Постанова

від 12.11.2014 по справі 810/7125/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2014 р. м. Київ К/800/35283/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Костенка М.І.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю: представника позивача Чернишової А.М.,

представника відповідача Борисова І.І.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВН ПЛЮС»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року

у справі № 810/7125/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВН ПЛЮС»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВН ПЛЮС» (далі - ТОВ «НВН ПЛЮС») звернулось в суд з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 02 жовтня 2013 року №0006722202 та №0006732202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову ТОВ «НВН ПЛЮС» відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «НВН ПЛЮС» до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 121, 87 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неналежне врахування судами всіх обставин справи.

У судовому засіданні представник позивача просила задовольнити касаційну скаргу.

Представник відповідача просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Спірні податкові податкові-рішення від 2 жовтня 2013 року № 0006722202 та № 0006732202 прийняті Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВН ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еворі Інвестмент» (далі - ТОВ «Еворі Інвестмент»), на підставі акта від 13 вересня 2013 року № 143/22-02/34465513, згідно з висновками якого в порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ТОВ «НВН ПЛЮС» завищено податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за квітень 2012 року на загальну суму 75 000 грн. та в порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України занижено нарахування з податку на прибуток за період І півріччя 2012 року на загальну суму 78 750 грн.

В акті перевірки вказано, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Проте, в наданих до перевірки копіях первинних документів ТОВ «НВН ПЛЮС» не обґрунтовано та не пов'язано отримання рекламних послуг з господарською діяльністю підприємства.

Відповідач зазначає, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «НВН ПЛЮС» за період з 1 по 30 квітня 2012 року здійснювало взаємовідносини з ТОВ «Еворі Інвестмент» згідно договору від 2 квітня 2012 року № 402/2.

ТОВ «Еворі Інвестмент» (код ЄДРПОУ 37471556) виписано (оформлено) акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні на адресу ТОВ «НВН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33927649).

Сума ПДВ по податковим накладним включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним податкової декларації за період квітень 2012 року.

Станом на 30 квітня 2012 року, згідно даних акта звірки по взаємовідносинах з ТОВ «Еворі Інвестмент», кредиторська заборгованість складає 450 000 грн.

Розрахунки з ТОВ «Еворі Інвестмент» здійснювались в безготівковому порядку.

Всього сплачено за отримані послуги 450 000 грн. у вересні 2012 року наступними платіжними дорученнями:

- № 13 від 10 вересня 2012 року на суму 112 250 грн.;

- № 20 від 10 вересня 2012 року на суму 112 250 грн.;

- № 33 від 12 вересня 2012 року на суму 225 000 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких мотивуються позовні вимоги. При цьому зазначили, що акти здачі-приймання робіт та податкові накладні містять інформацію тільки про те, що дані послуги є рекламними, ніяких підтверджуючих документів реального виконання по суті наданих послуг суду не представлено, а надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами і підтверджувати спірні валові витрати та правомірність податкового кредиту, оскільки не відповідають вимогам діючого законодавства.

Вищезазначене, на думку судів попередніх інстанцій, вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Колегія суддів суду касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «НВН ПЛЮС» (замовник) та ТОВ «Еворі Інвестмент» (виконавець) був укладений договір про надання рекламних послуг від 2 квітня 2012 року № 0402/02. Згідно умов договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику рекламні послуги, а саме: всебічний аналіз якості роботи сайтів замовника: www.nvn.com.ua, www.evertile.com.ua, www.tapcoukraine.com.ua та розробку нових веб-дизайнів сайтів з метою підвищення їх конкурентоспроможності, а також виконати комплекс заходів по просуванню зазначених сайті в пошуковій системі www.google.com.ua по узгодженим запитам.

Крім того, в рамках вказаного договору виконавець зобов'язувався розробити дизайн - проект рекламної брошури, рекламної листівки, рекламного стенду та здійснити їх виготовлення.

Укладення вказаного договору, в тому числі замовлення рекламних послуг, було обумовлено проведенням підприємством у травні 2012 року виставки (семінару) продукції, яка реалізується ТОВ «НВН ПЛЮС», а саме: бітумної черепиці, композитної черепиці, профнастілу, кровельних матеріалів та інше.

Позивачем перераховувались ТОВ «Еворі Інвестмент» кошти згідно договору.

За результатами наданих послуг сторонами складалися акти відсутності претензій до якості та кількості наданих рекламних послуг та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 2 квітня 2012 року № 3, від 4 квітня 2012 року № 8, від 6 квітня 2012 року № 12, від 9 квітня 2012 року № 13, від 11 квітня 2012 року № 15, від 16 квітня 2012 року № 16, від 18 квітня 2012 року № 17, від 20 квітня 2012 року № 18.

За результатами наданих послуг виконавцем - ТОВ «Еворі Інвестмент» були видані податкові накладні від 2 квітня 2012 року № 3, від 4 квітня 2012 року № 8, від 6 квітня 2012 року № 12, від 9 квітня 2012 року № 13, від 11 квітня 2012 року № 15, від 16 квітня 2012 року № 16, від 18 квітня 2012 року № 17, від 20 квітня 2012 № 18.

На підставі отриманих від контрагента первинних бухгалтерських документів позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-Х11 (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки згідно зі статтею 1 Закон № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами ПК України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій дослідили докази, надані позивачем на підтвердження правомірності формування показників податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток (первинні документи податкового та бухгалтерського обліку).

Первинні документи оформлені належним чином - підписані сторонами договору, скріплені печатками, мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

За результатами наданих послуг сторонами складалися акти відсутності претензій до якості та кількості наданих рекламних послуг, в яких деталізувався перелік та обсяг реальних послуг. На підставі вищевказаних актів складалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Будь-яких дефектів у правовому статусі позивача або його контрагента, ані відповідачем, ані судами не встановлено.

Позивачем були надані до матеріалів справи докази, що підтверджують використання рекламних послуг, придбаних у ТОВ «Еворі Інвестмент», у власній господарській діяльності: наказ про проведення виставки, брошури, листівки, рекламні стенди, що використані ТОВ «НВН ПЛЮС» для збільшення продажів товарів в рамках звичайної господарської діяльності, а саме бітумної черепиці, композитної черепиці, профнастилу, кровельних матеріалів. Також позивачем надано докази використання у власній господарській діяльності веб-сайтів, щодо яких здійснювався дизайн та просування в мережі інтернет.

Враховуючи викладене та той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують пов'язаність отриманих рекламних послуг з господарською діяльністю ТОВ «НВН ПЛЮС», посилання суду як першої так і апеляційної інстанцій на те, що надані позивачем документи беззаперечно не підтверджують спірні валові витрати та правомірність податкового кредиту не ґрунтуються на положеннях ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо доводів податкового органу про порушення публічного порядку внаслідок складення первинних документів, нереальність проведених підприємством операцій, тобто фактичну нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «НВН ПЛЮС» та ТОВ «Еворі Інвестмент», слід зазначити, що згідно із частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність надання позивачу рекламних послуг, свідчили про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

З огляду на викладене, судова колегія вважає помилковими висновки попередніх судових інстанцій щодо правомірності прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Отже, доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВН ПЛЮС» задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВН ПЛЮС» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 2 жовтня 2013 року № 0006722202 та № 0006732202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВН ПЛЮС» судові витрати у розмірі 5 491,64 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

М.І. Костенко