Постанова

від 20.11.2014 по справі 804/14309/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 рокусправа № 804/14309/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі № 804/14309/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Преса-М» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішеннь,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Преса-М» (далі - ТОВ «Преса-М») 31 жовтня 2013 року звернулось до суду з позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби правонаступником якої є Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого, просить скасувати податкові повідомлення рішення відповідача від 17 грудня 2012 року №0000262201 та №0000272201.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності проведених позивачем з ТОВ «Росаріо», ТОВ «Євросонік» господарських операцій, викладені у акті №4057/220/31736129 від 26 листопада 2012 року (далі - акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що включення підприємством до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість за господарськими операціями підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність здійснення господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає про відсутність у ТОВ «Євросонік» відповідних ліцензій та дозволів на виконання робіт та не зазначення в акті здачі-прийняття робіт місця виконаних робіт, наявності інформації щодо фіктивності ТОВ «Росаріо», ТОВ «Євросонік».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 грудня 2012 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення № 0000262201 від 17.12.2012 року, в якому нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, основний платіж - 70706, 00 грн., за штрафними санкціями - 9013, 00 грн.; та № 0000272201 від 17.12.2012 року, в якому нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, основний платіж - 106261, 00 грн., за штрафними санкціями - 19000, 00 грн.

Податкові повідомлення - рішення винесені на підставі акту № 4057/220/31736129 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Преса - М." (код ЄДРПОУ 31736129) (далі за текстом позивач), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Росаріо" (код ЄДРПОУ 37323055) за період з 01.12.2010 р. по 30.04.2011 р. та ТОВ "Євросонік" (код ЄДРПОУ 37240875) за період з 01.09.2010 р. по 30.11.2011 р."

Встановлено, що факт придбання товарів підтверджено договорами купівлі-продажу товару, накладними, податковими накладними, розрахунки підтверджені рахунками, банківськими виписками. Оприбуткування товарів здійснювалось на склад підприємства, згідно прибуткових накладних від постачальника, відвантаження по кіоскам здійснювалась згідно внутрішніх накладних зі складу на кіоски. Оприбуткування товарів на кіоски підтверджується накладними, завіреними підписами матеріально-відповідальних осіб - кіоскерів (кожний кіоскер може підтвердити факт оприбуткування товарів по кіоскам). Продаж кінцевому споживачеві здійснювалась через касові апарати (РРО) (підтвердження продажу товарів є касова стрічка).

Також підтверджуючими документами присутності товарів по кіоскам є інвентаризаційні описи. Інвентаризації проводяться з періодичністю один раз на місяць у кожному кіоску. Кожна інвентаризаційний опис підтверджено підписами інвентаризаційної комісії.

Отже, включення підприємством до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість за господарськими операціями підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність здійснення господарських операцій.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Колегія суддів проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік» за період з 01 вересня 2010 року по 30 листопада 2010 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №4057/220/31736129 від 26 листопада 2012 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.п.7.2.1 п.7.2 п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит у загальній сумі 106 260,45 грн., у тому числі за періоди: вересень 2010 року у сумі 49 972,13 грн., жовтень 2010 року у сумі 11 998,35 грн., листопад 2010 року у сумі 9 994,77 грн., грудень 2010 року у сумі 4 015,00 грн., січень 2011 року у сумі 6 999,61 грн., лютий 2011 року у сумі 5 184,62 грн., березень 2011 року у сумі 5 975,28 грн., квітень 2011 року у сумі 12 120,69 грн.;

- п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, 139.1 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток всього в сумі 38499,19 грн. в тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 5 018 грн., за I квартал 2011 року в сумі 22 699,38 грн., за II квартал 2011 року в сумі 10 780,87 грн.(т. 1 а.с. 9-43)

На підставі акта перевірки відповідачем 17 грудня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000262201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток у розмірі 70 706,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9 013,00 грн. та № 0000272201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 106 261,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 19 000,00 грн. (т.1 а.с. 44, 45).

