Рішення

від 19.11.2014 по справі 910/20764/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20764/14 19.11.14

За позовом Комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з

управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва"

до Благодійної організації "Рада багатодітних сімей, дітей-сиріт та дітей-

інвалідів"

про стягнення 4 490,01 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Лялюк Л.В. за довіреністю № 2 від 08.01.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації "Рада багатодітних сімей, дітей-сиріт та дітей-інвалідів" (далі - відповідач) про стягнення 4 490,01 грн. заборгованості за користування приміщенням згідно з Договором платного користування № 41/605-к від 19.06.2010 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору платного користування № 41/605-к від 19.06.2010 р. він передав відповідачу у тимчасове платне користування приміщення, загальною площею 44,7 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 6. 05.11.2013 р. господарським судом міста Києва було прийняте рішення у справі № 910/17101/13 про виселення відповідача із вказаного вище приміщення, проте рішення суду від 05.11.2013 р. виконане не було, а відповідач продовжує користуватися приміщенням, не сплачуючи плату за нього, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/20764/14, призначено її до розгляду на 21.10.2014 р.

Представники сторін в судове засідання 21.10.2014 р. не з'явилися, проте представник позивача подав через відділ діловодства господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 04.11.2014 р.

04.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04.11.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04.11.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 19.11.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Також судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 19.11.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2010 р. між позивачем (КП «Дирекція) та відповідачем (користувач) було укладено Договір платного користування № 41/605-к, відповідно до п. 1.1 якого КП «Дирекція» на підставі розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації № 894 від 20.06.2001 р., (при переукладенні чи продовженні договору на підставі протоколу № 6 від 20.05.2010 р. комісії з питань користування та відчуження комунального майна Печерської районної у м. Києві ради) передає, а користувач приймає у тимчасове користування за плату приміщення (об'єкт користування) за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе,6, н/підвал, загальною площею 44,7 кв.м. для розміщення офісу.

Відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 р. № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. До вказаного переліку включено також будинок № 6 по вулиці Кіквідзе.

Згідно з п. 3.1 Договору сума сплати по Договору за перший місяць складає: 437,73 грн. (178,35 грн. плата за користування об'єктом + 259,38 грн. відшкодування витрат по сплаті за землю), ПДВ 87,55 грн., всього 525,28 грн.

Розмір плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці Розмір плати підлягає перегляду на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін та тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України (п.п. 3.2, 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору плата за користування об'єктом за поточний місяць вноситься користувачем на рахунок КП «Дирекція» до 20-го числа поточного місяця.

Пунктом 3.8. Договору було передбачено, що користувач вносить плату, що визначена цим Договором, до дня фактичної передачі КП «Дирекція» об'єкту користування по акту прийому-передачі.

Згідно з п. 6.1 Договору термін його дії з 19.06.2010 р. до 19.06.2011 р.

05.11.2013 р. господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 910/17101/13 за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" до Благодійної організації "Рада багатодітних сімей, дітей-сиріт та дітей- інвалідів" про звільнення нежитлового приміщення. Зазначене рішення суду набрало законної сили 30.12.2013 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду вищевказаної справи господарським судом міста Києва було встановлено, що строк дії договору оренди № 41/605-к від 19.06.2010 р. припинився 21.06.2011 р., та прийнято рішення про виселення відповідача з приміщення загальною площею 44,7 кв. м., за адресою: м. Київ, вулиця Кіквідзе, 6.

За твердженням позивача, всупереч наведеним вище обставинам, відповідач продовжує користуватися об'єктом оренди, не сплачуючи платежів за користування, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.01.2014 р. по 01.09.2014 р. у розмірі 4 490,01 грн.

З огляду на те, що відповідач так і не оплатив в повному обсязі плату за користування приміщенням позивачу, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4 490,01 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 3.8 Договору та статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності за весь строк фактичного користування об'єктом оренди.

Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі об'єкта користування позивачу, що передбачено п. 2.4.9. Договору, а також відсутні докази виконання рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2013 р. у справі № 910/17101/13, тому суд дійшов висновку, що відповідач фактично користується нежитловим приміщенням, а тому зобов'язаний вносити плату, передбачену Договором, до дня фактичної передачі позивачу об'єкта користування.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу в зазначеному вище розмірі.

Таким чином, оскільки відповідач в обумовлені строки та у повному обсязі не сплатив позивачеві плату за фактичне користування приміщенням за період з 01.01.2014 р. по 01.09.2014 р., відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді в сумі 4 490,01 грн. має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо плати за користування приміщенням, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Благодійної організації "Рада багатодітних сімей, дітей-сиріт та дітей-інвалідів" (01010, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 6, код ЄДРПОУ 21721844) на користь Комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" (01010, м. Київ, провулок Січневий, буд. 9, код ЄДРПОУ 35692211) 4 490 (чотири тисячі чотириста дев'яносто) грн. 01 коп. основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.11.2014 р.

Суддя В.С. Ломака