Рішення

від 13.11.2014 по справі 924/750/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2014 р.Справа № 924/750/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофід Україна" с. Калинівка Київської області

до Приватного підприємства "Зарожанське" с. Кам'янка Кам'янець-Подільського району

про стягнення 71907,25 грн., з яких 66444,23 грн. основний борг, 2288,69 грн. - пеня, 3174,33 грн. - 3% річних

Головуючий суддя Яроцький А.М.

суддя Кочергіна В.О.

суддя Субботіна Л.О.

Представники сторін:

від позивача: Матюшенков Д.В. - представник за довіреністю від 17.04.2014р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 13.11.2014р. відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофід Україна" звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Зарожанське" 74195,94 грн., з яких 66444,23 грн. основний борг, 4577,38 грн. - пеня, 3174,33 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №007/2010 від 11.01.2010р.

На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви додано завірені копії: додатків - специфікацій №1 від 11.01.2010р. до договору №007/2010 від 11.01.2010р., №2 від 01.04.2010р. до договору №007/2010 від 01.02.2010р., №3 від 01.07.2010р. до договору №007/2010 від 01.02.2010р., №4 від 01.10.2010р. до договору №007/2010 від 01.02.2010р., №5 від 04.01.2011р. до договору №007/2010 від 01.02.2010р., №6 від 03.10.2011р. до договору №007/2010 від 01.02.2010р., рахунків - фактур №А-00000295 від 16.05.2012р., №А-00000317 від 25.05.2012р., №А-00000355 від 07.06.2012р., №А-00000386 від 19.06.2012р., №А-00000425 від 02.07.2012р., №А-00000505 від 30.07.2012р., №А-00000557 від 20.08.2012р., №А-00000291 від 16.05.2012р., №А-00000312 від 25.05.2012р., №А-00000351 від 07.06.2012р., №А-00000382 від 19.06.2012р., №А-00000421 від 02.07.2012р., №А-00000503 від 30.07.2012р., №А-00000551 від 20.08.2012р., відповідних податкових накладних, банківських виписок від 07.06.2012р., від 05.03.2013р., від 06.06.2012р., претензії №5 від 22.08.2013р.

Ухвалою суду від 29.05.2014р. порушено провадження у справі №924/750/14, справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом уповноважених представників сторін.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою сторін в судові засідання.

Розпорядженням в. о. керівника апарату суду від 24.07.2014р. №309/14, у зв'язку із складністю справи та на підставі заяви судді Яроцького А.М. подальший розгляд справи №924/750/14 призначено у колегіальному складі суддів: головуючого судді Яроцького А.М., судді Вибодовського О.Д. та судді Радчені Д.І.

Ухвалою суду від 24.07.2014р. справу №924/750/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Яроцького А.М., судді Вибодовського О.Д. та судді Радчені Д.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 26.08.2014р. задоволено клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог. Надалі предметом судового розгляду по справі №924/750/14 виступало стягнення з Приватного підприємства "Зарожанське" 71907,25 грн., з яких 66444,23 грн. - основний борг, 2288,69 грн. - пеня, 3174,33 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 02.10.2014р. провадження у справі №924/750/14 зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №924/751/14.

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 29.10.2014р. поновлено провадження у справі №924/750/14. При цьому за розпорядженням керівника апарату суду від 29.10.2014р. №524/14, у зв'язку з відпустками суддів Радчені Д.І. та Вибодовського О.Д., змінено склад колегії суддів по справі №924/750/14 та призначено її подальший розгляд у складі: головуючого судді Яроцького А.М., судді Кочергіної В.О. та судді Субботіної Л.О.

03.11.2014р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких повідомив, що факт отримання відповідачем товару згідно видаткових накладних підтверджується копіями довіреності №5 від 10.05.2012р., договору на транспортно-експедиторські послуги №К2-383 від 14.08.2009р., рахунків-фактур на оплату транспортних послуг, актів здачі - прийняття робіт (наданих послуг) щодо організації транспортних послуг та калькуляціями до вказаних актів. Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2014р. позивач надав докази надіслання 09.09.2014р. відповідачу листа з вимогою щодо проведення звірки взаєморозрахунків щодо спірної заборгованості, до якого додав акт звірки взаєморозрахунків між сторонами. Однак, останній відповідачем підписано не було.

Представник позивача в судовому засіданні 13.11.2014р. на задоволенні позовних вимог наполягав, обґрунтовуючи позовні вимоги доводами викладеними в позовній заяві, та доказами доданими до матеріалів справи.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвали суду про порушення провадження у справі та про призначення судового розгляду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців доданий до матеріалів справи).

