Рішення

від 25.11.2014 по справі 902/1448/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2014 р. Справа № 902/1448/14

за позовом : Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія" (вул. Колгоспна, 11, с. Якушинці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23222; Хмельницьке шосе, 10-й км., м. Вінниця, 21029)

до : Приватного підприємства "ТАУ-ПОДІЛЛЯ" (вул. Фрунзе, 4, кімната 307, м. Вінниця, 21007; вул. Келецька, 47 а, м. Вінниця, 21027)

про стягнення 54 103,60 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники сторін:

позивача : Горопашна Л. Р. - за дорученням

відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "ТАУ-ПОДІЛЛЯ" 54 103,60 грн., з яких: 25 088,81 грн. пені, 17 739,56 грн. штрафу, 1 865,20 грн. процентів за користування чужими коштами, 8 401,81 грн. основного боргу, 1 008,22 грн. інфляційних.

Ухвалою від 13.10.2014 року порушено провадження у справі № 902/1448/14 та призначено до розгляду на 28.10.2014 року.

В зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, ухвалою суду від 28.10.2014 року розгляд справи відкладено на 25.11.2014 року.

В судове засідання 25.11.2014 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника не направив, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 10.11.2014 року за № 2103623671551.

Відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

09.07.2013 року між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія" (Покупець) та приватним підприємством "ТАУ-ПОДІЛЛЯ" (Продавець) укладено договір поставки № 10-1/3007-13, відповідно до якого Продавець зобов'язується у 2013-2014 році передати у власність Покупцеві паливо рідинне (бензин та дизпаливо) (далі - Товар), зазначений в Специфікації до цього договору, а Покупець - прийняти товар і оплатити його вартість.

Найменування (асортимент), кількість та ціна Товару визначені у Специфікації (Додаток №1) (п. 1.2).

Сума цього договору становить 404 311 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ - 67 385 грн. 25 коп. (п. 3.1).

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом: перерахування Покупцем на поточний рахунок Продавця авансу у розмірі 30% (тридцять дсотків) від суми заявленої Покупцем партії Товару, протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання рахунку. Решта коштів у розмірі 70 % (сімдесят відсотків) перераховується на рахунок Продавця протягом 10 банківських днів з дати прийняття замовленої партії товару.

Строк передачі товару протягом липня 2013 року - червня 2014 року, окремими партіями, на протязі 2 (двох) календарних днів після отримання заявки Покупця (п. 5.1).

Місце передачі Товару на умовах ЕХW (Інкотермс 2010 р.) за адресою Продавця, окремими партіями на автозаправних станціях (надалі АЗС), перелік яких узгоджений сторонами у Додатку № 2. Перелік АЗС є незмінним протягом дії Договору (п. 5.2).

Факт передачі Товару у власність Покупця підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (накладної), на підставі виставленого рахунку (п. 5.3).

Товар передається Покупцеві в обмін на бланки-дозволи. Бланки-дозволи Продавець надає Покупцеві безоплатно на суму замовленої партії товару не пізніш ніж через 2 (два) календарних дні після сплати авансового платежу, які діють до їх освоєння (п. 5.4).

Згідно з п. 5.6 Договору, видаткова накладна (накладна) на кількість отриманого Покупцем Товару формується та передається Покупцеві (або його уповноваженому представнику) з урахуванням оперативних даних інформації) Продавця про отоварені бланки-дозволи або акта звірки взаєморозрахунків між Сторонами. Ціна переданого у власність Товару вказується у видатковій накладній (накладній).

Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар (п. п. 6.1, 6.1.1).

Продавець зобов'язаний забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені цим Договором (п. п. 6.3, 6.3.1).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 30.06.2014 р. Дострокове розірвання цього Договору допускається за згодою Сторін, або в інших випадках, передбачених Договором та чинним законодавством України (п. 10.1).

Сторонами в обопільно підписаній Специфікації (додаток № 1 до договору № 10-1/3007-13 від 09.07.2013 року) погоджено наступне найменування товару : бензин А-95, бензин А-92, дизпаливо, загальна вартість якого становить 404 311,50 грн..

