Рішення

від 01.08.2013 по справі 905/4673/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.2013р. Справа № 905/4673/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Ґатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГарантІнвестментс», м. Донецьк

про стягнення 9999,62грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Трішина О.В. - за довіреністю;

від відповідача: Гайліс Н.І. - за довіреністю;

По справі була оголошена перерва з 25.07.2013р. на 01.08.2012р. на 09год. 30хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Виконавчим комітетом Донецької міської ради, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГарантІнвестментс», м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 9460,34грн., 3% річних в сумі 418,33грн. та інфляційних витрат в сумі 120,95грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №36 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних рекламних конструкцій від 21.04.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за розміщення зовнішньої реклами, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 9460,34грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 418,33грн. та інфляційних витрат в сумі 120,95грн.

Відповідач у судовому засіданні проти позову не заперечував, надав до матеріалів справи докази часткової оплати суми боргу у розмірі 950,00грн. та гарантійний лист про оплату частини суми боргу, що залишилася.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради №95/3 від 21.04.2010р. було надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «ГарантІнвестментс» на розміщення зовнішньої реклами (конструкція 2,00*3,00м) за адресою: м. Донецьк, вул. Владичанського, 51, в Калінінському районі на п'ять років.

На підставі даного рішення 21.04.2010р. Товариству з обмеженою відповідальністю «ГарантІнвестментс» був виданий дозвіл на розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Донецьк, вул. Владичанського, 51, на п'ять років.

21 квітня 2010р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (Виконком) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантінвестментс» (Розповсюджувач реклами) був укладений договір №36 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розміщення спеціальних рекламних конструкцій.

За умовами укладеного договору Виконком згідно з рішенням від 21.04.2010р. №95/3 та наданими цим рішенням, дозволами, надає Розповсюджувачу реклами за встановлену цим договором плату в користування 1 місце, яке перебуває у комунальній власності, за адресою, що визначена в даному дозволі, з метою установки в цьому місці спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами та подальшого використання цього місця, а Розповсюджувач реклами встановлює в наданому йому місці спеціальну конструкцію для розміщення зовнішньої реклами, за адресою, що перелічена у дозволі, що надана йому виконкомом та експлуатую встановлену спеціальну конструкцію згідно з визначеними законодавством нормами та правилами.

Відповідно до п.1.2. договору місця розміщення рекламних конструкцій надаються для встановлення та експлуатації тільки тих конструкцій, що визначені у наданих рішенням Виконкому від 21.04.2010р. №95/3 дозволі на розміщення зовнішньої реклами та додатку, який є невід'ємною частиною цього договору.

Розповсюджувач зовнішньої реклами на підставі п.3.4.19. зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі , передбачені розділом 4 цього договору.

За умовами п.4.1. договору розмір платежів за цим договором становить 2204,21грн. за квартал, 8816,85грн. за рік. Починаючи з 21.04.2010р. внесення платежів, передбачених у п.4.1. договору здійснюється Розповсюджувачем до 15 числа першого місяця поточного кварталу протягом всього строку дії цього договору(п.4.2. договору).Починаючи з 21.04.2010р. до 30.06.2010р. включно розмір платежу за цим договором становить 1714,39грн.(п. 4.3. договору).

Цей договір набирає чинності з 21.04.2010р. і діє до 21.04.2015р. включно. Кінцевий строк дії договору встановлюється згідно з кінцевим строком дії наданих Виконкомом Розповсюджувачу реклами дозволів у Додатках до цього договору (п.2.2. договору).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради №325/1 від 20.12.2011р. рішення виконкому від 21.04.2010р. №95/3 визнано таким, що втратило чинність, скасовано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №001599, яке видане на підставі рішення виконкому від 21.ю04.2010р. №95/3 за адресою: м. Донецьк, вул. Владичанського, 51.

Виконавчий комітет Донецької міської ради неодноразово направляв на адресу відповідача листи №01/12-4091 від 22.07.2011р. №01/12-4445 від 18.08.2011р., №01/12-4838 від 22.09.2011р., №01/12-5981 від 24.11.2011р., №01/12-6793 від 30.12.2011р. з повідомлення про наявність заборгованості та з вимогою сплатити дану заборгованість.

За розрахунком позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору №36 від 21.04.2010р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 9460,34грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 418,33грн. та інфляційних витрат в сумі 120,95грн.

Протягом розгляду справи відповідачем сума боргу була частково оплачена у розмірі 950,00грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи квитанцією №87722 від 30.07.2013р. на суму 950,00грн.

Крім того відповідачем був наданий гарантійний лист, у якому відповідач зобов'язується сплатити суму боргу, що залишилася.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст.143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідні ради є органами самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади.

Частиною 1 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Положеннями статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Вимогами ст.15 ГПК України передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, встановлено, що зовнішня реклама розміщуються на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

21.04.2010р. за №95/3 виконавчим комітетом Донецької міської ради прийнято рішення про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «ГарантІнвестментс» на розміщення зовнішньої реклами (конструкція 2,00*3,00м) за адресою: м. Донецьк, вул. Владичанського, 51, в Калінінському районі на п'ять років.

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067 передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Плата за користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється на договірних засадах з його власником, що саме було передбачено за умовами пунктів 4.1-4.2 Договору №36 від 21.04.2010р. між позивачем та відповідачем.

Згідно до вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно приписів статей 759, 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню плати за користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач протягом розгляду справи частково сплатив заборгованість в сумі 950,00грн., що підтверджується наданою відповідачем до матеріалів справи квитанцією№87722 від 30.07.2013р. на суму 950,00грн. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку припинити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГарантІнвестментс» суми боргу у розмірі 950,00грн. відповідно до приписів п.1 1 частини 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо суми боргу у розмірі 8510,34грн. суд зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №36 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розміщення спеціальних рекламних конструкцій від 21.04.2010р. належним чином не виконав, плату за розміщення зовнішньої реклами за період з 01 липня 2010р. по 20 грудня 2011р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 8510,34грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу відповідач підтвердив в наданому гарантійному листі, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 8510,34грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 418,33грн. та інфляційних витрат в сумі 120,95грн. за період прострочення сплати орендного платежу суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 120,95грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 418,33грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.129, 143, 144 Конституції України, пунктів 3, 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, ст.ст.2, 10, 11, 17, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 11-16, 525, 526, 625, 626, 629, 632, 653, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 20, 67, 174 ГК України, ст.16 Закону України "Про рекламу" та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 49, 75, 77, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГарантІнвестментс», м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 9460,34грн., 3% річних в сумі 418,33грн. та інфляційних витрат в сумі 120,95грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГарантІнвестментс», м. Донецьк заборгованості в сумі 950,00грн.

Сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГарантІнвестментс», м. Донецьк (83052, м. Донецьк, вул. Владичанського, б. 36, кВ. 63, код ЄДРПОУ 32091984) на користь Виконавчого комітету Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, р/р №35411006002433 в УДК Донецької області, код ЄДРПОУ 04052844, МФО 834016) борг в сумі 8510,34грн., 3% річних в сумі 418,33грн., інфляційні витрати в сумі 120,95грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.08.2013р.

Суддя С.В. Тоцький