Рішення

від 14.10.2014 по справі 910/18283/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18283/14 14.10.14

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

"Житлорембудсервіс" Деснянського району м.Києва ;

до Приватного Підприємства "Вікс";

про стягнення 35 798,81 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Євдокименко В. М., представник, довіреність № б/н від 30.07.2014 р.;

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 29 763,85 грн. основного боргу, 3632,62 грн. інфляційної складової боргу, 843,55 грн. трьох відсотків річних, 1558,79 грн. пені, а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.09.2014 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 19.09.2014 р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 20 925,27 грн. основного боргу, 2 394,07 грн. інфляційної складової боргу, 843,55 грн. трьох відсотків річних та 1558,79 грн. пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Приймаючи до уваги, що вищевказана заява про зменшення позовних вимог не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладено до 14.10.2014 року.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу суду і підтверджують факт направлення ухвал господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем і позивачем, як балансоутримувачем 03.12.2012 р. було укладено договір № 228/1011 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов договору (п. 1.1), орендодавець на підставі протоколів постійної комісії Київради з питань власності від 21.11.2012 №135 та розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 03.12.2012 №680 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києві (далі - об'єкти) за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 8-Г, для побутового обслуговування населення.

Відповідно п. 2.1. договору об'єктом оренди є : нежиле приміщення, загальною площею 70,00 кв. м., у т.ч. 2 поверх - 54,80 кв.м., МЗК - 15,20 кв.м. Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" (п. 2.4. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 21. Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011 року № 34/6250 та визначеної в додатку № 1 до договору, та на дату підписання договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ: 36,29 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 2 540, 44 грн.

Згідно п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Крім того, в п. 3.4. договору сторони погодили, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

За пунктом 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок балансоутримувача.

Пунктом 3.8. договору визначено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту, технічному обслуговуванню, інженерного обладнання та внутрішніх будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно до п. 4.9. орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова, вивіз сміття тощо) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання.

У випадку не укладання договорів з організаціями, що надають вищезазначені послуги, орендар зобов'язаний протягом 15 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками підписати договір з балансоутримувачем про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно розділу 9 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання його сторонами і діє з 03.12.2012 року до 02.12.2012 року та вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до наведеного вище п. 4.9. договору, між позивачем, як балансоутримувачем та відповідачем, як орендарем укладено 31.07.2013 року договір № 1011 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувачу (далі за текстом - договір про відшкодування витрат), предметом якого відповідно до п. 1.1. є забезпечення надання балансоутримувачем комунальних послуг (централізоване опалення, електропостачання, постачання холодної та гарячої води і водовідведення), послуг з утримання будинку (споруди) та нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Каштанова, 8-Г, загальною площею 70, 00 кв.м. та участь орендаря у витратах балансоутримувача на виконання вказаних послуг пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.

Відповідно до п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат орендар зобов'язався не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача за надані послуги. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Пунктом 2.2.4. договору про відшкодування витрат орендар зобов'язався не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити на рахунок балансоутримувача плату за землю.

Внаслідок несвоєчасного внесення платежів за вищезазначеними договорами, за твердженням позивача, станом на 01.08.2014 року заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів за договором оренди від 03.12.2012 р. № 228/1011 становить 12 236,80 та 8 688,47 грн. по сплаті комунальних послуг за договором про відшкодування витрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги, підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 228/1011 від 03.12.2012 року є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено судом свої зобов'язання за договором по внесенню орендних платежів відповідач виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 12 236, 80 грн. строк оплати якої у відповідності до п. 3.6. договору настав, доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Договір № 1011 від 03.12.2012 р. про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувачу, за своєю правовою природою є договором про надання житлово - комунальних послуг, а відтак між сторонами також виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 ЦК України та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено судом свої зобов'язання за договором про відшкодування витрат по внесенню передбачених вказаним договором платежів відповідач виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 8 688, 47 грн. строк оплати якої у відповідності до п.п. 2.2.3., 2.2.4. договору настав, доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Загальна заборгованість відповідача перед позивачем по договору оренди та договору про відшкодування витрат складає 20 925, 27 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 20 925, 27 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором оренди та договором про відшкодування витрат в сумі 20 925, 27 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договорами укладеними сторонами у розмірі 20 925, 27 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 558, 79 грн. пені нарахованої за порушення зобов'язань відповідачем за договором оренди та договором про відшкодування витрат, а також 843,55 грн. 3% річних та 2 394,07 грн. інфляційної складової боргу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 1 558, 79 грн. за період з 01.02.2014 року по 31.07.2014 року у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов договору та договору про відшкодування витрат, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань по зазначеним договорам. Позовна заява містить розрахунок суми пені, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошових зобов'язань, позовні вимоги позивача в частині стягнення 843, 55 грн. 3% річних та 2 394,07 грн. інфляційної складової боргу за договором та договором про відшкодування витрат за загальний період з 01.02.2013 року по 31.07.2014 року підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та інфляційної складової, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва підлягають задоволенню повністю, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного Підприємства "Вікс" (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 31-В; код ЄДРПОУ 31025638) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код 31776030) 20 925 (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 27 коп. основної заборгованості, 2 394 (дві тисячі триста дев'яносто чотири) грн. 07 коп. втрат від інфляції, 843 (вісімсот сорок три) грн. 55 коп. 3% річних, 1 558 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 79 коп. пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО. В. Мандриченко Дата складання рішення 05.11.2014 р.