09.09.2013 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 10-1/3007-13 від 09.07.2013 року.

За змістом вказаної додаткової угоди, сторони домовилися включити до п. 6.3 договору підпункти 6.3.3 - 6.3.9 і, зокрема, викласти п. 6.3.5 в наступній редакції : на підставі письмових замовлень покупця (надісланих кур'єром, поштою або факсом) виставляти останньому рахунки для попередньої оплати замовленого товару.

Позивачеми замовлено товар та здійснено передоплату згідно платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи, у період з 16 липня 2013 року по 20 лютого 2014 року, на суму якої відповідачем частково поставлено товар по видаткових накладних за період з 17 липня 2013 року по 7 лютого 2014 року.

На суму передоплати 8 401,81 грн. товар не поставлено.

Також 20.03.2014 року позивач надіслав відповідачу заявку № 21-335 на поставку товару загальною вартістю 253 422,30 грн.

Вказану заявку відповідач до виконання не прийняв, надавши письмову відповідь № 74 від 20.03.2014 року про неможливість поставки товару за обумовленими договором цінами, оскільки вони станом на 20.03.2014 року не відповідають комерційним цінам на ринку нафтопродуктів. В зв'язку з цим, відповідач запропонував розглянути питання підвищення закупельних цін на нафтопродукти до рівня фактичних цін на автозаправних станціях.

У відповідь позивач звернувся до відповідача із листом № 21-464 від 15.04.2014 року про укладення додаткової угоди до договору щодо зміни ціни на одиницю товару на 10 відсотків.

Однак відповідач у листі № 120/1 від 30.04.2014 року відмовився від укладання запропонованої угоди, в зв'язку із значним ростом курсу іноземної валюти. Поряд з цим, він направив позивачу для підписання додаткову угоду до договору № 10-1/3007-13 від 09.07.2013 року про підвищення ціни та товар.

Листом № 21-631 від 27.05.2014 року, позивач повідомив відповідача, про те, що вказана вище додаткова угода не може бути укладена, оскільки не відповідає вимогам законодавства про державні закупівлі. Також позивач просив відповідача повернути авансовий платіж в розмірі 8 401,81 грн. згідно вимоги № 03-377 від 26.03.2014 року та акту звірки станом на 20.03.2014 року.

28.04.2014 року позивач звернувся до відповідача із претензією № 2-04/14 про сплату штрафних санкцій в розмірі 27 425,68 грн. згідно договору № 10-1/3007-13 від 09.07.2013 року.

Крім того, позивачем було направлено відповідачу претензію № 1-07/14 від 16.07.2014 року щодо сплати штрафних санкцій за даним договором в сумі 56 511,59 грн..

Направлення вказаних претензій підтверджується описом вкладення цінного листа № 20800488 та фіскальним чеком № 7007 від 17.07.2014 року.

Відповіді на зазначені претензії відповідачем не надано.

Згідно обопільно підписаного між позивачем та відповідачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2014 року сума заборгованості складає 8 401,81 грн..

Наведене стверджується матеріалами справи та відсутністю будь-яких заперечень відповідача на позов..

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов таких висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші право чини.

Як зазначено у ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як випливає з наявних матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем передоплати у розмірі 8401,81 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача цієї суми підлягають задоволенню.

На суму передоплати позивач нарахував 1865,20 грн. процентів за користування чужими коштами за період з 21.02.2014 р. по 30 вересня 2014 року та 1008,22 грн. інфляційних втрат з 01.03.по 31.08.2014 року.

Також до стягнення позивач заявив 25 088,81 грн. пені, нарахованої з 24.03.2014 р. по 30.06.2014 р., у зв"язку з невиконанням відповідачем заявки на поставку товару на суму 253422,30 грн., та 17 739,56 грн. штрафу за прострочення поставки зазначеного вище товару понад 30 днів.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строки, визначені договором, він є боржником, що прострочив.

