Ухвала

від 27.11.2014 по справі 810/5166/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5166/14 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Механіка" до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Механіка" зменшено розмір задекларованого ним від'ємного значення податку на додану вартість на суму 17816 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 15.08.2014 №0003092202.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Механіка" (ідентифікаційний код 13727867, місцезнаходження: 07353, Київська область, Вишгородський район, с.Старі Петрівці, вул.Князя Святослава, буд. 101) зареєстроване в якості юридичної особи 31.05.1993 та здійснює господарську діяльність пов'язану, зокрема, з виробництвом машин і устаткування для виготовлення пластмас і гуми; виробництвом плит, листів, труб і профілів із пластмас; ремонтом і технічним обслуговуванням машин і устаткування промислового призначення.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як платник податків позивач перебуває на обліку у Вишгородській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

У липні 2014 року посадовими особами Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78 та пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Механіка" вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ "Регіон Прайс" за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

За результатами перевірки складено акт від 24.07.2014 №1586/22-00/13727867, в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Механіка" під час декларування податкових зобов'язань за господарською операцією з придбання у його контрагента - ТОВ "Регіон Прайс" послуг не дотримано вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за березень 2014 року на суму 17816 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за наведений вище звітний період контролюючим органом прийнято до уваги відомості, отримані від інших органів доходів і зборів про господарську діяльність ТОВ "Регіон Прайс" та про характер господарських взаємовідносин ТОВ "Регіон Прайс" з іншими суб`єктами господарювання - ТОВ "Консалтингова Компанія Бізнес-Новація", ТОВ ТД "Кондор", ТОВ "НВП "Форчин" та ТОВ "Мані-Тайм" по ланцюгу постачання.

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведених юридичних осіб, стосовно: - відсутності ТОВ "Регіон Прайс" та його контрагентів - ТОВ "Консалтингова Компанія Бізнес-Новація", ТОВ ТД "Кондор" та ТОВ "НВП "Форчин" за податковою адресою; - відсутності у ТОВ "Регіон Прайс", а також у ТОВ "Консалтингова Компанія Бізнес-Новація", ТОВ ТД "Кондор", ТОВ "НВП "Форчин" (контрагентів ТОВ "Регіон Прайс") достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників; - уникнення ТОВ "Мані-Тайм" (контрагента ТОВ "Регіон Прайс") від обов'язку реєстрації податкових накладних, виписаних в рамках проведених господарських операцій з ТОВ "Регіон Прайс", в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагент позивача - ТОВ "Регіон Прайс" є юридичною особою з ознаками фіктивності, його правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договір, за яким ТОВ "Регіон Прайс" зобов'язалось надати позивачу послуги, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від`ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, податковий орган дійшов висновку про невідповідність (завищення) від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року у сумі 17816 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.08.2014 № 0003092202, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України здійснено коригування у сторону зменшення задекларованого позивачем розміру від`ємного значення податку на додану вартість на суму 17816 грн. 00 коп.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом першої інстанції встановлено наступне.

Господарські правовідносини позивача з ТОВ "Регіон Прайс", за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит за березень 2014 року, виникли у процесі виконання укладеного ними договору від 09.01.2014 №9/01 про поставку виготовленої продукції матеріально-технічного призначення за переліком (номенклатурою), кількістю і ціною, що визначені та погоджені сторонами правочину у специфікаціях від 06.02.2014 №4, 03.03.2014 №5 та 05.03.2014 №6, що є невід'ємними додатками до договору.

Згідно з даними наведених вище специфікацій сторонами правочину було визначено, що вартість послуг з виготовлення однієї головки для грануляції поліхлориду потужністю 800 кг/год. у комплекті з фільєрою гранулюючою і блоком плаваючих ножів складає 48600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 8100 грн. 00 коп., 5022 кг поліетиленово - каучукової композиції - 14463 грн. 36 коп. (2 грн. 88 коп. за 1 кг), у тому числі ПДВ - 2410 грн. 56 коп. (0 грн. 48 коп. за 1 кг), одного комплекту деталей каландра 516.23.00.00.000 - 43830 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 7305 грн. 00 коп.

