Ухвала

від 18.11.2014 по справі 826/7765/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7765/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 427» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Магазин № 427» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2014 № 0000952201 та № 0000962201 (далі - ППР № 0000952201, ППР № 0000962201).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 94 від 16.01.2014, згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам, зокрема, з ТОВ "Мон Шері" (код ЄДРПОУ 37395643), ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 24.01.2014 № 24/1-22-01-19479732 (далі - акт перевірки від 24.01.2014 № 24/1-22-01-19479732).

За результатами перевірки відповідачем прийнято ППР № 0000952201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 242 291,00 грн. (за основним платежем - 220 077,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 214,00 грн.), та прийнято ППР № 0000962201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 294 718,00 грн. (за основним платежем - 294 717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Стосовно взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 слід зазначити наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 по справі № 2-а-7237/12/2670 податкові повідомлення-рішення від 06.12.2011 № 0001642360 та № 0001652360 були визнані протиправними та скасовані, а господарські операції між ТОВ «Магазин № 427» та ФОП ОСОБА_2 були визнані товарними.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що реальність господарських взаємовідносин між ТОВ «Магазин № 427» та ФОП ОСОБА_2 не підлягає доказуванню, а акт перевірки акт перевірки ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС від 20.07.2011 № 2/17-420/237161902 по ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 не може слугувати доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Мон Шері" слід зазначити наступне.

Між ТОВ "Магазин № 427" та ТОВ "Мон Шері" існували фінансово-господарські відносини з поставки товару, клінінгових та транспортних послуг.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Факт поставки товару, клінінгових та транспортних послуг ТОВ "Мон Шері" було оформлено та підтверджено договором № М-177 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.04.2011, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами наданих послуг, банківськими виписками, ТОВ "Мон Шері" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 220 077,00 грн.

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача на момент видачі податкових накладних.

Отримані позивачем товари, клінінгові та транспортні послуги призначені були не для власних потреб позивача, а для подальшої реалізації замовникам позивача, що і є основним видом господарської діяльності ТОВ "Магазин № 427". Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалась господарська діяльність з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптової торгівлі іншими проміжними продуктами; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; з постачання готових страв для подій, та на підставі виписаних накладних своїм контрагентам позивачем було сформовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ. При цьому, подальша реалізація отриманих позивачем від ТОВ "Мон Шері" товару, клінінгових та транспортних послуг іншим контрагентам підтверджується належними доказами, наявними у справі договорами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами реалізації, актами прийому-передачі послуг, видатковими та податковими накладними.

Отже, податкові зобов'язання, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ документом, на підставі яких виконуються внутрішні перевезення вантажів, може бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Так, згідно розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи наведене, не може бути поставлена під сумнів реальність вищевказаних господарських операцій у зв'язку з відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, так як у платника, в даному випадку позивача, відсутній обов'язок з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Крім того, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, в той же час, із змісту акту перевірки від 24.01.2014 № 24/1-22-01-19479732 не вбачається встановлення фактів щодо спірних операцій, у той час як відповідно до ст. 72 КАС України для адміністративного суду є обов'язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Крім того, посилання відповідача в Акті перевірки позивача на порушення податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ "Мон Шері", встановлені в акті перевірки зазначеного контрагента, слід відхилити, оскільки не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагентів. Усі операції, вчинені контрагентами платника податку до припинення таких контрагентів, не можуть автоматично розглядатися, як нікчемні правочини, в силу самого собою припинення юридичних осіб або анулювання їх податкового статусу.

Для підтвердження включення витрат на оплату поставки товару та надання робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар та отримані послуги до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог статті 1 та статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, передбачено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого, як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ "Мон Шері" на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, воно було платником податку, а тому податкові накладні, складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що позивачем, контрагент якого на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав фінансово-господарські відносини, підтверджені виданими ним податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.158, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 21.11.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.