Рішення

від 12.11.2014 по справі 912/3474/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 рокуСправа № 912/3474/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Вавренюк Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3474/14

за позовом: приватного підприємства "Шанс", с. Велика Северинка Кіровоградського району Кіровоградської області

до відповідача: приватного підприємства "Еліт Агро Альянс", с. Созонівка Кіровоградського району Кіровоградської області

про стягнення 271 246,65 грн.

Представники:

від позивача - Таровик О.А., довіреність № б/н від 12.11.14 р.;

від відповідача - Нечипуренко Г.В., керівник.

Приватне підприємство "Шанс" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з приватного підприємства "Еліт Агро Альянс" на користь позивача суми боргу в розмірі 190 792.00 грн., пені в розмірі 38 879,70 грн., індексу інфляції в розмірі 31 480,68 грн. та 3% річних в розмірі 10 094,27 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 16.10.14 р. позивач повідомив господарський суд, що 17.10.14 р. на рахунок позивача було перераховано 26 000,00 грн., які не враховано в позовній заяві. Позивач наголошує на тому, що згадана сума заборгованості була погашена відповідачем після звернення позивача до господарського суду. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що згідно банківської виписки БВ-000217 відповідач перерахував 24 792,00 грн., які не були включені до суми основного боргу відповідача. У зв'язку з викладеним, сума основної заборгованості відповідача складає 140 000,00 грн. (а.с. 41-42).

Заяви в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем до суду не подано, з огляду на що, господарський суд розглядає вимоги позивача, що містить позовна заява (а.с. 2 - 4).

Згідно письмових заперечень на позовну заяву, приватне підприємство "Еліт Агро Альянс" позов не визнало частково щодо суми основної заборгованості та повністю в частині нарахованої суми пені (а.с. 56-59).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступне.

10.07.13 р. між приватним підприємством "Шанс" (далі - Продавець) та приватним підприємством "Еліт Агро Альянс" (далі - Покупець) укладено договір купівлі - продажу № 1007/2 (далі - Договір, а.с. 16).

Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити пшеницю (далі - товар, продукція) у кількості 350 тон за ціною 1600,00 грн. з ПДВ за 1 тону на загальну суму (загальна вартість Договору) 560000,00 грн. з ПДВ (розділ 1 Договору).

У розділі 2 Договору сторони погодили умови поставки і розрахунків.

Так, згідно п.п. 2.1.- 2.3. Договору, базис поставки: франко-склад; умови розрахунків: оплата здійснюється на протязі 1 банківського дня з моменту відвантаження товару; при поставці продукції Продавець зобов'язаний надати Покупцю рахунок, видаткову накладну, податкову накладну, акт прийому - передачі товару. Покупець, в свою чергу, зобов'язаний надати довіреність.

Пунктами 4.1., 4.6. Договору визначено, що поставка товару ло складу Покупця здійснюється за рахунок Продавця; перехід права власності на поставлений товар переходить від Продавця до Покупця після приймання товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання обов'язків сторонами (п. 6.6. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений круглими печатками підприємств.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: видаткових накладних № РН-0000036 від 15.07.13 р. на суму 65984,00 грн., № РН-0000035 від 13.07.13 р. на суму 70608,00 грн., № РН-0000034 від 12.07.13 на суму 211312,00 грн., № РН-0000033 від 11.07.13 р. на суму 68368.00 грн., № РН-0000032 від 07.07.14 р. на суму 139520,00 грн., а також товарно-транспортних накладних серії ААБ № 000533 від 15.07.13 р., № 000534 від 13.07.13 р., №000538 від 12.07.13 р., № 000539 від 12.07.13 р., № 000540 від 12.07.13 р., № 000673 від 11.07.13 р., № 000674 від 07.07.13р., № 000675 від 07.07.13 р., позивачем поставлено відповідачу товар в кількості 347,37 тон на загальну суму 555 792,00 грн. (а.с. 22-34).

Отримання відповідачем товару підтверджується також наявною в матеріалах справи копією довіреності № 61 від 06.07.13 р. (а.с. 21).

Однак, за твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не належним чином, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 365 000,00 грн.

04.09.14 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про наявність у Покупця заборгованості за поставлений Продавцем товар в сумі 190 792,00 грн. (а.с. 17-19).

