Рішення

від 26.11.2014 по справі 910/20084/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20084/14 26.11.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ"

до малого приватного підприємства "Нікон"С Прайд Інтернешнл"

про стягнення 322 069,55 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Башук Т.В.(директор)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу № KL 0804941 від 07.04.2008 у розмірі 322 069,55 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2014 порушено провадження у справі №910/20084/14 та призначено до розгляду на 14.10.2014.

Представник відповідача в судове засідання 14.10.2014 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 14.10.2014 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 30.10.2014.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 30.10.2014 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Розгляд справи відкладено на 12.11.2014.

Представники сторін в судове засідання 12.11.2014 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 26.11.2014.

У судове засідання 26.11.2014 з"явився представник позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання 26.11.2014 не з'явилися, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ» (надалі - лізингодавець, позивач) та малим приватним підприємством «НІКОН'С ПРАЙД ІНТЕРНЕШНЛ» (надалі - лізингоодержувач, відповідач) був укладений Договір фінансового лізингу №KL 0804941 (надалі - договір лізингу), відповідно до якого лізингодавець, відповідно до заявки лізингоодержувача, набуває (купує) у продавця Майно, вказане лізингоодержувачем, а саме: ізотермічний напівпричіп Lamberet SR2 Futura XL-Y 2008 р.в., новий, і надає лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку цього Договору та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується оплачувати Лізингові платежі, встановлені в графіку платежів.

Як свідчать матеріали справи, на виконання договору лізингу позивач придбав у LAMBERET DEUTSCHLAND GmbH (Німеччина) ізотермічний напівпричіп Lamberet SR2 Futura XL-Y 2008 р.в., новий., надалі - предмет лізингу (копії вантажно-митної декларації, платіжного доручення та банківської виписки про оплату за Предмет лізингу в матеріалах справи).

Зазначений предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу (відповідачу), про що були підписані Акт прийому-передачі предмета лізингу від 28.05.2008 та Уточнений графік платежів від 28.05.2008 за Договором лізингу.

У зв'язку із неможливістю відповідача вчасно оплачувати лізингові платежі, та на прохання відповідача, позивачем була проведена реструктуризація заборгованості, про що 02.07.2012 були підписані Додаткова угода №1 до Договору лізингу та Уточнений графік платежів №2 за Договором лізингу (надалі - Уточнений графік).

Відповідно до п. 3.2. Договору лізингу «Лізингоодержувач повинен оплачувати Лізингодавцю Лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний Лізингодавцем у Розділі 14 цього Договору.»

Згідно із п. 2 Додаткової угоди №1 подальше виконання зобов 'язань за Договором лізингу (зокрема, але не виключно: оплата лізингових платежів, заборгованості та інших платежів) Сторони визначають цією Угодою, Уточненим графіком платежів №2, який є невід'ємною частиною цієї Угоди (Додаток №1) та Договором лізингу.

Згідно Уточненого графіку, Відповідач повинен був сплачувати лізингові платежі щомісячно, 30-го числа кожного місяця. Таким чином, відповідно до Уточненого графіку. Відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі: 30.01.2013, 28.02.2013, 30.03.2013, 30.04.2013 та 27.05.2013, у загальному розмірі 144 514,69 грн.

Проте, в порушення вимог п. 3.2 Договору лізингу, лізингові платежі за 30.01.2013, 28.02.2013, 30.03.2013, 30.04.2013 та 27.05.2013 взагалі не були сплачені, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів складає 144 514,69 грн.

Відповідно до п.2 ст.1 ЗУ «Про фінансовий лізинг» (надалі Закону) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Аналогічні за змістом норми встановлені в п.1.ст.806 Цивільного кодексу України та гі.1.ст.292 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідач відповідно до п.2 ст.1 Закону, п.1.ст.806 Цивільного кодексу України, п.1.ст.292 Господарського кодексу України та п.3.2 Договору лізингу взяв на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів у розмірі та строки визначені Договором лізингу.

На підставі підписаного Договору лізингу відповідно до п.1 ст. 174 Господарського кодексу України у відповідача виникли господарські зобов'язання визначені Договором лізингу, в т.ч. зобов'язання своєчасно та в повному розмірі сплачувати лізингові платежі.

