Рішення

від 18.11.2014 по справі 906/1290/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" листопада 2014 р. Справа № 906/1290/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тимошенко В.М., довіреність №5 від 08.01.2014 року;

від відповідача: Венгерук С.Ю., довіреність від 14.10.2014 року;

прокурор: Пустовіт М.Л., посвідчення №020924 від 07.10.2013 року.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Бердичівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради

до Приватного підприємства "Еліт-вікна №1"

про стягнення 66857,56 грн.

Прокурор в особі позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 62310,19 грн. - заборгованості з орендної плати, 3640,74 грн. - пені, 906,63грн. - 3% річних.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вважав обґрунтованим до стягнення пеню в сумі 2568,07 грн., просив зменшити розмір пені до 250,00 грн.

Заслухавши прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2007 року між Управлінням комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради та Приватним підприємством «Еліт-Вікна №1» було укладено договір оренди №677 нежитлового приміщення (а.с. 11-13), відповідно до якого 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає відповідно до рішення виконкому від 22.05.2007 року №308, інвентаризаційної справи Бердичівського міжміського бюро технічної інвентаризації в строкове платне користування нежитлове приміщення, за адресою: 13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Білопільська,129, корисною площею - 655,20 кв.м., експертною вартістю - 473519,00 грн. станом на 31.03.2007 року (п.п. 1.1. договору).

Характер використання приміщення: виробництво будівельних матеріалів, площа - 655,20 м.кв. (п.п. 1.2. договору).

Відповідно до п.п. 2.1. договору вступ орендаря у користування об'єктом настає одночасно з підписанням сторонами цього договору та акту прийому-передачі вказаного об'єкта.

Згідно п.п. 3.1. договору орендна плата визначається відповідно до Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна, згідно Методики розрахунку плати за оренду комунального майна територіальної громади, затвердженої рішенням міської ради від 10.10.2002 року за №68 із змінами та доповненнями до нього, даного договору, розрахунку та конкурсних пропозицій і становить (808,33+20%ПДВ) грн. х місячний індекс інфляції за місяць станом на 30.04.2007 року.

Також п.п. 3.2. договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Крім цього, сторони погодили п.п. 3.3., 3.4. договору, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно в 15-денний термін наступного за звітним періодом місяця.

Якщо орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, то додатково до орендної плати стягується на користь орендодавця, відповідно до чинного законодавства України, пеня в розмірі 0,5% суми заборгованості за кожний день прострочки (включаючи день оплати), але не більше подвійної ставки НБУ (п.п. 3.5. договору).

Пунктом 5.5 зазначеного договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі, відповідно до умов даного договору, сплачувати орендодавцю орендну плату.

Між сторонами у справі в подальшому буди укладені додатки 1,2,3,4 до цього договору (а.с. 16-19).

Відповідно до рішення Бердичівської міської ради від 09.11.2010 року №6 змінено назву орендодавця з Управління комунальним майном на Відділ комунальної власності та земельних відносин. Дані зміни внесено до цього договору з оформленням до нього додатку від 19.12.2011 року №2.

У пункті 11.1. вищезазначеного договору з врахуванням до нього додатку від 02.10.2012 року №3, визначено, що даний договір діє з 02.10.2012 до 30.09.2013.

Згідно пункту 11.4 договору оренди, якщо орендар продовжує користуватися об'єктом після закінчення терміну дії договору, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відділом комунальної власності та земельних відносин не направлялось таке заперечення і орендар продовжує використовувати вказане приміщення. Отже, даний договір оренди поновлено на 1 рік та діє до 30.09.2014 року.

Проте, в порушення умов даного договору, відповідач не сплачував належним чином орендну плату, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за період з липня 2013 р. по серпень 2014 р. в сумі 62310,19 грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків від 27.10.2014 року, підписаний уповноваженими представниками обох сторін (а.с. 66).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач неодноразово направляв відповідачеві письмові претензії з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати, які відповідач залишив без відповіді та без задоволення (а.с.21-31).

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати в сумі 62310,19 грн., яку прокурор і просить суд стягнути в позовній заяві.

Суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору оренди №677 від 01.10.2007 року.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст. 526 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено частиною 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ст. 19 вищезазначеного Закону).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі та у встановлений договором строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 62310,19 грн. заборгованості з орендної плати суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3640,74грн. - пені та 906,63 грн. - 3% річних.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що пеня та 3% річних нараховані правильно і відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Крім цього, в матеріалах справи міститься клопотання про зменшення розміру пені до 250,00 грн.

Щодо даного клопотання суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

Виходячи з вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки сума пені, нарахована позивачем відповідно до умов договору, не є неспіврозмірною порівняно з сумою простроченої орендної плати.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Еліт-вікна №1" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Білопільська, 129, ід. код 34658049)

- на користь Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради (13301, Житомирська область, м. Бердичів, пл. Центральна, 1, ід. код 25308153) 62310,19 грн. - заборгованості з орендної плати, 3640,74 грн. - пені, 906,63грн. - 3% річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Еліт-вікна №1" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Білопільська, 129, ід. код 34658049)

- в дохід Державного бюджету України - 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.11.14

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідач (рек.) (направити згідно заяви);

3 - прокурору (направити згідно заяви)