Оскільки відповідач відповіді на претензію не надав, зазначену в ній заборгованість не сплатив, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Згідно письмових пояснень, що 10.11.14 р. надійшли до суду на виконання вимог ухвали від 16.10.14 р., позивач повідомив суд, що 17.10.14 р. на рахунок позивача відповідачем було перераховано 26 000,00 грн., які не враховані у позовній заяві. При цьому, позивач звертає увагу на те, що позовна заява була подана до суду 14.10.14 р., а тому позивач з об'єктивних причин не міг врахувати при здійсненні розрахунку перераховані відповідачем кошти. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що згідно банківської виписки БВ-0000217 від 07.03.14 р. відповідач перерахував 24 792,00 грн., які також не були враховані при здійсненні розрахунку. У зв'язку з викладеним, сума основної заборгованості відповідача складає 140 000,00 грн. (а.с. 41-44).

Також позивачем надано до суду підписаний обома сторонами акт звірки розрахунків за період з 01.07.13 р. по 20.10.14 р., згідно якого заборгованість Покупця перед Продавцем склала 140 000,00 грн. (а.с. 45).

Відповідач, згідно письмових заперечень на позов, позовні вимоги в частині основної заборгованості визнав частково. Так, відповідач стверджує, що позивачем при передачі товару не був наданий повний комплект документів, передбачений пп. 2.3. і п. 3 Договору, що свідчить про недотримання позивачем умов Договору та вимог ст.ст. 662, 674 Цивільного кодексу України.

Також відповідач зазначає, що позивачем було передано відповідачу без укладення договору у письмовій формі на підставі видаткової накладної від 07.07.13 р. № РН-0000032 87,2 тон пшениці загальною вартістю 139520,00 грн. Загалом же позивачем поставлено відповідачу 347,37 грн. тон пшениці на загальну суму 555792,00 грн.

Відповідачем, з метою забезпечення розрахунків за одержаний відповідно до Договору товар протягом періоду з 11.07.13 р. по 10.11.14 р. перераховано на розрахункові рахунки позивача 416272,00 грн., в тому числі 04.09.13 р. - 60 000,00 грн., 11.09.13 р. - 15000,00 грн., 12.09.13 р. - 70000,00 грн., 17.10.13 р. - 20000,00 грн.. 28.10.13 р. - 100000,00 грн., 29.11.13 р. - 15000,00 грн., 13.01.14 р. 50000,00 грн., 07.03.14 р. - 24792,00 грн., 13.03.14 р. - 26000,00 грн., 24.03.14 р. - 9000,00 грн.. 17.10.14 р. - 26000,00 грн. та 06.11.14 р. - 480,00 грн.

Таким чином, зазначає відповідач, позивачем при здійсненні розрахунку основного боргу не були враховані наступні здійснені відповідачем платежі: 07.03.14 р. в сумі 24792,00 грн., 17.10.14 р. в сумі 26 000,00 грн. та 06.11.14 р. в сумі 480,00 грн.

Також відповідач зазначає, що перерахування коштів ним здійснювалось виключно на виконання умов Договору, оскільки позивачем не направлялось листів із визначенням строків оплати товару та не виставлялось жодних вимог про оплату Покупцем товару, поставленого на підставі видаткової накладної № РН-0000032 від 07.07.13 р. на суму 139520,00 грн.

Заборгованість Покупця за вказаною видатковою накладною відповідач не заперечує (а.с. 56-59).

Зважаючи на доводи сторін та фактичні обставини справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Наявними матеріалами справи, що наведені вище, підтверджується поставка Продавцем та прийняття Покупцем на виконання умов Договору товару на загальну суму 416 272,00 грн. Крім того, на підставі видаткової накладної № РН-0000032 від 07.07.13 р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 139 520,00 грн.

Згідно платіжних документів Покупця, картки рахунку позивача за період з 01.07.13 р. по 10.11.14 р., банківських виписок з рахунку позивача та звітів про дебетові і кредитові операції по рахунку Продавця (а.с. 43, 46-55, 71-75, 77, 79-81, 88), Відповідачем на виконання умов Договору сплачено Продавцю кошти в сумі 416 272,00 грн.

При цьому, платіж здійснений відповідачем 07.03.14 р. згідно платіжного доручення № 61 на суму 24 792,00 грн. (а.с. 79), не був врахований позивачем при здійсненні розрахунку, а тому вимоги позивача в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Платежі відповідача від 17.10.14 р. в сумі 26 000,00 грн. та від 05.11.14 р. в сумі 480,00 грн., загалом в сумі 26 480,00 грн., були здійсненні останнім після порушення провадження у даній справі (16.10.14 р.), з огляду на викладене провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, заборгованість за Договором відповідачем погашена в повному обсязі.

