Рішення

від 13.11.2014 по справі 917/2208/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2014 р. Справа №917/2208/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 171", адреса: вул. Гагаріна, 57, м.Гадяч, Полтавської області, 37300

до Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк", адреса: вул.Паризької Комуни, 40а, м.Полтава, 36020

про визнання недійсними окремих частин договору

Суддя Солодюк О.В.

Представники сторін:

від позивача: Семенко Б.М., дов. в протоколі, Ященко В.М., директор, паспорт в протоколі

від відповідача: Довбенко О.Ю., дов в протоколі

Суть спору: Розглядається позовна заява про визнання недійсним з моменту укладення п. 6.1 кредитного договору № 192 від 27.10.08р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона - 171» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона - 171») та Полтавським акціонерним банком «Полтава-банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Полтава-банк»).

Від представника позивача надійшла заява (вх. № 15068 від 13.11.14р.), в якій ПрАТ «ПМК -171» відмовляється від сплаченого судового збору в сумі 1 218,00 грн.

Позивач на вимогах наполягає.

Відповідач відзив на позов не надав. Представник відповідача в судовому засіданні 13.11.14р. проти позовних вимог не заперечує.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.11.14р. оголошено перерву до 13.11.14р. до 09-00 годин.

В судовому засіданні 13.11.14р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення оформлено та підписано згідно ст. 84 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Полтавським акціонерним банком «Полтава-банк» (банк) та Відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона-171) (позичальник) був укладений кредитний договір №192 від 27.10.10р. (кредитна лінія).

12.04.11р. між банком та позичальником була укладена додаткова угода, якою було змінено п.2.1 розділу 2 договору стосовно сплати розміру процентів.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона №171» Приватне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона № 171» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 171» за всіма його зобов'язаннями щодо всіх його кредиторів і боржників, включаючи й зобов'язання, що оспорюються.

Відповідно до п.1.1 договору банк надає в користування позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії для виконання позичальником зобов'язань по договору генерального підряду, поповнення обігових коштів, сплати податків, зборів, платежів до державних цільових фондів, виплати зарплати, придбання ПММ, ТМЦ, запчастин і основних засобів, оплати послуг в сумі (загальний ліміт заборгованості) 500 000,00 грн. на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 6.1. вищезазначеного договору спори між сторонами цього договору вирішуються у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» у відповідності з Регламентом цього третейського суду, або за вибором банку - в господарських судах, в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що останній вважає п. 6.1. Договору № 192 від 27.10.2010 року таким, що укладений з порушенням вимог законодавства України з підстав, що:

1. Пунктом 6.1. Статуту ПМК - 171 (в редакції 2008 року чинній на момент укладення договору) визначено, що статутний капітал товариства становить 2 260 894 грн. 25 коп.

Статутом ПМК - 171 визначено органи управління товариства (стаття 10), в тому числі виконавчий орган - Правління товариства.

Пунктом 10.8.6. Статуту визначено, що керує роботою Правління і має повноваження ведення справ Товариства відповідно до цього Статуту Голова Правління, який обирається загальними зборами акціонерів. Спори розглядаються третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» у відповідності з Регламентом цього третейського суду, або за вибором Банку - в господарських судах, в поряду, визначеному чинним законодавством України.

Зазначене свідчить, як стверджує позивач, що третейське застереження ("третейська угода") між Позивачем та Відповідачем є неправомірною та укладена з перевищенням повноважень Голови Правління.

2. Третейське застереження (як третейська угода), відповідно до ЗУ «Про акціонерні товариства», підлягало погодженню Наглядовою Радою або Загальними зборами Товариства, що не було зроблено.

Тобто, Головою Правління третейська угода укладена з порушенням вимог законодавства без погодження з Наглядовою Радою або Загальними зборами Товариства.

3. Зі змісту контракту з Головою правління чітко випливає, що особа (Голова правління) повинен діяти в межах визначених вказаним контрактом.

Тобто, укладення третейських угод та угод (правочинів), що містять третейське застереження є виходом Голови правління ПМК - 171 за межі своїх повноважень визначених Контрактом та порушенням вимог Статуту товариства, положення ч. 2 ст. 203 ЦК України, в якій зазначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

4. Укладаючи кредитний договір № 192 від 27.10.2010 року, Відповідач був обізнаний з повноваженнями Голови Правління ПМК - 171 (а саме, з обмеженнями, що стосуються укладення третейських угод та угод, що містять третейське застереження).

