Рішення

від 24.11.2014 по справі 904/8090/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.14р. Справа № 904/8090/14 За позовом комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до комунального закладу "Середня загальноосвітня школа № 40" Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за договором № 318Л від 22.01.13р. про закупівлю послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) за державні кошти

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Сорока В.М. - довіреність № 00.01.0130 від 15.05.14р.;

від відповідача: представник Ткаченко В.І. - довіреність № б/н від 20.11.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до комунального закладу "Середня загальноосвітня школа №40 м.Дніпродзержинська" Дніпродзержинської міської ради, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 37585,74грн. (з яких 35647,13грн. - основна заборгованість; 1938,61грн. - пеня). Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №0.01.1756 від 13.10.14р. ухвалою суду від 17.10.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 04.11.14р.

Суд розгляд справи відкладав з 04.11.14р. на 24.11.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 18.11.14р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 12.11.14р.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 14.11.14р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 12.11.14р.

24.11.14р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував, суму заборгованості визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.11.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.13р. між комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі по тексту - позивач, учасник) та комунальним закладом "Середня загальноосвітня школа №40 м.Дніпродзержинська" Дніпродзержинської міської ради (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №318Л про закупівлю послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) за державні кошти (далі по тексту - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору предметом договору є надання послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) за державні кошти для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі.

В п. 3.1. Договору зазначено про те, що ціна цього договору становить 670633,00грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, відповідач самостійно одержує платіжну вимогу у позивача, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. Відповідач, на протязі розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця. За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться позивачем, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у відповідача. Відповідач щомісячно зобов'язаний проводить звірку розрахунку за теплову енергію в бухгалтерії позивача, у разі невиконання звірки на протязі кварталу сума боргу нараховується в безспірному порядку.

Як зазначено у п. 4.2. договору, всі розрахунки за цим договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання теплової енергії, що виписує позивач відповідачу.

В грудні 2013 року, на виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 114543,52грн. Підтвердженням виконання цієї поставки є Акт про постачання теплової енергії, який підписано представником відповідача та скріплено печаткою відповідача.

Проте, як зазначає позивач, відповідач не здійснив в повному обсязі оплату за вказані поставки теплової енергії, а сплатив лише 78896,39грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 35647,13грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по договору, позивачем на підставі п. 4.1. договору була нарахована пеня у розмірі 1938,61грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 35647,13грн. та пеню у розмірі 1938,61грн., а всього 37585,74грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Повноважний представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулося 24.11.14р. позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 35647,13грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на положення п. 4.1 договору, строк оплати теплової енергії за спірний період (грудень 2013 року) є таким, що настав.

Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання самим боржником акту звірки станом на 22.10.14р. в якому визнано суму основного боргу.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 35647,13грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 35647,13грн. є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться позивачем, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у відповідача.

На підставі п. 4.1. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 1938,61грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з комунального закладу "Середня загальноосвітня школа №40 м.Дніпродзержинська" Дніпродзержинської міської ради (51937, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, пр.50 років СРСР, 3; ідентифікаційний код 23642451) на користь комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Петровського, буд. 168, ідентифікаційний код 03342573) 35647,13грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот сорок сім грн. 13 коп.) - основна заборгованість; 1938,61грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім грн. 61 коп.) - пеня; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

27.11.14р.

Суддя І.В. Петренко