Отже, внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу лізингових платежів належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу дані платежі, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 144 514,69 грн.

Згідно п. 10.2. Договору лізингу за невчасне виконання зобов'язань, передбаченими пунктами 2.4, 2.6, З.1., 3.2. і 6.4 даного Договору, Лізингоодержувач зобов'язується виплатити пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати (якщо прострочено було черговий Лізинговий платіж, то розмір такого платежу розраховується відповідно до умов п. 3.9. Договору). Нарахування пені починається на наступний день після закінчення строку і закінчується після оплати Лізингоодержувачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум. Лізингоодержувач самостійно розраховує суму пені відповідно до положень цього Договору. Оплата пені не звільняє Лізингоодержувача від виконання основного зобов'язання.

Так, за прострочені лізингові платежі (із врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань») позивачем була нарахована пеня у розмірі 7 376,28 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 7 376,28 грн.

Згідно із п. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. п. 11.5. та 11.5.3. Договору лізингу: «Цей Договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, Лізингодавцем, якщо Лізингоодержувач істотно порушив цей Договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між Сторонами договір (договори) фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього Договору. Розірвання Договору відбувається шляхом направлення Лізингоодержувачу Повідомлення про розірвання Договору за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання. Істотними порушеннями вважаються:

11.5.3. коли Лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим Договором;»

Згідно із п. 11.6. Договору лізингу «...Коли є підстава розірвати цей Договір, то Лізингодавець має право вимагати, від Лізингоодержувача заплатити за Предмет лізингу Лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися, до кінця Строку лізингу, або розірвати Договір. Після розірвання даного Договору Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача повернути йому Предмет лізингу, заплатити Лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання Договору, Неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання Договору та штраф у розмірі ЗО (тридцять) відсотків від Неоплаченої вартості предмету лізингу...»

На підставі п. п. 11.5, 11.6 Договору, 24.07.2013 відповідачу був направлений лист №14/07, в якому зазначалось, що з 05.08.2013 Договір лізингу вважається розірваним та позивач вимагає від відповідача не пізніше 08.08.2013 повернути майно (Предмет лізингу), а також заплатити борг по простроченим лізинговим платежам та штрафні санкції за неналежне виконання Договору лізингу (копія листа №14/07 від 24.07.2013 з доказами про відправлення та вручення в матеріалах справи).

На підставі п. 11.6. Договору відповідачу було нараховано неоплачену вартість предмету лізингу у розмірі 130 072,50 грн. та штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від Неоплаченої вартості предмету лізингу, що складає 39 021,75 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача штраф в сумі 39 021,75 грн. та неоплачена вартість предмету лізингу у розмірі 130 072,50 грн.

Крім того, у зв'язку із тим, що відповідач добровільно не повернув предмет лізингу позивачу, то позивач був змушений звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про повернення предмету лізингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) «Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, позивач поніс збитки, у вигляді витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 1 084,33 грн., що підтверджується записом нотаріуса у виконавчому написі та банківською випискою (копії зазначених документів в матеріалах справи), а тому дана сума також стягується з відповідача.

Станом на день розгляду справи предмет лізинг не повернуто та відповідач продовжує користуватися ним без жодних на те правових підстав.

З 05.08.2013 (після розірвання договору) по 19.09.2014 (дата підписання позовної заяви) на рахунок позивача відповідачем не було сплачено жодних грошових коштів (копія довідки про ненадходження грошових коштів в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з малого приватного підприємства "Нікон"С Прайд Інтернешнл" (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 6/8, код ЄДРПОУ 20065266) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 5, код ЄДРПОУ 34003114) 144 514(сто сорок чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 69 коп. лізингових платежів, пеню в сумі 7 376(сім тисяч триста сімдесят шість) грн. 28 коп., штраф в розмірі 39 021(тридцять дев'ять тисяч двадцять одна) грн. 75 коп., неоплачену вартість майна в сумі 130 072(сто тридцять тисяч сімдесят дві) грн. 50 коп., збитки в сумі 1 084(одна тисяча вісімдесят чотири) грн. 33 коп. та 6441(шість тисяч чотириста сорок одна) грн. 39 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 28.11.2014