Ухвала

від 18.11.2014 по справі п/811/112/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2014 рокусправа № П/811/112/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Уханенка С.А.

           суддів:                     Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання:          Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 р. по справі за позовом приватного підприємства "Євротранс ПМІ" до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в:

У січні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення відповідача від 30.12.2013 року №0001312200, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 788,00 грн. за основним платежем та 447,00 грн. за штрафною санкцією та №0001322200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 878,00 грн. за основним платежем та 470,00 грн. за штрафною санкцією.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 р. адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення – рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 30.12.2013 року №0001322200, яким приватному підприємству "Євротранс ПМІ" визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1878,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 470,00 грн. Скасовано податкове повідомлення – рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 30.12.2013 року №0001312200, яким приватному підприємству "Євротранс ПМІ" визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1788,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 447,00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що приватне підприємство "Євротранс ПМІ" зареєстроване 27.03.2007 року Новгородківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області в якості юридичної особи, що підтверджується довідкою з Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 406601.

Посадовою особою Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області у період з 22.11.2013 року по 28.11.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства "Євротранс ПМІ" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ПП "Кіровоградський митний термінал" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 04.12.2013 року №15/11-11-22-00/33927996.

В акті перевірки встановлено порушення, зокрема: пп. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-IV (далі – ПК України) в результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 878,0 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на 1 066,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на 812,00 грн.; п. 198.1 п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість всього 1788,00 грн., у т.ч. за березень 2012 року – 1015 грн., червень 2012 року – 773,00 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкові повідомлення – рішення від 30.12.2013 року №0001312200, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 788,00 грн. за основним платежем та 447,00 грн. за штрафною санкцією, та від 31.12.2013 року №0001322200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 878,00 грн. за основним платежем та 470,00 грн. за штрафною санкцією.

Матеріали справи свідчать, що підставою для зазначених вище донарахувань став висновок податкового органу, що витрати, які були враховані позивачем при визначенні об'єкту оподаткування та сума сплаченого ПДВ, яка була включена до податкового кредиту – не підлягають врахуванню, оскільки операції з контрагентом проведені на підставі нікчемного правочину.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з підтвердження позивачем належним чином оформленими первинними документами реального здійснення операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ по операціям з контрагентом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПП "Євротранс ПМІ" (Замовник) та ПП "Кіровоградський митний термінал" (Брокер) укладено договір-доручення №55 від 27.02.2012 року, згідно якого Брокером від імені і за рахунок замовника на підставі наявного свідоцтва про здійснення митної брокерської діяльності здійснюється декларування вантажів, перевезених через кордон України, після оформлення вантажно-митних декларацій брокер виписує акт виконаних робіт.

На підставі вказаного договору здійснено декларування вантажів та оформлено вантажні митні декларації: №901000008/2012/002100 від 20.03.2012 року, №901000008/2012/002106 від 02.03.2012 року , №901000008/2012/002450 від 15.03.2012 року, №901000008/2012/006095 від 20.06.2012 року, №901000008/2012/06369 від 27.06.2012 року.

Згідно умов договору після оформлення вантажно-митних декларацій Брокером виписано акти виконаних робіт: №240 від 02.03.2012 року на суму 2060,00 грн., №241 від 02.03.2012 року на суму 1970,00 грн., №288 від 15.03.2012 року на суму 2060,00 грн., №746 від 20.06.2012 року на суму 2320,00 грн., №787 від 27.06.2012 року на суму 2320,00 грн.

По вказаним господарським операціям складено податкові накладні №7 від 02.03.2012 року на суму 2060,00 грн., №57 від 15.03.2012 року на суму 2060,00 грн., №8 від 02.03.2012 року на суму 1970,00 грн., №146 від 27.06.2012 року на суму 2320,00 грн., №104 від 20.06.2012 року на суму 2320,00 грн.

Суму податкового кредиту по вказаним господарським операціям позивачем включено до складу декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року у сумі 1015,00 грн., та за червень 2012 року у сумі 773,33 грн.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач мав реальні взаємовідносини з ПП "Кіровоградський митний термінал" на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентом угоди.

При цьому, суд апеляційної інстанції вбачає, що відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу зроблені на підставі матеріалів перевірки Кіровоградської ОДПІ «Про результати позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства "Кіровоградський митний термінал" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2012 по 30.11.2012, в якому встановлено, що діяльність підприємства була спрямована на надання податкової вигоди та проведення безтоварних операцій.

Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом висновків матеріалів перевірки контрагента позивача для встановлення порушень з боку самого позивача податкового законодавства.

За висновками суду апеляційної інстанції, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкового повідомлення-рішення.

Також безпідставними є посилання заявника апеляційної скарги на нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентом, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не зазначив які ж обставини свідчать про наявність такого умислу як з боку позивача, так і з боку його контрагенту при укладанні угоди.

Водночас, відповідачем не доведено та судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                                            С.А. Уханенко

          Суддя:                                                            І.Ю. Богданенко

          Суддя:                                                            Ю.М. Дадим