Рішення

від 02.10.2014 по справі 910/16150/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16150/14 02.10.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматика-Сервіс"

про стягнення передплати та процентів за користування коштами

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Вісляєва Л.В. (дов.№б/н від 28.07.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматика-Сервіс" про стягнення передплати та процентів за користування коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 порушено провадження у справі №910/16150/14 та призначено її до розгляду на 02.09.2014 року.

У судовому засіданні 02.09.2014 представник позивача надав письмові пояснення разом із додатковими документами для долучення до матеріалів справи та просив задовольнити позов.

За наслідками судового засідання 02.10.2014 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи у зв'язку із неявкою до суду відповідача.

Під час судового засідання представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні 02.10.2014, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суджу не повідомив.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоматика-Сервіс» зобов'язався виготовити поліграфічну продукцію та поставити її Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛОС ЛТД» за усною домовленістю між сторонами.

Так, відповідачем виставлено позивачеві для сплати рахунок-фактуру № СФ-0000014 від 23.04.2013 на 5 502,00 грн. попередньої оплати для виконання замовлення щодо виготовлення етикетки-наліпки та етикетки транспортної.

Вказаний рахунок-фактуру ТОВ «Колос ЛТД» оплатило шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 5 502,00 грн. на користь відповідача, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 779 від 23.04.2013 року.

Як стверджує позивач, відповідачем зобов'язань щодо поставки на користь позивача оплаченої ним поліграфічної продукції, сплачених коштів не повернуто, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду, у межах якого також просить стягнути 203,95 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні у судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Про вчинення відповідного правочину свідчить рахунок-фактура №СФ-0000014 від 23.04.2013, на підставі якого відповідно до платіжного доручення № 779 від 23 квітня 2013 позивачем на користь відповідача перераховано 5 502,00 грн. у рахунок оплати за поліграфічну продукцію, що є підставою для початку робіт по виготовленню поліграфічної продукції для позивача.

Погоджений між сторонами строк виготовлення та поставки поліграфічної продукції складає 14 календарних з моменту отримання відповідачем попередньої оплати. Таким чином, відповідач зобов'язаний був виготовити та поставити замовлену та оплачену позивачем поліграфічну продукцію до 08.05.2013 року.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

Як передбачено нормами ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Нормами статті 181 Господарського кодексу України передбачено можливість укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Разом із цим, незалежно від форми договору сторони у будь-якому випадку зобов'язані погодити істотні умови договору відповідного виду. У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Оскільки попередню оплату поставки товару - поліграфічної продукції здійснено, а вказану продукцію не поставлено, відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, тому висновок касаційного суду щодо обґрунтованого і законного задоволення вимог в частині стягнення суми попередньої оплати є правильним.

Водночас застосування судом частини 2 статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є немождливим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Вище вказана правова позиція міститься у постанові Верховного суду України №3-30гс13 та у розумінні статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування.

Таким чином, з системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність обов'язку відповідача сплатити на свою користь 5 502,00 грн. попередньої оплати, у той же час суд зазначає про відсутність підстав стягнення з відповідача 203,95 грн. 3% відсотків річних.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматика-Сервіс" про стягнення передплати та процентів за користування коштами - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматика-Сервіс» (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 94-А, к. 27; ідентифікаційний код 23510620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 25266354) грошові кошти у розмірі 5 502 (п'ять тисяч п'ятсот дві) гривні 00 копійок та 1 761 (одну тисячу сімсот шістдесят одну) гривню 70 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 02.10.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 07.10.2014 року

Суддя К.В. Полякова