З огляду на викладене, оскільки неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив таке:

11.01.10р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофід Україна" (постачальник) та приватним підприємством "Зарожанське" (покупець) укладено договір №007/2010, відповідно до п. 2,1 якого постачальник зобов'язується передати товар у зумовлений в цьому договорі строк у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і сплатити за нього визначену в цьому договорі грошову суму.

Відповідно до п. 3.1 предмети поставки за цим договором, їх найменування, асортимент, кількість, якість та комплектність визначені у відповідних додатках-специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Поставка товару здійснюється на базисних умовах поставки СРТ (Перевезення оплачено до місця призначення), відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс 2000". Місце призначення товару - 32307, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Кам'янка. Строк поставки товару визначається на протязі 15 днів з моменту та на підставі замовлення кількості товару покупцем. Поставка, за домовленістю сторін, може здійснюватись поетапно, відповідними партіями. Строки поставки кожної партії визначаються у додатках-специфікаціях до цього Договору або у відповідних заявках Покупця (п.п. 4.1 - 4.4 договору).

Згідно з п.п. 4.8 , 4.9 договору постачальник забезпечує відправлення з товаром та передання покупцю наступних документів: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікати якості, товаротранспортна накладна. Моментом виконання зобов'язання постачальником передати покупцю товар і зазначені в п. 4.8 договору документи є дата і час вручення товару у розпорядження перевізника.

Відповідно до п. 9.1 договору ціна кожної одиниці товару зазначена у додатках-специфікаціях до цього договору.

Покупець здійснює оплату за поставлений йому товар в гривнях шляхом перерахування зазначеної в рахунку-фактурі суми на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі або на інший рахунок постачальника, зазначений ним додатково у листі, надісланому покупцю не пізніше 7 банківських днів до настання дати платежу. У випадку відсутності претензій щодо поставленого товару, покупець здійснює оплату з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з моменту видачі видаткової накладної (п.п. 10.1, 10.2 договору).

Пунктом 11.3 договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строку оплати за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, яка нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 14.1 договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010р.

Додатками - специфікаціями №1 до договору №007/2010 від 11.01.2010р., №2-4, №6 до договору №007/2010 від 01.02.2010р. сторони визначили найменування та ціну товару. Додатком - специфікацією №5 до договору №007/2010 сторони узгодили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011р. та до повного взаєморозрахунку між сторонами.

26.08.2014р. представником позивача подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що договору від 01.02.2010р. №007/2010 сторонами укладено не було і посилання у специфікаціях, рахунках-фактурах та накладних на даний договір є помилковим, оскільки дійсна дата договору 11.01.2010р.

Позивачем на виконання умов договору поставлено товар, а відповідачем прийнято останній, що підтверджується видатковими накладними: №А-00000291 від 16.05.2012р. на суму 11979,60 грн., №А-00000312 від 25.05.2012р. на суму 15214,01 грн., №А-00000351 від 07.06.2012р. на суму 17543,60 грн., №А-00000382 від 19.06.2012р. на суму 9040,01 грн., №А-00000421 від 02.07.2012р. на суму 18457,01 грн., №А-00000503 від 30.07.2012р. на суму 7910,00 грн., №А-00000551 від 20.08.2012р. на суму 11300,00 грн. та відповідними податковими накладними. В подальшому позивачем виставлено до оплати відповідачу рахунки - фактур №А-00000295 від 16.05.2012р., №А-00000317 від 25.05.2012р., №А-00000355 від 07.06.2012р., №А-00000386 від 19.06.2012р., №А-00000425 від 02.07.2012р., №А-00000505 від 30.07.2012р., №А-00000557 від 20.08.2012р. на загальну суму 91444,23 грн.

Відповідачем частково оплачено отриманий товар в сумі 25000,00 грн., що підтверджується довідкою №030-02/148 від 25.06.2014р. та банківськими виписками від 08.06.2012р., від 07.06.2012р. та від 06.03.2013р.

Залишок заборгованості склав 66444,23 грн.

22.08.2012р. позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою про погашення заборгованості у добровільному порядку, однак відповіді на останню не поступило.

З огляду на неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо оплати за отриманий товар в повному обсязі, позивач звернувся з позовом до суду, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 26.08.2014р., про стягнення з Приватного підприємства "Зарожанське" 66444,23 грн. основного боргу та нарахованих згідно чинного законодавства України та п. 11.3 договору 2288,69 грн. пені, 3174,33 грн. - 3% річних.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається таке:

У відповідності до ст.11 та ст. 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст.3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу.

Зі змісту укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофід Україна" та приватним підприємством "Зарожанське" укладеного договору №007/2010 від 11.01.10р., вбачається що позивач зобов'язався передати товар у зумовлений в цьому договорі строк у власність покупцеві, а відповідач зобов'язався прийняти зазначений товар і сплатити за нього визначену в цьому договорі грошову суму.

