Рішення

від 13.11.2014 по справі 904/7579/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.11.14р. Справа № 904/7579/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО", м. Київ

до Фермерського господарства "КОЗАЦЬКА РОДИНА", с.Червоний Тік, Апостолівський район, Дніпропетровська область

про стягнення 49 745,62 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фермерського господарства "КОЗАЦЬКА РОДИНА" (далі - відповідач) про стягнення 49 745,62 грн., з яких: 35 640,00 грн. - основної заборгованості, 3564,00 грн. - дооцінки вартості несплаченого товару, 2003,65 грн. - 36 % річних, 1409,97 грн. - пені, 7128,00 грн. - штрафу та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № ДН-96/14 від 04.06.2014 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2014 р. по справі № 904/7579/14 порушено провадження і розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 13.11.2014 р.

Представник позивача у судові засідання не з'явився, до суду надіслав клопотання про неможливість забезпечити явку повноважного представника позивача в судове засідання, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, доказом чого є поштове повідомлення (судова повістка) про вручення ухвали господарського суду Дніпропетровської області (а.с. 31).

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.11.2014 р. прийнято судове рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" (постачальник) та Фермерським господарством "КОЗАЦЬКА РОДИНА" (покупець) укладений Договір поставки № ДН-96/14 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в терміни, визначені Договором постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 Договору).

Ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння. Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1. Договору, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу маг видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

За умовами п. 3.2. Договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.

Відповідно п. 2 Додатку № 1 від 04.06.2014 року до Договору поставки № ДН-96/14 від 04.06.2014 р. загальна сума товару за даним додатком становить 35 640,00 грн. (еквівалент у доларах США: 2 970 USD) (а.с. 20).

Пунктом 3 Додатку № 1 від 04.06.2014 року до Договору поставки № ДН-96/14 від 04.06.2014 р. передбачено, що покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100 % вартості товару, що складає 35 640,00 грн. (еквівалент у доларах США: 2 970 USD), зазначеної в п. 2 цього Додатку та рахунку(ах) - фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 15 липня 2014 р.

Згідно п. 4 Додатку № 1 від 04.06.2014 року до Договору поставки № ДН-96/14 від 04.06.2014 р. оплата вартості товару здійснюється покупцем з врахуванням п. 3.3 та п. 3.4 Договору.

На виконання умов Договору, позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 5049 від 06.06.2014 року на суму 35 640,00 грн. (а.с.21).

Відповідач зобов'язання за договором щодо оплати товару у встановлені договором строки не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 35 640,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача за захистом його порушеного права, що і є підставою для спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.1.1. Договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення, а також: додатково сплачує штрафні санкції у розмірі 20% від суми несплаченого боргу.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 ГК України, передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За змістом ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами.

За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Ст. 611 ЦК України, встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання; у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання; у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 статті 549 ЦК України, визначає що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Таким чином, правовою природою: - пені є те, що це штрафна санкція, яка має тривалий характер нарахування, розраховується за кожен день прострочки від суми невиконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання; - штрафу є те, що це штрафна санкція, яка встановлюється за майже будь-яке порушення зобов'язання; невиконання або неналежне виконання, обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Має разовий характер нарахування.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором (пеню, штраф), що стягується за прострочення не грошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Оскільки, штрафна санкція, яка встановлена п. 7.1.1. договору розраховується у відсотках (у розмірі 20%) від суми несплаченого боргу та має одноразовий характер нарахування то по своїй правовій природі вона являється штрафом.

В разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом З цього договору Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним Додатком до Договору (п. 7.8. Договору).

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років (п. 7.9. Договору).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування 36 % річних, пені здійснюється з 16.07.2014 р. (наступної дати після того, як відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар) по 10.09.2014 р. з урахуванням оплат відповідача.

Таким чином, сума нарахованих 36 % річних становить 2003,65 грн., сума нарахованого штрафу становить 7128,00 грн. (розрахунок штрафу: 35640х20=7128,00) та сума нарахованої пені складає 1409,97 грн.

Відповідно до п.п. 2.1., 3.1., 4.1., 4.2.постанови пленуми Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачається:

- Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необгрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

- Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

- Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід ати іншим розміром процентів.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування даними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні кування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Пунктом 2.4. договору, сторони передбачили, що у разі зміни курсу гривні до долара США, постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого покупцем товару.

Сторони погодили застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс Долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, в тому випадку коли курс на міжбанківській валютній біржі, до продажу дол. США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів), відвантаження товару є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення Додатку, оплата грошових коштів за отриманий товар , відбувається відповідно до курсу долара до гривні на дату, що передує даті здійснення остаточного розрахунку, курс продажу і США згідно сайту http://charts.finance.ua/ru/currency/interbanr/.

Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А1/А2 х В, де С - сума належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання додатку, А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол. США до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол. США до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику, як належну оплату повної вартості товару, визначається з врахуванням умов ч. 1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення оплати.

Всі платежі за цим договором здійснюються Покупцем з урахуванням п. 3.3. договору. Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Станом на 10.09.2014 р. міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США (курс долара - продаж, мін.) - 13,2000 грн. за 1 дол.

З додатку № 1 до Договору, вбачається, що на день його укладення, курс гривні по відношенню до долара США на міжбанківській валютній біржі становив 12 грн. за 1 долар. 13,2000/12 = 1.10 х 35640.00= 39 204 - 35640.00- 3 564,00.

Таким чином, дооцінка вартості неоплаченого товару становить 3 564,00 грн.

На момент розгляду справи доказів погашення відповідачем заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі: 35 640,00 грн. - основної заборгованості, 3564,00 грн. - дооцінки вартості несплаченого товару, 2003,65 грн. - 36 % річних, 1409,97 грн. - пені, 7128,00 грн. - штрафу.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства "КОЗАЦЬКА РОДИНА" (53852, Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Червоний Тік, вул. Садова, буд. 1А; код ЄДРПОУ 34027072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А; код ЄДРПОУ 35472893) 35 640,00 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот сорок грн. 00 коп.) - основної заборгованості, 3564,00 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят чотири грн. 00 коп.) - дооцінки вартості несплаченого товару, 2003,65 грн. (дві тисячі три грн. 65 коп.) - 36 % річних, 1409,97 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять грн. 97 коп.) - пені, 7128,00 грн. (сім тисяч сто двадцять вісім грн. 00 коп.) - штрафу, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська .