Рішення

від 11.11.2014 по справі 922/4561/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р.Справа № 922/4561/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Компанія Харпромсервіс", м. Харків до ТОВ "Тетро" про стягнення коштів в сумі 15518,73 грн. за участю сторін:

позивача - Шулатова І.С.

відповідач - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року до суду звернулось ТОВ "Компанія Харпромсервіс" ( надалі - позивач) та просить суд стягнути з ТОВ "Тетро" (надалі - відповідач) суму 4455,82 грн. основного боргу, 560,47 грн. пені за прострочення оплати, 583,34 грн. інфляційних втрат, 92,10 грн.3 % річних , 8000 грн. витрати на оплату юридичних ( адвокатський послуг) та судового збору в сумі 1827 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договорів поставки за № 724 від 02.01.2012 року та № 949 від 01.01.2004 року.

Відповідач в судове засідання не з*явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи , надавши через канцелярію суду заперечення на позов в яких просив суд відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на додаткову угоду до договору поставки за № 724 від 17.05.2013 року.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Положеннями ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Так, 01.01.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки за № 949 . У відповідності до предмету договору позивач зобов*язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач - прийняти та оплатити даний товар на умовах даного договору ( п.2.1 договору). Асортимент та кількість товару, який підлягає поставці, визначається на підставі заявок відповідача та вказується у відповідних видаткових накладних ( п.2.2 договору). Право власності на товар переходить від позивача до відповідача в момент фактичної передачі товару . Ризик знищення товару несе власник товару ( п.5.4 договору). Ціна на товар узгоджується сторонами в момент отримання відповідачем заявки від відповідача та вказується у відповідній видатковій накладній ( п.6.1 договору). Оплата товару проводиться на протязі 1 банківського дня після отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача або внесення готівкою до каси позивача, або іншим способом який не забороняється законодавством України. ( п.6.4 договору). Відповідачу може надаватися відстрочка платежу до 14 календарних днів з дня приймання товару. ( п.6.5 договору). В разі прострочення виконання зобов*язання, відповідач зобов*язався сплатити крім основного боргу, також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення ( п.6.6 договору).

Позивач на виконання умов договору передав наступну продукцію, про що свідчать наступні видаткові накладні :

№ 914 від 18.06.2013 року на суму 1961,18 грн. ( а.с.25) оплата 1450 грн.

№ 803 від 25.12.2013 року на суму 1953,50 грн. ( а.с.26)

№ 597 від 15.04.2014 року на суму 1991,14 грн. ( а.с.27)

У відповідності до додатку № 1 до договору № 949 від 01.01.2014 року , сторони погодили наступний порядок отримання матеріальних цінностей, поставляємих по кільцевим поставкам продукції, яким встановили матеріально - відповідальну особу - директора Резченко Є.А. ( а.с.24).

Сторони 01.09.2014 року підписали акт звірки взаємних розрахунків, яким підтвердили розмір заборгованості в сумі 4455,82 грн. ( а.с.28)

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів, за виключенням лише одного випадку, коли відпуск товарно-матеріальних цінностей може здійснюватися без довіреності, а саме - при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей (абз. 3 п. 13 Інструкції).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена. Відповідач не надав на вимогу суду докази своєчасного виконання своїх зобов'язань. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 4455,82 грн.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Позивачем пеня розраховувалась з дотриманням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та підлягає стягненню в сумі 560,47 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 92,10 грн. та інфляційні витрати у розмірі 583,34 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З Листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року вбачається, що при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати послуг, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3 % річних та інфляційних витрат, суд вважає, що позивач обґрунтовано нарахував відповідачу на користь позивача 3 % річних у розмірі 92,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 583,34 грн.

Щодо стягнення понесених витрат на правову допомогу ( послуги адвоката) в розмірі 8000 грн. у відповідності до договору юридичного обслуговування № 34/14 від 15.08.2014 року .( а.с.33-40).

Стаття 44 ГПК України передбачає, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь - яким представникам.

Матеріали справи свідчать про те, що юридичні послуги ( складання процесуальних документів ) надавав адвокат Полатай В.Ю.., про свідчить копія свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю яке додане до матеріалів справи. Крім того, до матеріалів справи додане платіжне доручення № 92 від 09.10.2014 року , відповідно якого позивач сплатив 8000 грн. послуг адвоката. Тому суд знаходить правові підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача платні за юридичне обслуговування у розмірі 8000 грн.

У відповідності до ст. 30 Закону України " Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМУ 01.10.1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 р. №6/VІ), гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Враховуючи, що адвокат не брав участі в судових засіданнях, а тільки підготував позовну заяву про стягнення заборгованності, суд частково задовільняє вимогу щодо витрат на отримання юридичних (адвокатських) послуг в сумі 2000 грн., в іншій частині відсмовляє.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетро" (Харківска обл., м. Чугуїв, вул. Жадановського,13 код ЄДРПОУ 32858763 р/р 26001036252701, МФО 351005, АТ"УкрСіббанк" ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОмпанія Харпромсервіс" ( м.Харків, вул.Біологічна, буд.17 код ЄДРПОУ 34333652, іпн 343336520384 п/р 26000962504995 в ПАТ"ПУМБ" м.Донецьк , МФО 334851) суму основного боргу 4455,82 грн., пені 560,47 грн., 583,34 грн.інфляційні втрати, 3 % річних - 92,10 грн., 2000 грн. витрат на отримання юридичних (адвокатських послуг) та 1827 грн. судового збору.

В частині стягнення 6000 грн. адвокатських послуг - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.11.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова