Рішення

від 17.11.2014 по справі 910/20085/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20085/14 17.11.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ"

до малого приватного підприємства "НІКОН'С ПРАЙД ІНТЕРНЕШНЛ"

про стягнення 178.340,85 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Петруня А.В. - за довіреністю від 17.07.2014 № Д 023/14;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до малого приватного підприємства "НІКОН'С ПРАЙД ІНТЕРНЕШНЛ" про стягнення з останнього 178.340,85 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов'язання за укладеними між сторонами спору договором фінансового лізингу від 07.04.2008 № KL 0804942. Як вказує позивач, відповідачем не сплачені лізингові платежі в повному обсязі, що призвело до виникнення в останнього заборгованості на суму 73.541,14 грн.

За умовами договору, прострочення оплати лізингових платежів є істотним порушенням, і наведена обставина стала наслідком для розірвання позивачем в односторонньому порядку договору від 07.04.2008 № KL 0804942. Відповідач про розірвання договору був повідомлений. Враховуючи наведену обставину, позивач вимагав від відповідача повернення предмету лізингу та сплати прострочених платежів з неустойкою. Такі вимоги залишені відповідачем без виконання.

З огляду на те, що предмет лізингу відповідачем повернутий не був, позивач звернувся до приватного нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису про повернення майна. За вчинення нотаріусом вказаної дії позивач сплатив 614,04 грн.

З урахуванням наведеного вище, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості, яка складається з несплачених лізингових платежів, в розмірі 73.541,14 грн; штрафу в сумі 23.068,26 грн; пені в сумі 4.223,22 грн; вартості неоплаченого предмету лізингу в розмірі 76.894,19 грн; витрати, пов'язані зі вчиненими нотаріальними діями, в сумі 614,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/20085/14.

Ухвала від 24.09.2014 надсилалася судом відповідачеві на адресу місцезнаходження останнього, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Також, в матеріалах справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноважені особі відповідача поштового відправлення суду, яким надсилалася вказана ухвала, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений судом про дату, час і місце розгляду даної справи належним чином.

Відповідач свого повноважного представника у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 ГПК, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 ГПК справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17 листопада 2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ", як лізингодавцем, (далі - позивач) та малого приватного підприємства "НІКОН'С ПРАЙД ІНТЕРНЕШНЛ", як лізингоодержувачем, (далі - відповідач) укладено Договір фінансового лізингу від 07.04.2008 № KL 0804942 (далі - Договір).

Згідно з предметом Договору позивач, відповідно до Заявки відповідача, набуває (купує) у продавця, яким є товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСХОЛОД", майно, вказане відповідачем, і надає останньому право на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку Договору та на умовах фінансового лізингу, а відповідач зобов'язується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. Після завершення строку лізингу, при виконанні відповідачем всіх умов Договору, майно передається у власність відповідача (п. 1.1 Договору).

Майно, передане відповідачеві на умовах Договору, є власністю позивача впродовж всього строку дії Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору всі платежі, що виплачуються позивачеві на підставі Договору, відповідач виконує в строки і на умовах, вказаних в Спеціальних умовах фінансування та Уточненому графіку платежів.

Як встановлено сторонами у п. 3.2 Договору, відповідач повинен оплачувати позивачеві лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний позивачеві у Розділі 14 Договору. Якщо в Уточненому графіку платежів є формула розрахунку платежів, то відповідач на дату оплати самостійно розраховує суми, які підлягають оплаті, відповідно до наведеної формули, і оплачує їх. Усі необхідні платежі з Договором повинні бути сплачені в повному обсязі на дату, вказану в Уточненому графіку платежів, якщо платіж буде оплачений частково, то такий платіж буде вважатися неоплаченим. Якщо строк оплати чергового лізингового платежу відповідно до Уточненого графіка платежів припадає на неробочий день (вихідний, святковий або ін.), то відповідач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

02 липня 2014 року сторонами Договору укладено до нього Додаткову угоду № 1 (далі - Додаткова угода), якою, зокрема, передбачено, що подальше виконання зобов'язань за Договором (а саме, але не виключно: оплата лізингових платежів, заборгованості та інших платежів) сторони визначають Додатковою угодою, Уточненим графіком платежів № 2 (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною угоди, та Договором (п. 2 Додаткової угоди).