Слід зазначити, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі N 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 N 42/252, від 09.04.2012 N 20/246-08.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно з ч.1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом п. 7.2 договору, в разі невиконання Продавцем належним чином своїх зобов'язань за цим договором, він повинен сплатити на користь Покупця пеню в розмірі 0,1% відсотка від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання, а у випадку прострочення виконання зобов'язання протягом більш як 30 (тридцяти) календарних днів, Продавець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь Покупця штраф у розмірі 7 % (семи відсотків) від вартості невиконаного зобов'язання.

У порядку перевірки поданого позивачем розрахунку ціни позову (а.с. 10), судом встановлено, що позивачем допущено помилку при нарахуванні пені, зокрема, нараховано 25 088,81 грн. пені на вартість товару 253 422,30 грн., що підлягала поставці за заявкою Покупця, за період з 24.03.2014 року по 30.06.2014 року.

Пунктом 5.1 договору, визначено строк передачі товару на протязі 2 (двох) календарних днів після отримання заявки Покупця.

В силу ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України, передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом встановлено, що заявка на товар № 21-355 від 20.03.2014 року отримана відповідачем 20.03.2014 року, що підтверджується вхідним штампом на ній за № 186.

З врахуванням наведено, строк передачі товару після отримання заявки, припадає на вихідний день - 22.03.2014 року, в зв'язку з чим, останній день виконання зобов'язання переноситься на перший робочий день - 24.03.2014 року.

Таким чином, пеню слід нараховувати, починаючи з 25.03.2014 року.

При здійсненні судом перерахунку, сума пені за період з 25.03.2014 року по 30.06.2014 року склала 24 835,39 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. У зв'язку з цим, в частині стягнення 253,42 грн. пені (25 088,81 грн. - 24 835,39 грн.) слід відмовити.

Дослідивши розрахунок заявленого до стягнення 17 739,56 грн. штрафу, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, як така, що відповідає законодавству та умовам договору.

Стосовно позовних вимог про стягнення 1 865,20 грн. процентів за користування чужими коштами та 1 008,22 грн. інфляційних втрат суд зазначає таке.

Відповідно до п. 7.5 договору, у разі невиконання Продавцем договірних зобов'язань, всі авансові платежі підлягають поверненню протягом 3 (трьох) днів з нарахуванням процентів за користування коштами у розмірі 0,1% від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок Продавця.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до п. 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є: факт користування чужими коштами; встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

У п. 4 Висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 Господарського процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р., наголошено, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК.

За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (постанова Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 р. у справі N 3-30гс13).

З врахуванням наведеного та дослідивши розрахунок заявлених до стягнення 1865,20 грн. процентів за користування чужими коштами, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, як така що відповідає законодавству та матеріалам справи.

Стосовно стягнення інфляційних втрат, то ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, як зазначено у вищенаведеній постанові Верховного Суду України, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

На цьому також наголошено і в п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року, який визначає, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку , повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, нарахування інфляційних в розмірі 1008,22 грн. на суму авансового платежу (8401,81 грн.), є безпідставним, тому у позові в частині стягнення цієї суми слід відмовити.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТАУ-ПОДІЛЛЯ" (вул. Келецька, 47 а, м. Вінниця, 21027; вул. Фрунзе, 4, кімната 307, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 33088705, р/р 26001010370 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія" (вул. Колгоспна, 11, с. Якушинці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23222, код ЄДРПОУ 02071375, р/р 26006000321407 в філії АТ "Укрексімбанк" м. Вінниця, МФО 302429) 8 401,81 грн. (вісім тисяч чотириста одну грн. 81 коп.) у повернення авансового платежу, 24 835,39 грн. (двадцять чотири вісімсот тридцять п'ять грн. 39 коп.) пені, 17 739,56 грн. (сімнадцять тисяч сімсот тридцять дев'ять грн. 56 коп.) штрафу, 1 865,20 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят п'ять грн. 20 коп.) процентів за користування чужими коштами та 1 784,40 грн. (одну тисячу сімсот вісімдесять чотири грн. 40 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 листопада 2014 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Фрунзе, 4, кімната 307, м. Вінниця, 21007)