Рішення

від 10.11.2014 по справі 910/19054/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19054/14 10.11.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МОБІЗОН» доТовариства з обмеженою відповідальністю «КЕШФОН» простягнення заборгованості Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Канаєвська Ю.О., довіреність №02/100114 від 13.01.2014;

від відповідача - не з'явилися

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «МОБІЗОН» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕШФОН» про стягнення 100816,77 грн., з яких: 42283,10 грн. - основний борг, 58533,67 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №21/10/13-01 про надання послуг від 21.10.2013 надав відповідачу визначені договором послуги, втім відповідач, в порушення умов даного договору свої зобов'язання по оплаті наданих послуг, належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що зумовило нарахування пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014 порушено провадження у справі №910/19054/14 та призначено справу до розгляду.

16.10.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 45461,15 грн., з яких: 42283,10 грн. - основний борг, 3178,05 грн. - пеня.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 45461,15 грн., з яких: 42283,10 грн. - основний борг, 3178,05 грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засідання 10.11.2014 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, відзив на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

21.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОБІЗОН» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕШФОН» (замовник) було укладено договір №21/10/13-01 про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на оплатній основі надати замовнику послуги із забезпечення через телекомунікаційні мережі загального користування доступу до системи (п.2.1 договору).

Послуги надаються виконавцем замовнику відповідно до правил надання послуг (додаток № 1 до договору) і тарифів виконавця (додаток №2 до договору) (п.2.2 договору).

Згідно п. 4.3 договору прийом-передача наданих у звітному періоді послуг оформляється підписанням сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.

В свою чергу, замовник оплачує послуги відповідно до тарифів, погоджених сторонами в додатку №2 до договору. Вартість послуг, наданих протягом кожного звітного періоду, визначається виходячи з кількості доставлених протягом звітного періоду повідомлень та фіксується в акті прийому-передачі наданих послуг (п. 4.1 договору).

Оплата послуг здійснюється замовником на умовах післяплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом п'яти робочих днів з моменту закінчення звітного періоду, яким є календарний місяць, протягом якого виконавець надавав замовнику послуги, передбачені даним договором (п. 4.2 договору).

Діє даний договір з моменту його підписання сторонами до 31.12.2013. Строк дії договору пролонгується кожен раз на один календарний рік, якщо жодна із сторін не менше як за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу сторону про підтвердження припинення договору у зв'язку із спливом строку його дії (п. п. 7.1, 7.2 договору).

На виконання умов даного договору, позивач надав відповідачу визначені договором послуги на загальну суму 45483,10 грн., що підтверджується актами надання послуг, підписаними уповноваженими представниками сторін, а саме: № 3650 від 12.11.2013 на суму 10572,38 грн., №3950 від 30.11.2013 на суму 29579,94 грн. та № 4436 від 31.12.2013 на суму 5330,78 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання визначених послуг.

Відповідач же, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати наданих послуг, оплату належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 42283,10 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з невиконанням покладеного на відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг, позивач, 14.01.2014 звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості.

Відповідач у своєму листі-відповіді від 18.01.2014 гарантував оплатити заборгованість у строк до 30.05.2014, втім свого обов'язку щодо оплати наданих послуг не виконав.

В той час як, п.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання узгоджених договором послуг позивачем відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в повному обсязі.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що у разі прострочення замовником оплати наданих виконавцем послуг (якщо надані послуги не були передплачені замовником), замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості наданих, але неоплачених послуг за кожний день такого прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані йому послуги, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 5.7 договору, позивачем, нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 3178, 05 грн. за період з 06.12.2013 по 05.06.2014.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 3148,04 грн., оскільки у розрахунку позивача допущена помилка в частині визначення періоду нарахування з актом №4436 від 31.12.2013.

Так, виходячи з умов п.4.2 договору та вихідних в січні 2014 року, строк оплати за даним актом настав 14.01.2014, а не з 06.01.2014 як визначив позивач.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідно п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зменшення розміру позовних вимог згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення зайво сплаченої суми судового збору.

Отже, оскільки позивач в процесі розгляду справи зменшив свої позовні вимоги до 45461,15 грн., то судовий збір в сумі 189,34 грн. підлягає поверненню позивачу, оскільки при поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2016,34 грн.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕШФОН» (01034, м. Київ, вул.Ярославів Вал, буд. 13/2Б, ідентифікаційний код 36948635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІЗОН» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, буд. 195, кв. 51; ідентифікаційний код 37623364) 42283 (сорок дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 10 коп. - основного боргу, 3148 (три тисячі сто сорок вісім) грн. 04 коп. - пені та 1825 (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять) грн. 79 коп. - судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3 . В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «МОБІЗОН» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, буд. 195, кв. 51; ідентифікаційний код 37623364) з Державного бюджету України 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 34 коп. зайво сплачений судовий збір, перерахований квитанцією від 13.08.2014, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2014.

Суддя Т.В. Васильченко