Рішення

від 26.11.2014 по справі 182/6106/14-ц

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/6106/14-ц

Провадження № 2/0182/3323/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.11.2014 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді:Троян Н.А. при секретарі:Смиковій Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом. Уточненою позовною заявою від 02.10.2014 року про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, позивач додатково вказала в якості співвідповідача ОСОБА_6 В обґрунтування своїх вимог посилається на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_7. Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 2,810 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Менжинської сільської ради Нікопольського району. На випадок своєї смерті батько склав заповіт, згідно якого заповідав їй земельний пай. Вона фактично прийняла спадщину, так як проживала разом з батьком на день його смерті.

Для оформлення спадкових прав вона звернулася до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, оскільки заповіт складений хоч і на її ім'я, однак на земельний пай, а не на земельну ділянку. Також нотаріус повідомив, що вона має право на спадкування 1/3 частини земельної ділянки за законом у зв'язку з наявністю інших спадкоємців та рекомендував звернутися до суду.

Відповідачі у встановлений законом строк з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися, разом зі спадкодавцем на момент його смерті не проживали. Крім того, вони звернулися з заявами про відмову від прийняття спадщини до секретаря сільської ради за місцем відкриття спадщини. Просить визнати за нею право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, ОСОБА_7

Сторони надали у судове засідання заяви про розгляд справи без їх участі. Позивач на задоволенні позову наполягає, відповідачі проти позову не заперечують (а.с.44-47).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.6). За життя померлий заповів позивачці належне йому право на земельну частку (пай) у землі яка перебуває у колективній власності КСП ім.К.Маркса розміром 2,95 умовних кадастрових гектарів, посвідчене сертифікатом серія ДП №0274799, виданим Нікопольською районною державною адміністрацією від 20.04.2000 року, що підтверджується заповітом посвідченим секретарем виконкому Менжинської сільської ради (а.с.17).

Згідно довідки Менжинської сільської ради від 08.04.2013 року, позивач проживала за однією адресою з померлим до дня його смерті (а.с.19), а тому відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, оскільки заповіт складений хоч і на її ім'я, однак на земельний пай, а не на земельну ділянку, що підтверджується письмовою відмовою нотаріуса Першої Нікопольської державної нотаріальної контори (а.с.21).

Відповідно до п. 17 перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі ( на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Як встановлено судом, на час складання заповіту, ОСОБА_7 на підставі сертифікату серія ДП №0274799 від 20.04.2000 року, виданого Нікопольською районною державною адміністрацією, належало право на земельну частку (пай) розміром 2,95 умовних кадастрових гектарів у землі КСП ім.К.Маркса. В подальшому, в результаті виділення земельної ділянки в (натурі на місцевості), ОСОБА_7 на підставі розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації від 29.07.2002 року №283-р було передано у власність земельну ділянку (пай НОМЕР_1) розміром 2,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано державний акт серії І-ДП №117199 від 28.08.2002 року (а.с.9, 39-40). Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1222983900:01:007:0323, що підтверджується витягом з державного земельного кадастру (а.с.10-15).

Таким чином, ОСОБА_7 реалізував своє право на відведення земельної частки (паю) в натурі ( на місцевості), а державний акт на право приватної власності на землю замінив раніше виданий сертифікат про право власності на земельну частку (пай).

З огляду на вищевикладене, у суду не викликає сумнівів той факт, що при складанні заповіту від 20.04.2000 року, внутрішнє волевиявлення спадкодавця було направлене на передачу особі, зазначеній у заповіті, саме спірної земельної ділянки

З матеріалів Спадкової справи № 439/2013 року вбачається, що 07.09.2013 року позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с.25). Відповідач ОСОБА_5 - дружина померлого, є спадкоємцем першої черги спадкування за законом та має обов'язкову частку у спадщині від якої відмовилася, подавши у встановлений законом строк відповідну заяву до нотаріальної контори (а.с.24). Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є спадкоємцями першої черги спадкування за законом, однак до нотаріуса не зверталися, позов визнали (а.с.45,47)

Інших спадкоємців які б мали обов'язкову частку у спадщині після померлого, судом не виявлено. Позивач є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняла, заповіт никим не оспорений. За таких обставин, суд вважає за необхідне позов задовольнити та визнати за ОСОБА_3 право власності на спірне майно.

Керуючись статтями 1217, 1218, 1225,1268 ЦК України, статтями 15, 57-62, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 2,810 га, кадастровий номер 1222983900:01:007:0323 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя: Н. А. Троян