Додатковою угодою також внесені зміни до п. 3.9 Договору, який викладено таким чином: "3.9. Сума всіх платежів відповідача на користь позивача є ціною Договору. Ціна Договору вказана в Уточненому графіку платежів і встановлена в Умовних одиницях (УО) та виражена в гривнях. Платіж на дату його оплати обчислюється (з урахуванням Примітки 1 та 2) за формулою: УО х К х (С/К), де К - офіційний курс гривні по відношенню до УО, встановлений НБУ на дату укладення Договору лізингу, С - офіційний курс гривні по відношенню до УО на дату платежу, "х" - знак множення, "/" знак ділення. Якщо значення, що утворилось в результаті ділення показника С на показник К, менше одиниці, то результат такого ділення прирівнюється до одиниці. Оплата проводиться в гривнях та на умовах передбачених в Уточненому графіку платежів. Ціна Договору може змінюватись на підставах і в порядку, передбаченому Договором. Датою платежу є дата, вказана в Уточненому графіку платежів.

Примітка 1: У випадку, коли відповідач не оплатив платіж у вказану дату (повністю або частково) та коли результат ділення курсу гривні щодо УО, встановленого НБУ на дату фактичного виконання оплати платежу, на курс гривні щодо УО, встановленого НБУ на дату платежу, вказану в Уточненому графіку платежів більше одиниці («курс гривні до УО на дату фактичної оплати» / «курс гривні до УО на дату платежу» > 1, «/» - знак ділення. «>» - знак більше), то показник С означає офіційний курс гривні по відношенню до УО на фактичну дату виконання оплати простроченого платежу з урахуванням Примітки 2, Положення даної Примітки застосовуються і до нарахування пені та штрафів.

Примітка 2: У випадку, коли позитивний результат віднімання офіційного курсу гривні по відношенню до УО, встановленим НБУ на дату платежу, від максимального курсу купівлі УО за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу більше або дорівнює 0,01 (нуль цілих одна сотих) ("максимальний курс купівлі УО за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу" - "офіційний курс гривні по відношенню до УО, встановленим НБУ на дату платежу" ? 0.01; "-" - знак віднімання, "?" - знак більше або дорівнює), то на вибір позивача показник С буде означати максимальний курс купівлі УО за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку на дату платежу або на дату фактичної оплати простроченого платежу у разі такого прострочення. Якщо значення, що утворилось в результаті ділення показника С на показник К, менше одиниці, то результат такого ділення прирівнюється до одиниці. Сторони домовилися визначати курс купівлі УО за гривні, який склався на міжбанківському валютному ринку згідно інформації від АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, або згідно іншого інформаційного ресурсу, на який вкаже позивач.".

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбаченими пунктами 2.4, 2.6, 3.1, 3.2 і 6.4 Договору, відповідач зобов'язується виплатити пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати (якщо прострочено було черговий лізинговий платіж, то розмір такого платежу розраховується відповідно до умов п. 3.9 Договору). Нарахування пені починається на наступний день після закінчення строку і закінчується після оплати відповідачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум. Відповідач самостійно розраховує суму пені відповідно до положень Договору. Оплата пені не звільняє відповідача від виконання основного зобов'язання.

У відповідності до п. 11.5 Договору, вказаний правочин може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, позивачем, якщо відповідач істотно порушив Договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між сторонами договір (договори) фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання Договору. Розірвання Договору відбувається шляхом направлення відповідачеві повідомлення про розірвання Договору за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання. Істотними порушеннями вважаються, зокрема, коли відповідач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за Договором (підпункт 11.5.3); коли відповідач більше двох разів прострочив на будь-який строк оплату лізингового платежу (підпункт 11.5.4).

Коли відповідач істотно порушує Договір, то позивач має право вимагати, щоб відповідач через певний час, але не пізніше п'ятнадцяти робочих днів, усунув вчинене порушення, якщо це можливо за даних обставин. Коли є підстава розірвати Договір, то позивач має право вимагати, від відповідача заплатити за предмет лізингу позивачеві всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися, до кінця строку лізингу, або розірвати Договір. Після розірвання Договору позивач має право вимагати від відповідача повернути йому предмет лізингу, заплатити позивачеві борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання Договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання Договору та штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу. Також позивач має право вимагати від відповідача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом Договору (транспортування, збереження тощо). Відповідач повинен повернути позивачеві предмет лізингу в такому стані, а якому одержав його, беручи до уваги нормальний знос. Коли відповідач не прибув, щоб передати предмет лізингу, то позивач має право узяти його одноособово (п. 11.6 Договору).

Пунктом 11.7 Договору визначено, що у разі виставлення вимоги у випадку дострокового розірвання Договору, відповідач зобов'язується протягом 2 (двох) календарних днів з моменту розірвання Договору передати позивачеві майно. Майно має бути передано уповноваженому представнику позивача за місцем знаходженням позивача або у іншому, заздалегідь вказаному останнім, місці.

Приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи з умов Договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором лізингу, тому права і обов'язки сторін визначаються, зокрема, положеннями глави 58 Цивільного кодексу України та параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про фінансовий лізинг".

Положеннями ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України встановлено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Так, судом встановлено, що за видатковою накладною від 13.06.2008 № РН-0000107, яка підписана і скріплена відбитками сторін спору, позивачем передано, а відповідачем отримано предмет лізингу.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за Договором. Згідно з Уточненим графіком платежів від 02.07.2012 № 2, який є Додатком № 1 до Додаткової угоди, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату в такі терміни: до 30 грудня 2012 року; до 30 січня 2013 року; до 28 лютого 2013 року; до 30 березня 2013 року; до 30 квітня 2013 року і до 13 червня 2013 року.

Однак, відповідач здійснив лише часткову оплату лізингового платежу в сумі 13.043,25 грн.

У зв'язку з порушенням з боку відповідача термінів сплати лізингових платежів, позивачем 24 липня 2013 року надіслано відповідачеві лист від 24.07.2013 № 15/07, яким позивач повідомив відповідача про розірвання Договору в порядку, визначеному підпунктами 11.5.3 та 11.5.4 Договору. Також, згідно з вказаним листом-повідомленням позивач вимагав від відповідача повернення предмета лізингу зі сплатою прострочених лізингових платежів та пені. Вказаний лист відповідач отримав 08 серпня 2013 року, про що свідчить повідомлення поштового зв'язку про вручення представникові відповідача поштового відправлення позивача (вказані лист та повідомлення наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій).

Проте, вимоги, викладені в листі позивача від 24.07.2013 № 15/07, відповідачем не виконані. Наведена обставина призвела до звернення позивача до приватного нотаріуса з метою вчинення останнім виконавчого напису щодо повернення предмета лізингу. Витрати позивача, пов'язані з вказаною дією нотаріуса, складають 614,04 грн, що підтверджується випискою з поточного рахунку позивача.

Однак, станом на момент вирішення даного спору, майно повернуто позивачеві не було.

З урахуванням приміток, передбачених п. 3.9 Договору, та часткової оплати лізингових платежів, відповідачем прострочено виконання зобов'язання по оплаті лізингових платежів на суму 73.541,14 грн.

Таким чином, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором, яка складає 73.541,14 грн; штрафу в сумі 23.068,26 грн; пеню в сумі 4.223,22 грн; неоплачену вартість майна в сумі 76.894,19 грн та збитки, пов'язані з оплатою нотаріальних дій, в сумі 614,04 грн.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч. 1 ст. 16 названого Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 73.541,14 грн, сторонами спору до суду не подано.

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 73.541,14 грн та неоплачену вартість предмета лізингу в сумі 76.894,19 грн підлягають задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем та неповернення останньому майна належним чином доведено, документально підтверджено і, в той же час, відповідачем в порядку, визначеному ст. 33 ГПК, не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, оскільки відповідач порушив зобов'язання за Договором, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 30 % вартості неоплаченого майна, що складає 23.068,26 грн та пені в сумі 4.223,22 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Щодо стягнення з відповідача збитків суд зазначає таке.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Так, положеннями частин 1 і 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Приписом ст. 224 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Отже, виходячи з наведених вище норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що витрати, пов'язані з оплатою нотаріальних дій, знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із протиправною поведінкою відповідача, тому вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 614,04 грн підлягає задоволенню повністю

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 ГПК господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з малого приватного підприємства "НІКОН'С ПРАЙД ІНТЕРНЕШНЛ" (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 6/8; ідентифікаційний код 20065266) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 5; ідентифікаційний код 34003114) основну заборгованість в сумі 73.541,14 грн (сімдесят три тисячі п'ятсот сорок одна) грн 14 коп.; суму неоплаченої вартості майна в розмірі 76.894,19 (сімдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн 19 коп.; штраф в сумі 23.068,26 (двадцять три тисячі шістдесят вісім) грн 26 коп.; пеню в сумі 4.223,22 (чотири тисячі двісті двадцять три) грн 22 коп.; збитки в сумі 614,04 (шістсот чотирнадцять) грн 04 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3.566,82 (три тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн 82 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 листопада 2014 року.

Суддя С.В. Балац