Постанова

від 25.11.2014 по справі 904/4982/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2014 року Справа № 904/4982/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді : Кузнецова І.Л., Сизько І.А.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

представник позивача: Данилов А.В.

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси", м.Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 року у справі № 904/4982/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Э.В.", Дніпропетровська обл., с.Горького,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси", м.Дніпропетровськ,

про стягнення 57950,00 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "В.Э.В." звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" про стягнення боргу в сумі 57950,00 грн., судового збору. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався за договором купівлі - продажу №146/13ПР від 05.07.2013р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014р. по справі №904/4982/14 (суддя -Панна С.П.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Э.В." 57950 грн. 00 коп. - боргу, 1827 грн. 00 коп. - судового збору.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014р. у справі № 904/4982/14, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, посилається на те, що про час та місце судових засідань він не був належним чином повідомлений. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/4982/14 від 09.09.2014р., та припинити провадження у справі.

В судове засідання Дніпропетровського апеляційного господарського суду 04.11.2014р. представники сторін не з'явились і колегією суддів винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.11.2014р. у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 25.11.2014р. представник позивача просить рішення суду залишити без змін; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином. При цьому, відповідач повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з ти, що єдиний представник в той же день та в той же час приймає участь в іншому судовому засіданні. Відповідно до п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, 05.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "В.Э.В.", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 146/13 ПР за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар: машини паперові.

Кількість товару, що поставляється за даним договором, зазначається у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору (розділ договору "Кількість").

Також сторони узгодили те, що ціна за товар встановлюється згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною даного договору, за одиницю товару з урахуванням ПДВ (розділ договору "Ціна товару"), а загальна сума даного договору складає суму усіх його видаткових накладних (розділ договору "Загальна сума договору").

З договору №146/13ПР вбачається, що оплата товару здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, на підставі рахунку продавця, в наступному порядку:

- попередня оплата в розмірі 50% від вартості замовленої партії товару;

- остаточна оплата в розмірі 50% від вартості поставленої партії товару протягом 14 банківських днів з дня поставки товару (розділ договору "Умови оплати").

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати поставки, що вказується у видатковій накладній, що видається продавцем на поставку даної партії товару (розділ договору "Перехід ризиків, право власності").

Зі змісту договору купівлі - продажу №146/13ПР від 05.07.2013р. вбачається, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року (розділ договору "Строк дії договору").

Згідно умов специфікації № 2 від 24.07.2013 року, яка є додатком № 2 до договору купівлі-продажу від 05.07.2013 року за № 146/13 ПР, сторонами узгоджена поставка товару - мішків паперових 2-х шарових, 650*495*900мм з логотипом ГОСТ 2226-88 в кількості 30200 шт. за ціною на загальну суму 56625,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 67950,00 грн., що підтверджується накладними № 111 від 01.08.2013 року, № 130 від 16.08.2013 року, довіреностями № 00839 від 30.07.2013 року, № 00908 від 16.08.2013 року та товарно-транспортними накладними серії 01АА № 63348 від 01.08.2013 року, № 63349 від 16.08.2013 року (а. с. 11-17).

В порушення прийнятих на себе за договором зобов'язань, відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар на суму 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 40154 від 05.02.2014 року, № 2621 від 06.12.2013 року, банківськими виписками (а. с. 28-31).

З метою спонукання відповідача на виконання зобов'язання по оплаті, позивачем надіслано відповідачу вимогу за № 1 від 09.04.2014 року, вимогу № 2 від 05.06.2014 року, в яких вимагав остаточного розрахунку за отриманий товар. Підтвердженням надіслання вказаних вимог на адресу відповідача є описи вкладення у цінний лист від 09.04.2014 року, 11.06.2014 року та повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.04.2014 року, 11.06.2014 року (а. с. 20-21, 23-24).

Відповідач на звернення позивача не відреагував, заборгованість не погасив. Але сума боргу відповідачем не була сплачена і на день звернення з позовом склала 57950,00 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Наявність заборгованості відповідача перед позивачем доведена доказами по справі, в їх сукупності, в тому числі: умовами договору (а.с. 8-9); змістом специфікації №2 від 24.07.2013р. (а.с. 10); копіями накладної №111 від 01.08.2013р. (а.с. 11), накладною №130 від 16.08.2013р. (а.с. 15); довіреностями (а.с. 12,16). Строк оплати є таким, що настав, відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, з врахуванням надісланих відповідачу вимог (а.с. 19,22), тому суд першої інстанції обґрунтовано та законно стягнув з відповідача суму основної заборгованості та судові витрати.

Доводи відповідача стосовно того, що справу було розглянуто за його відсутності, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду, так як відповідач був належним чином повідомлений про слухання справи 09.09.2014р. про що свідчить копія ухвали суду від 22.07.2014р., яка додана до апеляційної скарги саме відповідачем. Також, відповідно до даних щодо відстеження пересилання поштових відправлень Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», відправлення за номером №4994518699156 (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014р. по справі №904/4982/14) вручена одержувачу ТОВ «Проско ресурси» м. Дніпропетровськ 01.09.2014р., тобто вчасно.

Крім того, при перегляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідачем двічі надавалось клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (клопотання від 03.11.2014р. та від 24.11.2014р.), але будь - яких доказів на спростування позовних вимог, відповідач не надав.

Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско ресурси", м.Дніпропетровськ, - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 року по справі №904/4982/14, - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 27.11.2014р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді І.Л. Кузнецова

І.А. Сизько