Рішення

від 11.11.2014 по справі 908/2843/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 30/66/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2014 Справа № 908/2843/14

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Діллер-Центр» (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, вул. Поліграфічна, буд. 1; адреса для листування: 02222, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 18, кв. 104)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)

про стягнення 28100,70 грн.

Суд, у складі колегії суддів господарського суду Запорізької області - головуючий суддя Кагітіна Л.П., судді: Алейникова Т.Г., Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Баулін А.О., довіреність № б/н від 18.06.2014 р.;

від відповідача - не з'явився;

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Діллер-Центр» з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором поставки № 101201 від 10.12.2013 р. в сумі 28100,70 грн., в т.ч.: 2600,00 грн. основного боргу, 854,70 грн. - 40% річних за кожен день порушення зобов'язання, 1246,00 грн. - 50% річних за кожен день порушення зобов'язання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що відповідачу на виконання умов Договору поставки №101201А від 10.12.2013 р. за накладною №250401 від 25.04.2014 р. було поставлено товар, зобов'язання щодо оплати якого відповідачем не виконане. За доводами позивача, станом на дату подання позовної заяви до суду за відповідачем існує заборгованість за зазначеним Договором в розмірі 26000,00 грн. Крім того, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді 40% річних та 50 % річних інших передбачених договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2014 р. у справі №908/2843/14 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження № 30/66/14, розгляд справи призначено на 04.09.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

На підставі ст. 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів ухвалою суду від 04.09.2014 р. розгляд справи було відкладено до 02.10.2014 р.

У зв'язку із відрядженням судді Кагітіної Л.П. та знаходженням з 29 вересня 2014 р. по 10 жовтня 2014 р. у Дніпропетровському регіональному відділенні Національної школи суддів України судове засідання у призначений час не могло відбутись.

Керуючись ст. 4-6 ГПК України, у зв'язку із наявною виробничою необхідністю, а також, враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено, розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 26.09.2014 р. № 01-04/106/14 справу № 908/2843/14 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Кагітіна Л.П., судді: Алейникова Т.Г., Зінченко Н.Г.

Ухвалою від 26.09.2014 р. справу прийнято до колегіального розгляду, судове засідання призначено на 22.10.2014 р. Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просить стягнути з відповідача заборгованості за договором поставки № 101201 А від 10.12.2013 р. в розмірі 28 100,70 грн., в т.ч.: 26000,00 грн. основного боргу, 854,70 грн. - 40 % річних за кожен день порушення зобов'язання, 1246,00 грн. - 50 % річних за кожен день порушення зобов'язання.

Відповідач вимоги ухвали суду від 08.08.2014 р., 04.09.2014 р., 26.09.2014 р., 22.10.2014 р. не виконав, представника у судове засідання не направив. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до вказаних вимог, відповідач про час та місце слухання даної справи був повідомлений належним чином.

Як свідчать матеріали справи, ухвали господарського суду від 08.08.2014 р., 04.09.2014 р., 26.09.2014 р., 22.10.2014 р. було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ станом на 07.11.2014 р.: АДРЕСА_2, - і в строки, визначені ст. 87 ГПК України. Направлені на адресу відповідача ухвали до господарського суду не поверталися.

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 11.11.2014 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діллер-Центр» (Постачальником, позивачем у справі) та ОСОБА_1 (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 101201 А (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити у зумовлені строки другій стороні - Покупцеві товар, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією, яка укладається одночасно з укладанням цього договору і після укладання сторонами є невід'ємним додатком до цього договору (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору поставка товарів здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2000 р.), місцем поставки - склад Постачальника у м. Донецьк.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Покупець здійснює вибірку товару з асортименту, наявного на складі постачальника, та направляє постачальнику замовлення на поставку товару, користуючись відповідною електронною формою, доступною для покупця на сайті постачальника або по електронній пошті. Замовлення може надаватись постачальнику не менше, ніж за 10 (десять) робочих днів до запланованої дати поставки товару. Надіслання замовлення здійснюється у електронній формі для чого постачальник надає покупцю доступ на сайт постачальника або по електронній пошті, або факсом. Підтвердження замовлення постачальником (часткове підтвердження, не підтвердження) здійснюється по факсу або по електронній пошті, що сторони вважають письмовою формою та відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України та визнають належним доказом у разі виникнення спору. Підтвердження замовлення постачальником може також здійснюватися шляхом прийняття його до виконання.

Протягом 3 робочих днів з дати отримання замовлення покупця постачальник зобов'язується надати покупцеві факсове, електронне повідомлення про готовність товару до вивозу, що є підтвердженням погодження замовлення покупця, або повідомлення про неможливість поставки.

Після погодження замовлення постачальник оформлює товарні документи для відвантаження товару покупцю. Постачальник повинен поставляти товар згідно з замовленням покупця, погодженого постачальником, вчасно, у кількості, вказаній у такому замовленні, належної якості, а також у відповідності до інших вимог замовлення.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що Постачальник зобов'язується поставити товар не пізніше 14 робочих днів з моменту направлення покупцю повідомлення про готовність товару до поставки в порядку передбаченому цим договором.

Найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що входить у партію поставки, визначаються у накладних на товар. Дата вказана у накладній про прийняття товару покупцем є датою поставки товару постачальником та фактичним виконанням замовлення (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору, Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Згідно із п. 7.4. Договору, в разі прострочення оплати товару, то з моменту прострочення оплати, товар вважається таким, що проданий в кредит, та постачальнику належить на такий товар право застави, при цьому поставка наступних партій призупиняється постачальником і не здійснюється до повного погашення заборгованості покупця по поставлених партіях товару. В такому випадку постачальник не відповідає за прострочення в поставці товарів.

Пунктом 7.10 Договору, сторони погодили, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі за прострочення до 30 календарних днів - 40% річних, за прострочення більше ніж на 30 календарних днів - 50% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

За визначенням п. 11.1 Договору, договір вступає в дію з дати його укладання (підписання) та скріплення печатками і діє протягом року.

Обставини справи свідчать, що на виконання умов Договору поставки, у відповідності до специфікації від 10.12.2013 р., яка є невід'ємною частиною Договору, 25.04.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Діллер-Центр" за накладною №250401 було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 26000,00 грн.

За доводами позивача, в порушення умов Договору поставки, відповідачем взяте на себе зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати не виконано, в зв'язку з чим станом на 31.07.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 26000,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за поставлений товар по договору № 101201 А від 10.12.2013 року в сумі 28100,70 грн. в тому числі: 26000,00 грн. основного боргу, 854,70 грн. - 40% річних за кожен день порушення зобов'язання, 1246,00 грн. - 50% річних за кожен день порушення зобов'язання, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долученої до справи копії видаткової накладної № 250401 від 25.04.2014 р., позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 26000,00 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом покупця на накладній.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару...У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в розділі 7 Договору.

Так, за змістом п. 7.1 Договору, покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором.

За наданими представником позивача у судовому засіданні поясненнями та розрахунку на момент розгляду справи сума основного боргу відповідача за договором складає 26000,00 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення основного боргу за Договором підлягають задоволенню.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 854,70 грн. - 40% річних за кожен день порушення зобов'язання, 1246,00 грн. - 50% річних за кожен день порушення зобов'язання, що передбачено умовами договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

В силу частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Вимоги про стягнення річних заявлені позивачем на підставі п. 7.10 Договору, яким сторони погодили, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі за прострочення до 30 календарних днів - 40% річних, за прострочення більше ніж на 30 календарних днів - 50% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Частиною 4 ст. 179 ГК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які

умови договору, що не суперечать законодавству. Аналогічні положення закріплені і ст. 3 ЦК України (щодо принципу свободи договору), ст. 627 ЦК України (щодо вільного укладання договору та визначення його умов), ст. 628 ЦК України (щодо визначення умов договору на розсуд сторін), ч.ч. 2-3 ст. 6 ЦК України (щодо відступлення від положень актів цивільного законодавства та врегулювання відносин на власний розсуд

сторін).

Також, стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 7.10 Договору в розмірі 40% річних за прострочення до 30 календарних днів та 50% річних за прострочення більше ніж на 30 календарних днів від суми заборгованості.

Отже, в даному випадку, користуючись можливістю та правами наданими вказаними нормами, Сторони за взаємною згодою в п. 7.10 Договору передбачили нарахування річних в розмірі - 40% та 50%.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строку оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення з відповідача 40 % та 50% річних за кожен день порушення зобов'язання заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки 40% річних за кожен день прострочення (період з 26.05.2014 р. по 26.06.2014 р.) на суму 854,70 грн. і 50% річних за кожен день порушення зобов'язання ( період з 27.06.2014 р. по 31.07.2014 р.) на суму 1246,00 грн., суд дійшов до висновку, що вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором поставки № 101201 А від 10.12.2013 р. щодо оплати отриманого від позивача товару.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають задоволенню в сумі 28100,70 грн., в т.ч.: 2600,00 грн. основного боргу, 854,70 грн. - 40% річних за кожен день порушення зобов'язання, 1246,00 грн. - 50% річних за кожен день порушення зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діллер-Центр» (м.Донецьк) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Бердянськ Запорізької області) задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діллер-Центр» (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, вул. Поліграфічна, буд. 1; адреса для листування: 02222, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 18, кв. 104, код ЄДРПОУ 31906213) 26000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 854 (вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 70 коп. - 40% річних, 1246 (тисяча двісті сорок шість) грн. 00 коп. - 50% річних та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий Л.П. Кагітіна

Судді Т.Г. Алейнікова

Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.11.2014 р.