Ухвала

від 26.11.2014 по справі 826/13100/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13100/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теміо» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теміо» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 серпня 2014 року № 0002582201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТД «Теміо» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Укрпромторг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 рік.

За результатами перевірки складено Акт № 2171/26-52-22-01-11/33596123 від 05 серпня 2014 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 281 796, 00 грн.

На підставі виявлених порушень, 18 серпня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002582201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 281 796, 00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 140 898, 00 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, позивачем включені суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, виписаних ТОВ «Компанія «Укрпромторг» за результатами виконання договору постачання № 21 від 30 вересня 2013 року, відповідно до якого, постачальник (ТОВ «Компанія «Укрпромторг») зобов'язується поставити і передати у власність покупця (позивач) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та вчасно сплатити постачальнику його вартість.

Ціни на товар, кількість, асортимент, умови оплати та термін поставки зазначаються у рахунках-фактурах, які постачальник виписує на вимогу покупця.

Відповідно до розділу 2 договору ціна на товар включає вартість пакування, маркування, а також транспортування продукції до місця призначення. Датою поставки, згідно пункту 4.2 договору, вважається дата фактичної поставки продукції на місце призначення та передачі її уповноваженому представнику з оформленими видатковими накладними та податковими накладним.

На виконання названого договору сторонами складено та підписано: рахунки №11009 від 23 січня 2014 року на суму 748200,00 грн. (в тому числі ПДВ 124700,00 грн.) та №12509 від 27 січня 2014 року на суму 942579,00 грн. (в тому числі ПДВ 157096,00 грн.); видаткові накладні від 23 січня 2014 року №11001 на суму 748200,00 грн. (в тому числі ПДВ 124700,00 грн.) та від 27 січня 2014 року №13002 на суму 942579,00 грн. (в тому числі ПДВ 157096,00 грн.); податкові накладні від 23 січня 2014 року №11001 на суму 748200,00 грн. (в тому числі ПДВ 124700,00 грн.) та від 27 січня 2014 року №13002 на суму 942579,00 грн. (в тому числі ПДВ 157096,00 грн.), які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На підтвердження фактів виконання позивачем та його контрагентом своїх договірних зобов'язань (поставки товарів та відповідно оплати їх вартості) за вказаним вище договором позивачем надані суду першої інстанції оригінали та копії первинних і розрахункових документів.

Крім того, позивачем надано первинні документи, а саме видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, зазначених у видаткових накладних, а також податкові накладні, які складені позивачем у зв'язку з реалізацією придбаних у ТОВ «Компанія «Укрпромторг» товарів покупцю - ТОВ «ТЕМіО», та документи на підтвердження проведення розрахунків за поставлений товар.

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.