Рішення

від 12.11.2014 по справі 910/18046/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18046/14 12.11.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноплаза Україна"

до Приватного підприємства "Автоспецмаш"

про визнання додаткової угоди укладеною та стягнення 284 994,37 грн.

Суддя Лиськов М.О .

Представники :

Від позивача Осадчий К.Є. за довіреністю від 30.12.2013

Від відповідача Яременко О.А. за довіреністю

В судовому засіданні 12.11.2014 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.08.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноплаза Україна" (надалі - позивач) до Приватного підприємства "Автоспецмаш" (надалі - відповідач) про визнання додаткової угоди укладеною та стягнення 284 994,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/18046/14, розгляд справи призначено на 10.09.2014.

В судове засідання, призначене на 10.09.2014, з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 10.09.2014, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши дане клопотання, суд задовольнив його та розгляд справи було відкладено на 01.10.2014.

В судове засідання, призначене на 01.10.2014, з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

01.10.2014 керуючись ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України суд відклав розгляд справи на 13.10.2014.

В судове засідання, призначене на 13.10.2014, з'явився представники сторін.

13.10.2014 керуючись ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України суд відклав розгляд справи на 27.10.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання, призначене на 27.10.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача з'явився в судове засідання призначене на 27.10.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

27.10.2014 ухвалою суду продовжено строки розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 12.11.2014 .

Представник позивача з'явився в судове засідання, призначене на 12.11.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача з'явився в судове засідання призначене на 12.11.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

25.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноплаза Україна» (надалі - «Позивач») та Приватним підприємством «Автоспецмаш» (надалі - «Відповідач») було укладено Договір Поставки №30/12 (надалі - «Договір»).

Відповідно до пункту 1.2. Договору його предметом є поставка міні навантажувача ВОВСАТ Т770Н (надалі - «Товар»). Відповідно до умов Договору строк поставки та її умови узгоджуються Сторонами у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 1 Специфікації до Договору вартість Товару становить 603 600 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 100 600 грн.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

Пунктом 3.1. Специфікації визначено, що 100% вартості Товару повинно бути сплачено протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту передачі Товару та підписання Сторонами видаткових накладних та акту приймання-передачі Товару. До того ж, пунктом 5.1. Договору визначено, що датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами відповідних накладних.

Судом встановлено, що акт прийому-передачі Товару Сторонами було підписано 27.08.2012, яким підтверджено, що Позивач передав, а Відповідач прийняв Товар належної кількості та якості. Таким чином обов'язок Відповідача щодо оплати Товару повинен був бути виконаний до 24.09.2012.

14.04.2012 від Відповідача надійшло 200 000,00 грн., 26.11.2012 року - 100 000 грн., 18.05.2012 - 100 000 грн. та 17.06.2013 - 60 000 грн.

Кожний із зазначених платежів було здійснено із суттєвою прострочкою, оскільки відповідно до п. 3.1. Специфікації 100% вартості Товару повинно бути сплачено до 24.09.2012 року.

До того ж, Відповідачем досі залишається не сплаченим залишок вартості товару в розмірі 143 600 грн. (за Договором в редакції від 25.05.2012 року).

Окрім того, пунктом 4.2. Договору поставки визначено, що поточна оплата підлягає зміні при збільшенні офіційного курсу гривні до долару на момент оплати. В такому випадку складається додаткова угода про збільшення суми Договору, яка є невід'ємною частиною цього договору.

З початку 2014 Відповідач мав заборгованість по оплаті частини вартості Товару в розмірі 143 600 грн. Оскільки за період прострочення оплати товару курс долара США суттєво збільшився, Позивач 15.04.2014 підготував додаткову угоду до Договору поставки від 25.05.2012. Додатковою угодою було змінено розмір заборгованості Відповідача, оскільки станом на 15.04.2014 офіційний курс гривні до долара США становив 12,38. Позивач на виконання пункту 4.2. Договору року направив на адресу Відповідача Додаткову угоду №1 від 16.04.2014 року про збільшення суми заборгованості за Договором до 232 991,00 гривень. Вказана обставина підтверджується копією квитанції про сплату поштового відправлення №0319404776521 від 16.04.2014 на суму 9,36 грн. та копією опису вкладення №0319404776521 від 16.04.2014.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору. Статтею 181 ГК України передбачена можливість спрощеного способу укладення господарських договорів, зокрема, шляхом обміну листами. Такий же самий спосіб можна застосовувати і до укладання додаткових угод до Договорів.

Так, відповідно до змісту Додаткової угоди від 15.04.2014 року, оскільки офіційний курс долара США станом на 15.04.2014 року становив 12.98 гривень за 1 долар США, то заборгованість, яка становила 143 600 гривень збільшилась до 232 991 гривень.

Відповідно до інформації Українського Державного Підприємства Поштового Зв'язку «Укрпошта» лист з штрих кодовим ідентифікатором 0319404776521, направлений на адресу Відповідача, було отримано 29.04.2014 року о 13:10 представником за довіреністю.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.. 193 ГК України та ст.. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки Договором поставки між сторонами було закріплено обов'язок Сторін укласти додаткову угоду у випадку зміни офіційного курсу долара США до гривні для здійснення поточних платежів, то відмова Відповідача від укладення такої додаткової угоди є прямим порушенням пункту 4.2. Основного Договору, що є недопустимим.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при не досягненні згоди між сторонами щодо змін договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином пункт 4.2. Основного Договору та дії Позивача повністю кореспондується із нормами Господарського та Цивільного законодавства стосовно зміни умов Договору, виконання договірних зобов'язань сторонами та відповідальності за невиконання умов Договору.

На виконання вказаної норми Позивачем було направлено на адресу Відповідача пропозицію про укладення додаткової угоди до Договору поставки у зв'язку із істотною зміною обставин, а саме збільшенням офіційного курсу долара США до гривні, що також є обов'язковою умовою відповідно до пункту 4.2. Договору поставки.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із ч. 1-5 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У відповідності до ст.. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Таким чином пунктом 4.2 Договору було визначено обов'язав укласти додаткову угоду у разі зміни курсу Долара США відносно гривні, а отже вказана вимога пядлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо оплати товару відповідачем повністю не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 232 991 грн.

З урахуванням наведених положень укладеного сторонами Договору, виходячи з факту отримання товару покупцем за видатковими накладними, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого і отриманого товару станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 25 534,85 пені встановлених в п. 6.2.1 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 424,61 грн. трьох відсотків річних та 15 043,91 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати укладеною Додаткову угоду № 1 від 15.4.2013 по Договору поставки № 30/12 віл 25.05.2014 про збільшення суми заборгованості.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Автоспецмаш" (04070, м. Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 20/2; ідентифікаційний код: 36867420) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноплаза Україна" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Мала Кільцева, будинок 4-А; ідентифікаційний код 32113941) 232 991 (двісті тридцять дві тисячі дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 00 коп. - основного боргу, 25 534 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 85 коп. - пені, 11 424 (одинадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 61 коп. - 3% річних, 15 043 (п'ятнадцять тисяч сорок три ) грн. 91 коп. - інфляційних втрат та 6 917 (шість тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 89 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.11.2014

Суддя М.О. Лиськов