Проте, не зважаючи на часткове обмеження повноважень Голови правління ПМК - 171 та ігноруючи вимоги ЗУ «Про акціонерні товариства», установчих документів Позивача, Банком укладено з ВАТ «ПМК - 171» кредитний договір № 192 від 27.10.2010 року, який містить оспорюваний п. 6.1.

5. В третейському застереженні не зазначено предмет та вид спору, який може бути передано на вирішення третейського суду;

6. Вказане третейське застереження порушує права позивача, оскільки позбавляє останнього права вибору на спосіб захисту своїх прав (судовий чи в третейському суді) права на судовий захист, права вибору щодо підсудності, оскільки право вибору способу захисту належить виключно банкові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши додані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон) юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Як встановлено судом, третейська угода між позивачем та відповідачем про передачу спорів на вирішення третейського суду була укладена у вигляді третейського застереження у вказаному вище Кредитному договорі. Згідно даного застереження спори між сторонами цього Договору вирішуються у судах України, у тому числі в господарських судах, в порядку, визначеному чинним законодавством України, а також у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у відповідності з Регламентом цього третейського суду за вибором Банку.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом ( стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Згідно з п.3 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, твердження позивача про недійсність п.6.1. договору, посилаючись на те, що в третейському застереженні не зазначено предмет та вид спору, який може бути передано на вирішення третейського суду та, що вказане третейське застереження порушує права позивача, оскільки позбавляє останнього права вибору на спосіб захисту своїх прав (судовий чи в третейському суді) права на судовий захист, права вибору щодо підсудності, оскільки право вибору способу захисту належить виключно банкові, є необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що діючи від імені позивача, Головою правління укладено письмовий кредитний договір з Банком. При цьому, в розділі 6 цього договору міститься третейська угода у вигляді третейського застереження, в якій указано про передачу спору до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у відповідності з Регламентом цього третейського суду за вибором Банку.

Відповідно до п. 10.8.6. Статуту ПМК - 171 (а.с. 29) питання повноважень, умов діяльності та матеріального забезпечення Голови Правління визначаються в контракті, що укладається згідно з штатним розкладом підприємства та затверджується і підписується Наглядовою радою.

Як вбачається з матеріалів справи, між Наглядовою Радою ПМК - 171 та Головою правління Кас'ян С.О. укладено контракт від 17.11.2008 року (а.с. 37 -39 ).

Розділами 2 та 4 вказаного контракту визначено права та обов'язки Кас'ян С.О. на посаді Голови правління ПМК -171.

Підпунктом 2.2 пункту 2 Контракту визначено обов'язки Голови правління Товариства. Передбачено, що до повноважень Голови правління товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та Наглядової ради. Підпунктом 2.2.1 Контракту визначено, що керівник зобов'язаний виконувати такі функції та обов'язки: :

- укладати правочини на суму понад 10 відсотків вартості статутного капіталу Товариства за погодженням з Наглядовою радою Товариства;

- третейські угоди та угоди (правочини), що містять третейські застереження укладати за попереднім погодженням з Наглядовою Радою Товариства.

Розділом 4 Контракту визначено права Голови правління Товариства. Підпунктом 4.1. визначено наступні права Керівника Товариства:

- укладення правочинів на суму понад 10 відсотків вартості статутного капіталу Товариства здійснювати за погодженням з Наглядовою радою Товариства;

- третейські угоди та угоди (правочини), що містять третейські застереження укладати за попереднім погодженням з Наглядовою Радою Товариства.

Отже, зі змісту контракту чітко випливає, що Голова правління повинен діяти в межах, визначених вказаним контрактом.

З матеріалів справи вбачається, що Наглядовою радою Товариства не було погоджено питання щодо укладення керівником товариства спірного пункту 6.1 Кредитного договору, який містить третейське застереження. Тобто, пункт 6.1 правочину укладений з виходом Голови правління ПМК - 171 за межі своїх повноважень, визначених Контрактом та з порушенням вимог Статуту товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним з моменту укладення п. 6.1 кредитного договору №192 від 27.10.08 року є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню .

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі матеріалів справи, керуючись ст.ст.32,33,43,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту укладення п. 6.1 кредитного договору № 192 від 27.10.08 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Пересувна механізована колона - 171"(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Пересувна механізована колона - 171"; 37300, м. Гадяч, вул. Гагаріна, 57, код ЄДРПОУ 01037494) та Публічним акціонерним банком "Полтава-банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Полтава-банк"; 36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, 40-а, код ЄДРПОУ 01037494).

Суддя О.В. Солодюк

Примітка: Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України