Рішення

від 12.11.2014 по справі 910/22717/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22717/14 12.11.14

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Петрометал Україна", Харківська обл., доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рохе петрол сервіс Україна", м. Київ, простягнення заборгованості 96 563,90 грн. за участю представників сторін:

від позивача:Шевченко Ю.В. від відповідача:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрометал Україна" (надалі - ТОВ "Петрометал Україна") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рохе петрол сервіс Україна", (надалі - ТОВ "Рохе петрол сервіс Україна") про: стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 93 868,71 грн., 3% річних у розмірі 208,31 грн., інфляційних втрат у розмірі 750,95 грн. та пені у розмірі 1 735,93 грн.

Ухвалою від 22.10.2014р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва у складі судді Паламаря П.І. порушено провадження у справі №910/22717/14 та розгляд справи призначено на 29.10.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Паламаря П.І. у відпустці, справу №910/22717/14 передано для розгляду судді Князькову В.В.

Ухвалою від 29.10.2014р. справу №910/22717/14 прийнято до свого провадження суддею Князьковим В.В.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 29.10.2014р. у зв`язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 12.11.2014р.

Представник відповідача у судове засідання 12.11.2014р. не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 12.11.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав документи для долучення до матеріалів справи.

Уповноважений представник відповідача вдруге на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст.59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду про порушення провадження по справі від 22.10.2014р., про прийняття справи до провадження від 29.10.2014р. та відкладення розгляду справи від 29.10.2014р., відправлені на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу: 01601, м.Київ, вул.Шовковична, будинок 42-44.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Вищий господарський суд України у п.11 інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі №910/22717/14.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 01.07.2011 року по 10.10.2011 року за видатковими накладними №РН-000076 від 01.07.2011р., №РН-000210 від 10.10.2011р. та довіреностями №280 від 24.06.2011р., №328 від 10.10.2011р. ТОВ "Петрометал Україна" передано, а ТОВ "Рохе петрол сервіс Україна" отримано продукцію на загальну суму 157 614,43 грн., що підтверджується печатками сторін та підписом уповноваженого представника відповідача, діючого на підставі довіреностей, у видаткових накладних.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач виконав своє зобов'язання щодо оплати поставленого ТОВ "Петрометал Україна" товару частково лише на суму 63 745,72 грн. (передплата згідно рахунку-фактури №СФ-241 від 22.06.2011р.), у зв'язку з чим у ТОВ "Рохе петрол сервіс Україна" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 93 868,71 грн.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки тому спірні відносини, регулюються згідно з п.7 ст.179 Господарського кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна. Отже, видаткова накладна є документом, що підтверджує виникнення у відповідача грошового зобов'язання.

Дії позивача та відповідача по справі свідчать про волевиявлення сторін до вчинення правочину поставки продукції на суму 157 614,43 грн.

Згідно видаткових накладних №РН-000076 від 01.07.2011р. на суму 80 891,71 грн., №РН-000210 від 10.10.2011р. на суму 76 722,72 грн. та довіреностей №280 від 24.06.2011р., №328 від 10.10.2011р. (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем партії товару загальною вартістю 157 614,43 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012р. N01-06/928/2012 зазначено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлено не було, то відповідач повинен був розрахуватись з позивачем після отримання товару.

Як встановлено, позивач листом від 21.08.2014р. звернувся до відповідача з вимогою перерахувати суму боргу у розмірі 93 868,71 грн. у 7-денний строк з моменту направлення даного листа на поточний рахунок ТОВ «Петрометал Україна».

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно платіжних доручень №238_6000Р від 24.06.2014р., №264_7В00Х від 11.07.2011р., №15_1500L/1 від 05.01.2012р. відповідачем було здійснено часткову оплату (передплата згідно рахунку-фактури №СФ-241 від 22.06.2011р.) отриманого товару у розмірі 63 745,72 грн.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару в частині 93 868,71 грн. та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення 93 868,71 грн. підлягають задоволенню.

Факт наявності прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорено відповідачем.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Петрометал Україна" про стягнення з ТОВ "Рохе петрол сервіс Україна" основної заборгованості у розмірі 93 868,71 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 208,31 грн. 3 % річних та 750,95 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, строк оплати товару настав після фактичного отримання відповідачем товару, а саме: за видатковою накладною №РН-000076 від 01.07.2011р. - з 02.07.2011р., за видатковою накладною №РН-000210 від 10.10.2011р. - з 11.10.2011р.

Проте, керуючись ст.530 Цивільного кодексу України, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з моменту закінчення 7-денного строку після пред'явлення вимоги щодо перерахування відповідачем суми боргу у розмірі 93 868,71грн. на поточний рахунок ТОВ «Петрометал Україна», зокрема, з 30.08.2014р. по 25.09.2014р.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, судом встановлено, що фактичний розмір суми інфляційних витрат, що підлягає стягненню з відповідача за період з 30.08.2014р. по 25.09.2014р., становить 2 722 грн. 19 коп.

Проте, в позовній заяві позивачем заявлені вимоги про стягнення суми інфляційних втрат за період з 30.08.2014р. по 25.09.2014р. в розмірі 750, 95 грн. За висновками суду, заявляти вимоги про стягнення суми інфляційних втрат у меншому розмірі ніж передбачено законодавством, що за думкою позивача відповідає фактичним обставинам та правовідносинам сторін, є правом ТОВ "Петрометал Україна", як особи інтереси якої порушені.

Одночасно, наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 208,31 грн. за період з 30.08.2014р. по 25.09.2014р. є вірним та обгрунтованим.

Таким чином, враховуючи приписи ст.625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "Петрометал Україна" про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 750, 95 та 3% річних в сумі 208,31 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1 735,93 грн. пені.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

В абзацах 3, 4 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом . Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Судом установлено, що між сторонами даного спору не погоджено відповідальність у вигляді пені, відтак сторони не передбачили права нарахування пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання. Також судом ураховано, що спеціальний законодавчий акт, яким було б визначено право на нарахування пені, виходячи з характеру спірних правовідносин, відсутній.

З урахуванням вищенаведеного пеня може бути передбачена умовами укладеного між сторонами правочину або нормами законодавства. Однак, договірних зобов'язань, якими було б передбачено нарахування пені, між сторонами не виникло, при цьому нормами чинного законодавства також не встановлено права позивача на нарахування пені, тому в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 3 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як встановлено, до прийняття рішення по справі сторонами не заявлено про закінчення строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим, спір було розглянуто по суті.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рохе петрол сервіс Україна" (01601, м.Київ, вул.Шовковична, будинок 42-44, ЄДРПОУ 36085450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрометал Україна" (61052, м.Харків, вул.Полтавський шлях, буд.1, кімната 10, ЄДРПОУ 33290985) основний борг у розмірі 93 868 (дев'яносто три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 208 (двісті вісім) грн. 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 750 (сімсот п'ятдесят) грн. 95 коп., судовий збір у розмірі 1 896 (одна тисяча вісімсот дев'яносто шість) грн. 52 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 17.11.2014р.

Суддя В.В. Князьков