В частині заборгованості відповідача за видатковою накладною № РН-0000032 від 07.07.13 р. на суму 139 520,00 грн. господарський суд не приймає заперечення відповідача, з огляду на наступне.

Статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств видаткова накладна № РН-0000032 від 07.07.13 р. вважається господарським судом укладеним у спрощений спосіб договором поставки товару на суму 139 520,00 грн. в кількості 87,2 тон.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, наявність зобов'язання покупця щодо оплати товару випливає зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, за умови безспірності факту отримання товару товаророзпорядчі документи (видаткові накладні тощо) є самостійними підставами виникнення обов'язку покупця оплатити отриманий товар. Відтак, у покупця обов'язок оплатити товар виникає з моменту отримання товару за товаророзпорядчими документами. Непред'явлення продавцем письмової вимоги про оплату товару в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України не позбавляє покупця обов'язку своєчасно розрахуватися за отриманий товар.

Наведене повністю кореспондується з позицією Вищого господарського суду України, що викладена в оглядовому листі суду вищої інстанції від 29.04.13 р. № 01-06/767/2013.

Доказів оплати заборгованості в сумі 139 520,00 грн. відповідачем до суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар в сумі 139 520,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 38 879,70 грн., індексу інфляції в сумі 31 480,68 грн. та 3% річних в сумі 10 094,27 грн.

В цій частині відповідач також заперечує вимоги позивача, вказуючи на пропуск позивачем строку позовної давності при стягненні неустойки (штрафу, пені), що згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України становить один рік.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Умовами укладеного між сторонами Договору такий вид забезпечення виконання зобов'язання як неустойка (пеня) не передбачений.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Оскільки відносини поставки не врегульовані спеціальним законодавчим актом, умовами Договору її стягнення за невиконання (неналежне виконання) обов'язку Покупця своєчасно та в повному обсязі оплатити отриманий товар не передбачене, вимога про стягнення пені в сумі 38 879,70 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені господарський суд визнав безпідставними, заява відповідача про застосування пропуску позивачем спеціального строку позовної давності до вимоги про стягнення пені не підлягає задоволенню.

Разом з тим, наведене не виключає можливості покладення на боржника відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно здійсненого розрахунку, позивачем на суму боргу 190 000,00 грн. нараховано інфляційні втрати в сумі 31 480,68 грн. та 3% річних в сумі 10 094,27 грн. (а.с. 35-38).

Однак, при здійсненні розрахунку наведених вище нарахувань позивачем до суми, на яку нараховуються інфляційні втрати та 3 %, позивачем помилково включена сума 24 792,00 грн., яка була фактично сплачена відповідачем 07.03.14 р. (а.с. 37-38).

Таким чином, за розрахунком господарського суду інфляційні втрати позивача за період з 17.07.13 р. по 13.10.14 р., нараховані на суму 166 000,00 грн. (190972,00 грн. - 24792,00 грн. = 166 000,00 грн.) складають 23 301,45 грн., а 3% річних за вказаний період - 9 631,49 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 23 301,45 грн. та 3% річних в сумі 9 631,49 грн., в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Враховуючи вище наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 12.11.14 р. оголошувалась перерва до 14 год. 00 хв. цього ж дня.

Керуючись ст. ст. 49, п. 1-1 ч. 1, ч. 4 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Еліт Агро Альянс" (27602, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Созонівка, вул. Паркова, 8, кв. 25, р/р 26009060296700 в ПАТ КРУ "Приватбанк", МФО 323583, код ЄДРПОУ 35500658) на користь приватного підприємства "Шанс" (27613, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Велика Северинка, вул. Леніна, 2, р/р 26000000002880 в ПАТ "Креді Агріколь банк" МФО 300614, код ЄДРПОУ 32177427) заборгованість в сумі 172 452, 94 грн., з яких: 139 520,00 грн. - основний борг, 23 301,45 грн. - інфляційні втрати; 9 631,49 грн. - 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 978,64 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 26 480, 00 грн. припинити, у зв'язку з відсутністю спору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 17.11.2014 року.

Суддя Л.С. Вавренюк