Постанова

від 25.11.2014 по справі 1/398

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 1/398 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючий, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників: тов "Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство" ОСОБА_4 розглянув касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Київенерго" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2014 року у справі№ 1/398 господарського суду міста Києва за позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до протовариства з обмеженою відповідальністю "Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство" стягнення 82 527 грн. 01 коп. В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.07.2014р. відновлено строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду м. Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р. (судді: Дикунська С.Я., Алданова С.О., Коршун Н.М.) ухвалу господарського суду м. Києва від 25.07.2014р. було скасовано, а в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Київенерго" про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, відмовлено.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не наведено аргументованих обставин щодо поважних причин пропуску процесуального строку для пред'явлення наказу до виконання, а наведене позивачем не підтверджує наявності суттєвих перешкод для своєчасного звернення до господарського суду з заявою про видачу наказу.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову Київського апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалу господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 124 Конституції України, ст.ст. 85, 116, 117, 118 ГПК України, ст. 1, 21 Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з діловодства в господарських судах України, оскільки після апеляційного перегляду, наказ суду позивачеві не видавався та не надсилався, крім того, звернення до суду з відповідною заявою є правом, а не обов'язком стягувача.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.10.2009р.позов задоволено повністю: з товариства з обмеженою відповідальністю "Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство" на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбуд Київенерго" стягнуто 75397,60 грн. - основного боргу, 6120,99 грн. - інфляційних втрат, 1008,42 грн. - 3% річних, 825,27 грн. - державного мита, 315,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарським судом м. Києва видано наказ про примусове виконання рішення.

Київським апеляційним господарським судом було відновлено строк для подання апеляційної скарги, яку прийнято до провадження.

Головним державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа до господарського суду міста Києва на підставі п.1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012р. (судді: Дикунська С.Я., Кондес Л.О., Сітайло Л.Г.) вказане рішення суду першої інстанції у даній справі було залишено без зміни.

30.04.2014р. публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу, а 11.06.2014р. заяву про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання.

В якості підстав для поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, стягувач у своїй заяві вказував на те, що після апеляційного перегляду матеріали справи було направлено до господарського суду м. Києва, наказ на адресу стягувача не надсилався.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви, посилався на те, що хоч передбачений статтею 116 ГПК України обов'язок суду видати або надіслати стягувачеві рекомендованим чи цінним листом судовий наказ, виконано не було, проте і стягувач не подав жодного доказу, який би підтвердив, що він звертався до господарського суду із відповідною заявою про видачу такого наказу та, з урахуванням терміну пропуску вказаного строку в період з 2012 по 2014, дійшов висновку про відсутність підстав для його поновлення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що вони не відповідають в повній мірі обставинам справи та були зроблені з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

При цьому, згідно частини 1 ст. 119 ГПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

За змістом цих статей у разі коли за результатами апеляційного розгляду оскаржене судове рішення буде залишене без змін, новий наказ на його виконання не видається, а виконується раніше виданий наказ.

Встановлені обставини свідчать, що попередньо виданий наказ було повернуто державним виконавцем суду, який його видав, і в подальшому після апеляційного перегляду судового рішення цей наказ стягувачу не направлявся.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви стягувача, суд апеляційної інстанції зазначених обставин не врахував, не звернув увагу, що пропуск строку зумовлено не лише та виключно поведінкою заявника (стягувача), а обставинами, які від нього не залежали, як то повернення наказу державним виконавцем до суду, який його видав, не надіслання цього ж наказу стягувачу повторно після закінчення апеляційного провадження, тому дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для відновлення пропущеного строку.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, натомість висновки апеляційного господарського суду визнає такими, що не ґрунтуються на вимогах процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду першої інстанції залишенню в силі.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2014 р. у справі № 1/398 господарського суду міста Києва скасувати.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 25 липня 2014 р. у справі № 1/398 господарського суду міста Києва залишити в силі.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун