Постанова

від 10.11.2014 по справі 804/15744/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 р. Справа № 804/15744/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Зарвія І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ М" до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005602205 від 19.09.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ М» до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0005602205 від 19.09.2014 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «СОЮЗ М» (код ЄДРПОУ 37900605) з питань взаємовідносин з ТОВ «КПЦ Кондор» (код ЄДРПОУ 34823795) за період: лютий, березень, квітень 2013 року, ТОВ «Аларм Технолоджи» (код ЄДРПОУ 37006343) січень 2014 року та відображення у податковому обліку, за результатами якої, складено акт № 3311/2203/37900605 від 19.09.2014 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0005602205 від 19.09.2014 року, яким визначену суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 56623,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), в розмірі 28311,50 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «СОЮЗ М» (код ЄДРПОУ 37900605) з питань взаємовідносин з ТОВ «КПЦ Кондор» (код ЄДРПОУ 34823795) за період: лютий, березень, квітень 2013 року, ТОВ «Аларм Технолоджи» (код ЄДРПОУ 37006343) січень 2014 року та відображення у податковому обліку.

Перевіркою встановлено:

- нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «СОЮЗ М», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «СОЮЗ М» операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ «КПЦ Кондор» (код ЄДРПОУ 34823795) за лютий 2013 року ПДВ в сумі 3851 грн., за березень 2013 року ПДВ в сумі 18374 грн., за квітень 2013 року ПДВ в сумі 32000 грн., ТОВ «Аларм Технолоджи» (код ЄДРПОУ 37006343) за січень 2014 року ПДВ в сумі 2398 грн.;

- порушення п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п.201,1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10р. за № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого, занижено податок на додану вартість у лютому, березні, квітні 2013 року, січні 2014 року, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 56623,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 3311/2203/37900605 від 19.09.2014 року на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення № 0005602205 від 19.09.2014 року, яким визначену суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 56623,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 28311,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «СОЮЗ М» (підрядник) та ТОВ «КПЦ Кондор» (субпідрядник) було укладено договір № 5 від 29.01.2013 року на надання охоронних послуг.

Відповідно до умов вищезазначеного договору, ТОВ «КПЦ Кондор» виписано (оформлено) наступні первинні документи:

- акти виконаних робіт: від 28.02.2013 року № ОУ-280212, від 31.03.2013 року № ОУ-280220, від 31.04.2013 року № ОУ-300413;

- податкові накладні: від 28.02.2013 року № 81, від 31.03.2013 року № 93, від 31.04.2013 року № 122;

- платіжні доручення: № 17 від 20.03.2013 року, № 24 від 22.04.2013 року, № 26 від 07.05.2013 року.

Також, позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин було надано: копії ліцензій ТОВ «КПЦ Кондор» АД № 032360 та АЕ № 284919, копії сертифікатів відповідності UA 1.018.0091789-11 та UA 1/0203727-12-12, копію додатку до сертифікату перевірки типу UA.TR. 010/00158-13, копію листа ТОВ «СОЮЗ М» № 1/01 від 25.01.2013 року, копію листа ТОВ «КПЦ Кондор» № 09 від 30.01.2013 року, копії постових відомостей (на 4 стор.), копію листа ТОВ «СОЮЗ М» №4/02 від 25.02.2013 року, копію листа ТОВ «КПЦ Кондор» № 15 від 27.02.2013 року, копії постових відомостей (на 4 стор.), копію листа ТОВ «СОЮЗ М» №13/03 від 26.03.2013 року, копію листа ТОВ «КПЦ Кондор» № 21 від 29.03.2014 року, копії постових відомостей (на 4 стор.), копію виписки з банку (на 3 стор.).

Крім того, між ТОВ «СОЮЗ М» (покупець) та ТОВ «Аларм Технолоджи» (постачальник) було укладено договір постачання № 0108-3 від 05.08.2013 року.

На виконання умов договору, ТОВ «Аларм Технолоджи» виписано (оформлено) наступні первинні документи:

- видаткову накладну від 23.01.2014 року № АТ-0000007, податкову накладну від 22.01.2014 року № 7, платіжне доручення №27 від 22.01.2014 року.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано акти перевірок контрагентів, а саме:

- акт ДПІ у Заводському районі м. Запорожжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КПЦ «Кондор» (код ЄДРПОУ 34823795) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. при взаємовідносинах з TOB «С.Т.С.-Січ» (код ЄДРПОУ 32638303) від 24.07.2014 № 66/08-25-22-0/1/34823795»;

- акт ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічно, звірки ТОВ «Аларм Технолоджи» (код СДРПОУ 37006343) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2014року від № 2202/04-66-22-03/37006343 від 30.07.2014».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, судом встановлено, що повідомлення на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 84 від 19.09.2014р., разом з наказом на проведення вищевказаної перевірки № 992 від 19.09.2014 року та податкове повідомлення-рішення № 0005602205 від 19.09.2014р. разом з актом перевірки, було отримано позивачем в один день, а саме, 19.09.2014р., у день їх фактичного складання.

В судовому засіданні були дослідженні наказ, повідомлення, акт та податкове повідомлення-рішення, з яких вбачається, що перевірку було призначено розпочати з 19.09.2014р. тривалістю на 2 робочих дні.

З вищевказаного судом вбачається, що відповідачем не дотримано строки та порядок проведення перевірки, що свідчить про відсутність фактичної перевірки господарських відносин позивача, а отже, відсутність підстав для встановлення нереальності здійснення господарських відносин з контрагентами.

Отже, вищевказане свідчить про порушення встановлених законодавством України вимог щодо проведення перевірок платників податків та формування відповідних висновків.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само, позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства, вчинені його контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також, сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких, останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 КАС України, вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Тобто, доводи на які посилается податковий орган в акті перевірки позивача не відповідають обставинам справи та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач повністю виконав свої зобов'язання перед його контрагентами, що підтверджено зазначеними вище доказами та правомірно сформував показники податкової звітності, відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, присудити з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ М" судовий збір в сумі 182,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ М» до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ М" до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005602205 від 19.09.2014 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0005602205 від 19.09.2014 року.

Присудити з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ М" судовий збір в сумі 182,70 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 10.11.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов