Рішення

від 11.11.2014 по справі 910/21677/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21677/14 11.11.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівтопенерго" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Атис-Групп"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Анданте Груп" простягнення 42 095,98 грн. Суддя Головатюк Л.Д.

за участю представників:

Від позивачаСтолярчук І.В. (довіреність від 13.08.2014 р.) Від відповідача-1не з'явився Від відповідача-2не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договору поставки №0214/04 від 14.02.2014 р. в розмірі 42 095,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21677/14 та призначено до розгляду на 28.10.2014 р.

28.10.2014 р. розгляд справи було відкладено на 11.11.2014 р. через неявку в засідання представника відповідачів та неподання ним витребуваних доказів.

10.11.2014 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю "Анданте Груп" з проханням про розгляд справи без участі його представника.

11.11.2014 р. в судове засідання з'явився представник позивача, який обґрунтував підстави позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором поставки та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачі-1,2 в судове засідання уповноважених представників не направили, обставини прострочення за позовом не спростували, при цьому відповідач-1 відзив на позов до суду не подав. Про дату, час та місце судового засідання у справі відповідачі повідомлялися належним чином, що підтверджується відміткою на звороті судової ухвали від 28.10.2014 р. та відсутністю повернутої поштової кореспонденції.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки відповідачі повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівтопенерго" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атис-Групп" (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 2014/04 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у порядку та на умовах, визначеного в цьому Договорі,передати у власність покупця вироби, визначені згідно з п.1.2 Договору (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість згідно з умовами даного Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата по цьому Договору здійснюється в національній валюті гривні шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Також можливі інші форми розрахунків, не заборонені чинним законодавством України.

Датою оплати (отримання грошових коштів постачальником) вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

За твердженням позивача, він виконав свої зобов'язання за Договором у вигляді здійснення попередньої оплати товару на суму 40 519,07 грн., проте, товар від відповідача-1 так і не отримав, хоча передбачений термін його поставки закінчився ще 19.03.2014 р.

Виходячи зі змісту позовної заяви, 01.04.2014 р. позивач направив на адресу відповідача-1 претензію про перерахування позивачеві наявної суми боргу, проте, станом на момент вирішення спору відповідач відповідь на претензію не направив, заборгованість не сплатив.

Враховуючи викладене, за твердженням позивача, у відповідача утворилась заборгованість за договором поставки № 2014/04 від 14.02.2014 р. в сумі 40 519,07 грн.

Відповідач-1 в свою чергу обставини прострочення у господарських відносинах з відповідачем не спростував, доказів поставки товару на суму 40 519,07 грн. не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання своїх грошових зобов'язань за Договором, 04.03.2014 р. здійснив на користь відповідача попередню оплату товару в сумі 40 519,07 грн., що складає 100 % від загальної вартості товару. Наведена фактична обставина підтверджуються платіжним дорученням від 04.03.2014 р. № 17, яке наявне в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Беручи до уваги факт здійснення позивачем попередньої оплати в розмірі 100 % від загальної вартості товару у відповідача, на підставі Договору виникло зобов'язання поставити оплачений позивачем товар.

Натомість, суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту поставки відповідачем позивачеві товару або повернення останньому суми попередньої оплати у розмірі 40 519,07 грн. сторонами спору суду не надано.

Виходячи з позиції позивача, за умовами Договору відповідач-1 мав поставити товар на протязі 10 днів з моменту отримання 100% грошових коштів, але, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атис-Групп" не виконало свої зобов'язання у вказаний строк, тому позивач 01.04.2014 р. направив претензію про перерахування позивачеві наявної суми боргу, котра теж була залишена без реагування.

За наслідками дослідження поданих документів суд не погоджується з визначеними позивачем строками поставки, адже, умова про 10-денний строк поставки товару з моменту отримання 100% грошових коштів у Договорі відсутня, так само як і докази звернення до відповідача-1 з претензією про сплату заборгованості 01.04.2014 р.

Натомість, до позовної заяви додано лише лист-звернення до відповідача-1 про заборгованість та докази його направлення 02.09.2014 р. (копія опису вкладення та фіскального чеку містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу .

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Дослідивши подані документи, суд прийшов до висновку, що оскільки вимога позивача була направлена 02.09.2014 р., то враховуючи вимоги статті 530 Цивільного кодексу України та час поштового обігу, остання мала бути виконана у строк до 12.09.2014 р .

Разом з тим, відповідачем-1 не було виконано вимоги позивача та не повернуто суму попередньої оплати.

У зв'язку з викладеними обставинами прострочення відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівтопенерго" поряд з сумою основного боргу просить суд стягнути з боржника також 3% річних у розмірі 239,78 грн. від простроченої суми та інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 1 337,13 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України .

Натомість, виходячи з встановленого вище періоду прострочення боржника у зобов'язанні, за підрахунком суду вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції та 3% річних підлягають задоволенню на суму 1 175,05 грн. та 86,59 грн. відповідно.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань між Товариством з обмеженою відповідальністю "Анданте Груп" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівтопенерго" (кредитор) укладено договір поруки № 1/204 від 28.05.2014 р., відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Атис-Групп" обов'язків за договором, передбаченими ст. 2 цього договору, щодо виконання зобов'язань по сплаті виконаних кредитором робіт за основним договором в повному обсязі, включаючи сплату осиного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки № 1/204 від 28.05.2014 р. під основним договором в цьому договір розуміють договір № 0214/04 від 14.02.2014 р., укладений між кредитором та боржником.

Згідно з п. 3.1 договору поруки у разі невиконання чи неналежного виконання боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього Договору, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання зобов'язання як до боржника, так і поручителя. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники за невиконання боржником зобов'язання за основним договором.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Атис-Групп" заборгованості за договором про поставки № 2014/04 від 14.02.2014 р. в розмірі 40 519,07 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та враховуючи, що в забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Анданте Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівтопенерго" укладено договір поруки № № 1/204 від 28.05.2014 р., позовні вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атис-Групп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Анданте Груп" визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ч. 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Атис-Групп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21-К, офіс 401, ідентифікаційний код 35607477) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Анданте Груп" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 55, н/п 2А, ідентифікаційний код 38129672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівтопенерго" (14013, м. Чернігів, просп. Перемоги, 145, ідентифікаційний код 38969730) 40 519 (сорок тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 07 коп. заборгованості, 1 175 (тисячу сто сімдесят п'ять) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 86 (вісімдесят шість) грн. 59 коп. 3% річних та 1 813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачам.

СуддяЛ.Д. Головатюк Повне рішення складено: 17.11.2014 р.