У березні 2014 року за результатами виконання умов наведеного вище договору між сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття від 10.03.2014 №10/03, 12.03.2014 №12/03 та 31.03.2014 № 31/03 на загальну суму 106893 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ - 17815 грн. 56 коп., відповідно до яких позивач прийняв виконані ТОВ "Регіон Прайс" послуги з виготовлення однієї головки для грануляції поліхлориду потужністю 800 кг/год. (в комплекті з фільєрою гранулюючою і блоком плаваючих ножів), поліетиленово - каучукової композиції у кількості 5022 кг та одного комплекту деталей каландра 516.23.00.00.000, та погодив їх вартість, визначену специфікаціями.

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем його контрагентом виписано податкові накладні від 10.03.2014 №31 на загальну суму 48600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 8100 грн. 00 коп., 12.03.2014 № 36 на загальну суму 14463 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ - 2410 грн. 56 коп., 31.03.2014 № 121 на загальну суму 43830 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 7305 грн. 00 коп.

Оплату за надані ТОВ "Регіон Прайс" послуги у загальному розмірі 106893 грн. 36 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.

Податок на додану вартість у сумі 17815 грн. 56 коп., сплачений у складі ціни отриманих послуг, включено позивачем до податкового кредиту за березень 2014 року.

За поясненнями позивача, наведені вище послуги замовлялись підприємством з метою виконання власних господарських зобов'язань за договорами з поставки товарів та надання послуг, укладеними позивачем з іншими суб'єктами господарювання, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю "Водостічні системи", Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "ЕТО" та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Укртрубоізол".

Так, з метою доведеності суду обставин, що свідчать про наявність зв`язку між фактом придбання позивачем послуг, виконання яких здійснювало на його замовлення ТОВ "Регіон Прайс", із його господарською діяльністю, представником позивача подано суду докази реалізації в комплекті обладнання: головки для грануляції поліхлориду потужністю 800 кг/год. в комплекті з фільєрою гранулюючою і блоком плаваючих ножів та комплекту деталей каландра 516.23.00.00.000, а також докази надання послуг з виготовлення поліетиленово - каучукової композиції, зокрема, копії договорів про поставку обладнання та надання послуг, укладених позивачем з контрагентами - одержувачами, та специфікацій до них, видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, протоколу погодження ціни, актів виконаних робіт, банківських виписок тощо.

Крім того, позивача надано суду першої інстанції копії акту списання матеріалів та послуг на виробництво, калькуляцій, нарядів-замовлень, акту приймання - передачі приміщення та обладнання, оборотно-сальдову відомість, які свідчать про відпуск матеріалів на сторону або на переробку, а також про можливість зберігання та використання підприємством наведених вище матеріальних активів.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.4 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерством доходів і зборів України від 14.01.2014 №10 (який набрав чинності з 01.03.2014), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Цим же пунктом передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість та/або інформацію про яку внесено до реєстру платників податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Як встановлено судом першої інстанції, факт надання ТОВ "Регіон Прайс" на користь позивача послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочину первинні документи містять повну інформацію про наданні на користь позивача послуги, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

У період виконання ТОВ "Регіон Прайс" господарських зобов`язань перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Водночас, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (виробництво машин і устаткування для виготовлення пластмас і гуми; виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання у власній господарській діяльності отриманих від ТОВ "Регіон Прайс" послуг, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

Необхідно звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагентів, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочинів власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт надання ТОВ "Регіон Прайс" позивачу послуг та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено інформацію стосовно господарської діяльності ТОВ ТОВ "Регіон Прайс", що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

У свою чергу, посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми податкового кредиту на нікчемність правочинів, укладених ТОВ "Регіон Прайс" з іншими суб`єктами господарювання, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

Відповідно до статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб ТОВ "Регіон Прайс" у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту надання на користь позивача його контрагентом послуг були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суми податкового кредиту, задекларовані позивачем, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 15.08.2014 №0003092202 є протиправним.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 02 грудня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.