Позивачем на виконання умов договору №007/2010 від 11.01.10р. поставлено товар, а відповідачем прийнято останній, що підтверджується видатковими накладними: №А-00000291 від 16.05.2012р. на суму 11979,60 грн., №А-00000312 від 25.05.2012р. на суму 15214,01 грн., №А-00000351 від 07.06.2012р. на суму 17543,60 грн., №А-00000382 від 19.06.2012р. на суму 9040,01 грн., №А-00000421 від 02.07.2012р. на суму 18457,01 грн., №А-00000503 від 30.07.2012р. на суму 7910,00 грн., №А-00000551 від 20.08.2012р. на суму 11300,00 грн. та відповідними податковими накладними. В подальшому позивачем виставлено до оплати відповідачу рахунки - фактур №А-00000295 від 16.05.2012р., №А-00000317 від 25.05.2012р., №А-00000355 від 07.06.2012р., №А-00000386 від 19.06.2012р., №А-00000425 від 02.07.2012р., №А-00000505 від 30.07.2012р., №А-00000557 від 20.08.2012р. на загальну суму 91444,23 грн.

Пунктами 10.1, 10.2 договору сторони узгодили, що відповідач здійснює оплату за поставлений йому товар в гривнях шляхом перерахування зазначеної в рахунку - фактурі суми на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі або на інший рахунок постачальника, зазначений ним додатково у листі, надісланому покупцю не пізніше 7 банківських днів до настання дати платежу. У випадку відсутності претензій щодо поставленого товару, покупець здійснює оплату з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з моменту видачі видаткової накладної.

Відповідачем частково оплачено отриманий товар в сумі 25000,00 грн., що підтверджується довідкою №030-02/148 від 25.06.2014р. та банківськими виписками від 08.06.2012р., від 07.06.2012р. та від 06.03.2013р.

Станом на дату винесення рішення залишок неоплаченої заборгованості за договором №007/2010 від 11.01.10р. склав 66444,23 грн.

З видаткових накладних, а саме №А-00000291 від 16.05.2012р. вбачається, що строк оплати настав 15.06.12р.; №А-00000312 від 25.05.2012р. - 25.06.12р., №А-00000351 від 07.06.2012р. - 07.07.12р., №А-00000382 від 19.06.2012р. - 20.07.12р., №А-00000421 від 02.07.2012р. - 02.08.12р., №А-00000503 від 30.07.2012р. - 30.08.2012р., №А-00000551 від 20.08.2012р. - 19.09.2012р.

Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільняли покупця від обов'язку оплати вартості отриманого товару через неналежне оформлення господарської операції первинними документами.

Судом враховано, що належно засвідченою з боку сторін є лише одна видаткова накладна №А-00000421 від 02.07.2012р.

Однак приймається до уваги те, що згідно зі ст. 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ст. 201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, з наведених норм вбачається, що податкова накладна видається як засвідчення факту або отримання позивачем грошових коштів або видачі відповідачу товару. Оскільки договір, який є предметом спору, не містить умови про передоплату товару, а також те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до позивача щодо коригування отриманих податкових накладних протягом звітного періоду, чим ПП "Зарожанське" підтвердив факт отримання товару.

Відображення сторонами спірної поставки у податковому обліку, зокрема, оформлення податкової накладної розглядається як доказ проведення такої господарської операції.

Судом враховано, що ПП "Зарожанське" відобразило у податковій звітності суми, тотожні вартості товару згідно видаткових накладних та свідчать про визнання відповідачем свого права на формування податкового кредиту.

Згідно інформації наданої Кам'янець - Подільською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 30.07.2014р. на адвокатський запит представника позивача від 14.07.2014р., ПП "Зарожанське" до Кам'янець - Подільської ОДПІ за період з 01.03.2012р. по 31.08.2012р. задекларовано у складі господарських операцій по придбанню ТМЦ у ТОВ "Агрофід Україна" відповідно до наступних податкових накладних:

- травень 2012р. - податкова накладна №31 від 16.05.2012р. на суму 11979,60 грн., у т.ч. сума ПДВ - 1996,60 грн., податкова накладна №55 від 25.05.2012р. на суму 15214 грн., у т.ч. сума ПДВ - 2536,67 грн.;

- червень 2012р. - податкова накладна №17 від 07.06.2012р. на суму 17543,58 грн., у т.ч. сума ПДВ - 2923,93 грн., податкова накладна №50 від 19.06.2012р. на суму 9040 грн., у т.ч. сума ПДВ - 1506,67 грн.;

- липень 2012р. - податкова накладна №2 від 02.07.2012р. на суму 18457 грн., у т.ч. сума ПДВ - 3076,17 грн., податкова накладна №92 від 30.07.2012р. на суму 7910 грн., у т.ч. сума ПДВ - 1318,33 грн.;

- серпень 2012р. - податкова накладна №43 від 20.08.2012р. на суму 11300 грн., у т.ч. сума ПДВ - 1883,33 грн.

