Рішення

від 18.11.2014 по справі 906/1366/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" листопада 2014 р. Справа № 906/1366/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

до Приватного підприємства "Компанія Крона-Плюс"

про стягнення 2086,67 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідач 2086,76 грн. матеріальної шкоди в порядку ре регресу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 29.10.2014 року та 04.11.2014 року від нього надходили заяви про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримував в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить копія реєстру Ф-103 на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Провідна» (позивач) та Приватним підприємством «Компанія крона-плюс» (відповідач) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у формі Полісу № АС/0207164, строк дії якого з 11.04.2013 р. по 10.04.2014 р. (а.с. 8).

Відповідно до даного полісу забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «КАМАЗ», державний номер АМ 4568 АР.

06.09.2013 рокуо 21:25 год. в м. Миколаїв по пр. Жовтневий відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю «КАМАЗ», державний номер АМ 4568 АР, під керуванням громадянина Тимошенко Ігоря Васильовича, та транспортним засобом автомобілем «ВАЗ 2109», державний № 317-33 НІ, під керуванням громадянина Цогоєва М.С.

Постановою Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 03.12.2013 року (а.с. 11) Тимошенка Ігоря Васильовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адмінстягненя у вигляді штрафу.

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб «ВАЗ 2109», державний № 317-33 НІ, отримав механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою Відділу ДАІ ММУ УМВС України в Миколаївській області (а.с. 10).

Враховуючи наявність полісу №АС/0207164, власник пошкодженого в ДТП автомобіля «ВАЗ 2109», державний № 317-33 НІ, в особі представника ; Цогоєва М.С, звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» з заявою №2300022307 від 13.09.2013 року (а.с. 12) про виплату страхового відшкодування.

23.09.2013 року було проведено його огляд автомобіля «ВАЗ 2109», державний № 317-33 НІ, складено відповідний акт (а.с 15) та Калькуляцію № 2300022307 (а.с. 16), відповідно до якої вартість ремонту складає 2 086,67 грн.

22.01.2014 року позивачем складено розрахунок суми матеріального збитку (а.с. 18), яка становить 2 086,67 грн., з яких:

- вартість відновлювального ремонту складає 2086,67 грн.;

- вартість робіт складає 1518,00 грн.;

- вартість матеріалів складає 568,67 грн.

Також позивачем 22.01.2014 року було складено Страховий Акт 1 № 2300022307, відповідно до якого: страхова сума за полісом складає 50000 грн.; загальна сума збитку складає 2086,67 грн.; франшиза складає 0,00 грн.; сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 2086,67 грн..

27.06.2014 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на користь власника пошкодженого в ДТП автомобіля «ВАЗ 2109», державний № 317-33 НІ, громадянина Мордванюк М.М., в сумі 2086,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0026477 (а.с. 20) та відомістю №ВПТ-010011 від 26.06.2014 року (а.с.21).

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Також слід звернути увагу на те, що відповідач повідомив позивача про ДТП, подавши письмове повідомлення 16.09.2013 року (а.с. 22), не обґрунтувавши документально при цьому того, що він не мав змоги виконати обов'язок повідомити позивача про ДТП у визначені ЗЗ Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строки та за відповідних умов.

Так, відповідно до п.п. 33.1.4. п. 33.1. ст. ЗЗ Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водій транспортного засобу, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), причетний до такої пригоди , зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Разом з цим, Згідно з абзацом «ґ» п.п. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Верховний Суд України у постанові від 12.02.2014 року у справі № 6-1ЦС14 зробив правовий висновок, про те, що виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції з 18 вересня 2011), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року М 3045- VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Згідно ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Тобто для покладення на юридичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певної спеціальної умови, а саме: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною особою,

Так матеріалами справи підтверджено, що водій автомобіля «КАМАЗ», державний номер АМ 4568 АР, громадянин Тимошенко Ігор Васильович, на момент ДТП виконував покладені на нього трудові обов'язки на підставі наказу №45 від 09.04.2013 року ПП «Компанія крона-плюс» про закріплення за водієм Тимошенко І.В. автомобіля «КАМАЗ», державний номер АМ 4568 АР та дорожнім листом №572532 (а.с. 24).

Позивач, в особі представника, 01.08.2014 року за вих. №477 направив відповідачу вимогу щодо добровільного відшкодування шкоди в порядку регресу, яка залишена ПП "Крона-Плюс" без належного реагування.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія Крона-Плюс" (11742, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, с. Наталівка, вул. Привокзальна, 4, ід. код 35344010)

- на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 25, ід. код 23510137) 2086,76 грн. матеріальної шкоди в порядку ре регресу, а також 1827,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.11.14

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)