Заперечення позивача до акта перевірки залишено без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу ТОВ «Преса-М» залишено без задоволення.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.04.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) (в редакції, на час виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закон № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) (в редакції, на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1.9. ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до матеріалів справи позивач, у межах своєї господарської діяльності уклав договори купівлі-продажу та поставки канцелярських товарів з ТОВ «Євросонік» та ТОВ «Росаріо», а також договір підряду на виконання ремонтних робіт з ТОВ «Євросонік».

З врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання щодо реального вчинення зазначених правочинів підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Щодо правовідносин з ТОВ «Євросонік», це договір купівлі-продажу №2208 від 22 серпня 2010 року (т.2 а.с.14-16), договір підряду №2208 на виконання ремонтних робіт від 25 серпня 2010 року та додаток до нього (т.2 а.с. 23-27), видаткові накладні (т.2 а.с.92-115), рахунки-фактури (т.2 а.с. 51, 53-77), банківські виписки (т.2 а.с.170-175), акт здачі прийняття робіт (виконання послуг) (т.2 а.с. 52).

ТОВ «Євросонік» виписано позивачу податкові накладні за вересень 2010 року - квітень 2011 року (т.2 а.с. 130-154).

Щодо правовідносин з ТОВ «Росаріо», це договір купівлі-продажу №01/12 від 01 грудня 2010 року (т.2 а.с.17-19), договір поставки №18/04 від 18 квітня 2011 року та специфікації до нього (т.2 а.с. 20-22), видаткові накладні (т.2 а.с.116-129 ), рахунки-фактури (т.2 а.с. 78-91), банківські виписки (т.2 а.с.176-180).

ТОВ «Росаріо» виписано позивачу податкові накладні за грудень 2010 року - січень 2011 року, квітень 2011 року (т.2 а.с. 155-169).

Придбаний товар(послуги) використано позивачем у власній господарській діяльності (т.2 а.с. 181-238).

Таким чином судом встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій зі своїми контрагентами, за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про отримання позивачем товару, оприбуткування товару(послуг) покупцем, оплату їх вартості та використання їх у власній господарській діяльності.

Щодо доводів податкового органу викладених в апеляційній скарзі про наявність певних порушень в діяльності контрагентів позивача, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Щодо доводів податкового органу відносно відсутності у позивача ТТН та інших доказів на переміщення придбаного товару у контрагенітв.

В цьому випадку, суд виходить з положень п.п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 яким встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Також, відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

Крім того, з огляду на доводи податкового органу про відсутність у позивача сертифікатів якості та відсутності в акті здачі-прийняття робіт (виконання послуг) зазначення місця виконання робіт, суд апеляційної інстанції виходить з того, що сертифікат якості не містить таких ознак, які пред'являються до первинних документів, тому вказаний документ не може підтверджувати здійснення господарської операції, а відтак і його відсутність на час перевірки не може вказувати на нереальність господарських взаємовідносин між сторонами, а не зазначення в акті здачі-прийняття робіт (виконання послуг) місця виконання робіт не є беззаперечним доказом їх невиконання.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

Між тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи та не надав їм юридичної оцінки, що вплинуло на правильність рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції не встановив обставини які підтверджують необґрунтованість висновків відповідача щодо заниження позивачем, податку на прибуток.

Також в порушення ст. 161 КАС України, суд першої інстанції при прийнятті постанови в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000262201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток у розмірі 70 706,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9 013,00 грн. не вирішив питання щодо того яку правову норму належить застосувати до цих спірних відносин.

Крім того в рішенні суду не зазначено які саме договори, накладні, податкові накладні наявні в матеріалах справи підтверджують встановлені судом обставини справи.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 1 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі № 804/14309/13-а скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17 грудня 2012 року №0000262201 та №0000272201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Преса-М» судовий збір у розмірі 409 (чотириста дев'ять) грн. 96 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 24 листопада 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко