Рішення

від 25.11.2014 по справі 911/4463/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. справа № 911/4463/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латріна», м. Київ

до Приватного підприємства «Електричні системи України», Київська обл., м. Бориспіль

про стягнення 3 314,26 гривень

за участю представників:

від позивача: Кагарлик Ю.В. (довіреність №216 від 24.04.2014)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

17.10.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Латріна» (далі-ТОВ «Латріна»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Електричні системи України» (далі-ПП «Електричні системи України»/відповідач) про стягнення 3 314,26 грн., з яких: 2 640,00 грн. заборгованості за договором оренди та обслуговування мобільних туалетних кабін (МТК) №72 від 21.09.2010, 444,26 грн. інфляційних втрат та 230,00 грн. 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2014 порушено провадження у справі №911/4463/14 та призначено справу до розгляду на 28.10.2014.

Ухвалами господарського суду Київської області від 28.10.2014 та 18.11.2014 розгляд даної справи відкладався на 18.11.2014 та 25.11.2014 відповідно.

В судові засідання 28.10.2014, 18.11.2014 та 25.11.2014 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

21.09.2010 між ТОВ «Латріна» (далі-орендодавець) та ПП «Електричні системи України» (далі-орендар) було укладено договір оренди та обслуговування мобільних туалетних кабін (МТК) №72 (далі-договір), предметом якого є передача орендодавцем орендарю у платне користування мобільних туалетних кабін на умовах визначених даним договором, та їх подальше обслуговування.

Договір діє з 21.09.2010 до 31.12.2010 і набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору, або його перегляд (п. 6.1 договору).

Оскільки сторонами до 01.12.2010, 01.12.2011, 01.12.2012, 01.12.2013 не було заявлено про відмову від договору або його перегляд, строк дії останнього, у відповідності до п. 6.1 договору, було продовжено на наступні 2011-2014 календарні роки.

Відсутність заперечень сторін щодо продовження строку дії договору підтверджується також і поясненнями представника позивача, наданими в судових засіданнях.

Як зазначає позивач, протягом, зокрема, жовтня-грудня 2011 відповідач безперешкодно користувався орендованим майном, а також отримував послуги з обслуговування МТК.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку позовних вимог, за вказаний період відповідачем мало бути сплачено у сукупності 2 640,00 грн., що підтверджується підписами сторін на актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000508 від 31.10.2011 на суму 840,00 грн., №ОУ-0000582 від 30.11.2011 на суму 960,00 грн., а також підписом позивача на акті №ОУ-0000658 від 31.12.2011 на суму 840,00 грн.

З метою оплати відповідачем оренди та вартості наданих послуг за спірних період, позивачем були виставлені рахунки-фактури №508 від 18.10.2011 на суму 840,00 грн., №581 від 15.11.2011 на суму 960,00 грн., №659 від 13.12.2011 на суму 840,00 грн.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг за вказаний період не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 2 640,00 грн. сукупної заборгованості за договором.

Відсутність грошових розрахунків відповідача за договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з поточного рахунку позивача за спірний період.

З метою досудового врегулювання даного спору, 04.09.2014 позивачем було надіслано відповідачу претензію №310, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Вказана вимога була повернута позивачу відділенням УДППЗ «Укрпошта» згідно повідомлення від 11.10.2014 у зв'язку із закінченням терміну зберігання рекомендованого листа з повідомленням.

Посилаючись на те, що відповідач остаточні грошові розрахунки за договором не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 2 640,00 грн. сукупної заборгованості по сплаті орендної плати та вартості наданих послуг за жовтень-грудень 2011 згідно договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 626-628 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Виходячи з системного аналізу змісту договору, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є змішаним у розумінні ст. 628 ЦК України, оскільки містить елементи договорів оренди та послуг, а тому відносини між сторонами в частині заявлених позовних вимог підпадають під дію правових норм, що регулюють, як правовідносини у сфері оренди (найму), так і у сфері надання послуг (виконання робіт) у відповідних частинах.

Приписами ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 283, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 762, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ст. 629, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за надання послуг згідно з даним договором орендар оплачує вартість оренди згідно рахунку-фактури орендодавця шляхом передоплати. Передоплата 100%.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З огляду наведеного, безперешкодне користування відповідачем орендованим майном протягом жовтня-листопада 2011 року, як і отримання послуг з обслуговування МТК без будь-яких зауважень чи заперечень свідчить про належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, а пред'явлення позивачем 04.09.2014 вимоги про сплату, яка була повернута відділенням УДППЗ «Укрпошта» згідно повідомлення від 11.10.2014 у зв'язку із закінченням терміну зберігання, породжує для відповідача обов'язок по проведенню грошових розрахунків в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України до 19.10.2014.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач свої договірні зобов'язання в частині своєчасної сплати передбачених договором платежів за спірний період належним чином не виконав, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 800,00 грн. сукупної заборгованості по сплаті орендної плати та вартості наданих послуг за жовтень-листопад 2011 згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Водночас, враховуючи ненадання позивачем суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, які підтверджують факт користування відповідачем орендованим майном у грудні 2011 та отримання послуг з обслуговування МТК на загальну суму 840,00 грн., у той час, як покладений в основу обґрунтування заявленої вимоги акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000658 від 31.12.2011 відповідачем не підписаний, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 840,00 грн. сукупної заборгованості по сплаті орендної плати та вартості наданих послуг за грудень 2011 задоволенню не підлягає з огляду на її нормативну необґрунтованість та доказову непідтвердженість.

При винесенні даного рішення, судом також було враховано, що податкова накладна позивача №53 від 31.12.2011 на суму 840,00 грн. не є первинним бухгалтерським документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який фіксує факт надання позивачем і отримання відповідачем у грудні 2011 послуг вартістю 840,00 грн. за договором, та наявність якого породжує для останнього обов'язок по здійсненню грошових розрахунків між сторонами.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач просить суд стягнути з першого:

- 444,26 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 01.11.2011 по 30.09.2014 на 2 640,00 грн. сукупної заборгованості,

- 230,00 грн. 3% річних, нарахованих з 18.10.2011 по 10.10.2014 на 2 640,00 грн. сукупної заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України строки виконання боржником обов'язку по проведенню грошових розрахунків, суд дійшов висновку, що право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних за порушення відповідачем строків оплати орендної плати та вартості наданих послуг за жовтень-листопад 2011 у позивача виникло з 19.10.2014, у той час, як заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних обраховувались позивачем лише до 30.09.2014 та 10.10.2014 відповідно.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на 1 800,00 грн. заборгованості за жовтень-листопад 2011 задоволенню не підлягають, позаяк заявлений позивачем період обрахунку заявлених позовних вимог лежить поза межами періоду, з якого відповідач вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України

Крім того, оскільки у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 840,00 грн. сукупної заборгованості по сплаті орендної плати та вартості наданих послуг за грудень 2011 згідно договору відмовлено, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на 840,00 грн. заборгованості, задоволенню не підлягають, оскільки за своєю правовою природою є похідними від основної позовної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.03.2014 у справі №910/11595/13.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 283 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 612, 625, 629, 762, 901, 903 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Електричні системи України» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Банківська, 1, ідентифікаційний код 33870205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латріна» (02098, м. Київ, вул. Шумського, 10, кв. 116, ідентифікаційний код 36301067) 1 800 (одну тисячу вісімсот) грн. 00 коп. заборгованості та 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 26 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.11.2014.

Суддя В.А. Ярема