Відповідач (покупець) зазначив про це у податковій звітності з податку на додану вартість та визначив своє право на формування податкового кредиту в обсязі поставок позивача, стосовно яких ведеться спір. Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 19.02.2014р. у справі №911/2383/13.

Слід зазначити, що відповідачем не спростований факт наявності в нього вищезазначених накладних, на підставі яких відпускалися та повинні оприбутковуватись матеріальні цінності.

Суд дійшов висновку про те, що поставка товару у спірний період відбулася в межах укладеного між сторонами Договору, а сторони, хоч і відступили від його умов щодо документального оформлення поставки товару, проте, своїми конклюдентними діями підтвердили виконання даного договору, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача товар у кількості, якості та за погодженими цінами, які визначені у додатках-специфікаціях, а відповідач прийняв товар, тому зобов'язаний оплатити його на умовах, визначених договором.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 66444,23 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи доказами, а саме договором №1 від 11.01.2010р., рахунками - фактурами, видатковими накладними, податковими накладними.

Відповідачем доказів погашення заборгованості в сумі 66444,23 грн. не надано.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, суд прийшов до висновку що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 66444,23 грн. обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Судом прийнято до уваги письмові пояснення представника позивача щодо помилкового зазначення у специфікаціях, рахунках-фактурах та накладних договору від 01.02.2010р. №007/2010, якого не існує, а дійсною датою договору є 11.01.2010р.

Судом враховано, що поставка товарів здійснювалась у 2012 році, тоді як дію договору продовжено до 31 грудня 2011р.

Так, у п. 16.1 договору визначено, що сторона, яка вважає за необхідне змінити чи розірвати цей договір, надсилає пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, повинна відповісти на неї не пізніше 5 календарних змін після одержання пропозиції.

Втім, матеріали справи таких заяв сторін не містять, у зв'язку з чим судом вбачається, що між сторонами існували тривалі договірні відносини. Такий висновок підтверджується також наданими позивачем банківськими виписками по розрахунковому рахунку останнього за період з березня 2010р. по листопад 2013 року, які свідчать про перерахування відповідачем коштів за отриманий товар, що свідчить про продовження дії договору до повного взаєморозрахунку між сторонами (п. 14.1 договору зі змінами).

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3174,33 грн., розраховані окремо по кожній накладній з врахуванням часткових проплат.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних встановлено, що остання нарахована поза межами максимально можливого розміру, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню частково. У стягненні 2,09 грн. належить відмовити.

Окремо судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 11.3 договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строку оплати за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, яка нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

З урахуванням норм чинного законодавства України та п. 11.3 договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2288,69 грн., розраховану окремо по кожній накладній з врахуванням часткових проплат.

Судом встановлено, що позивачем при обрахунку пені враховано положення ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та часткові проплати відповідачем вартості отриманого товару.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми пені встановлено, що остання нарахована поза межами максимально можливого розміру, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню частково. У стягненні 3,62 грн. належить відмовити.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 74195,94 грн., з яких 66444,23 грн. основний борг, 2288,69 грн. - пеня, 3174,33 грн. - 3% річних підлягають задоволенню частково. У стягненні 2,09 грн. - 3% річних та 3,62 грн. пені належить відмовити.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 48, 44, 49, 75, 82 - 85, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофід Україна" с. Калинівка Київської області до Приватного підприємства "Зарожанське" с. Кам'янка Кам'янець-Подільського району про стягнення 71907,25 грн., з яких 66444,23 грн. основний борг, 2288,69 грн. - пеня, 3174,33 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Зарожанське" (с. Кам'янка Кам'янець-Подільського району вул. Ленінського комсомолу, 6 код ЄДРПОУ 33930735) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофід Україна" (с. Калинівка Броварський р-н, Київська область, вул. Ігорєва, 12, код ЄДРПОУ 31781061) - 66444,23 грн. (шістдесят шість тис. чотириста сорок чотири грн. 23 коп.) боргу, 2285,07 грн. (дві тис. двісті вісімдесят п'ять грн. 07 коп.) пені, 3172,24 грн. (три тис. сто сімдесят дві грн. 24 коп.) 3% річних, 1 827 грн. (одна тис. вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 2,09 грн. - 3% річних та 3,62 грн. пені відмовити.

Повне рішення складено 17.11.2014р.

Головуючий суддя А.М. Яроцький

Суддя Л. О. Субботіна

Суддя В.О. Кочергіна

Віддрук. 2 прим. :

1 - до справи,

2. позивачу (за заявою) с. Калинівка, Броварський район, Київська обл., вул. Ігорева, 12,

3 - відповідачу: с. Кам'янка, Кам'янець-Подільський район, вул. Ленінського Комсомолу, 6.