Постанова

від 11.11.2014 по справі 826/16190/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/422

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2014 року 17:09 № 826/16190/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Тур Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за участі представників сторін:

представників позивача Федоренко О.П., Козіна С.І.,

представника відповідача Денисенко Ю.О.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.11.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2014 № 0009562203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16190/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 11.11.2014 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 2237 від 29.08.2014, згідно пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена документальна позапланова перевірка дочірнього підприємства "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 24724151) з питань, викладених у скарзі щодо компенсування витрат проведених гарантійних обслуговувань, в тому числі зі зміною комплектуючих та господарських операцій щодо отримання послуг від нерезидента місце постачання яких визначено на митній території України за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 03.09.2014 № 411/1-26-50-22-30-24724151 (т. 1, арк. 12-36).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 140.1.4 п. 140.1 ст. 140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 45089,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 03.09.2014 № 411/1-26-50-22-30-24724151 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014:

- № 0009562203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 54501,00 грн., з якої: за основним платежем - 45089,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9412,00 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (т. 1, арк. 37).

Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення перевірки встановлено, що дочірнім підприємством "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" неправомірно віднесено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати, які на думку відповідача не підтверджені первинними документами, а саме: на суму 13005,00 грн. щодо взаємовідносин з ТОВ «МК-Брок Груп» (т. 1, арк. 20) та на суму 209883,00 грн. щодо здійснення дочірнім підприємством "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" гарантійного обслуговування обладнання (т. 1, арк. 21).

Таким чином, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що дочірнє підприємство "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" занижено податок на прибуток в загальній сумі 45089,00 грн.

Однак, дочірнє підприємство "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" не погоджується з такою позицією контролюючого органу та винесеним податковим повідомленням - рішенням від 17.09.2014 № 0009562203, а тому звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Так, у відповідності до п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп. 140.1.4 п. 140.1 ст. 140 ПК України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, між дочірнім підприємством "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" (виконавець) та фірмою «АБПЛАНАЛП ИНЖИНИРИНГ АГ» (замовник) був укладений контракт від 01.08.2008 № 487036 (т. 1, арк. 38-42).

Згідно умов даного контракту вбачається, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання від імені і за рахунок замовника організувати та провести монтаж, налагодження, випробування, запуск в експлуатацію та гарантійне обслуговування обладнання поставленого як самим замовником, так і придбаного у нього та поставленого виконавцем на територію України споживачем такого обладнання у відповідності з укладеними між сторонами контрактами.

Відтак, п. 2.1 контракту закріплені зобов'язання виконавця, відповідно до яких виконавець зобов'язується:

- здійснювати гарантійне обслуговування обладнання, проданого Замовником на територію України в строк, передбачений контрактом замовника та за його рахунок;

- одержувати від замовника прилади, матеріали, устаткування, запасні частини необхідні для заміни некомплектного або дефектного обладнання, його частини;

- здійснювати оформлення транспортних та митних документів, пов'язаних з поверненням та заміною дефектного обладнання.

Крім того, контрактом визначено, що територія, на яку поширюються зобов'язання виконання - це територія України та термін виконання робіт з 01.08.2008 по 01.08.2012.

Крім іншого, 02.01.2013 між дочірнім підприємством "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" (виконавець) та фірмою «АБПЛАНАЛП ИНЖИНИРИНГ АГ» (замовник) був укладений аналогічний контракт № 430000 (т. 1, арк. 74-78), відповідно до якого, термін виконання робіт визначено на період з 02.01.2013 по 31.12.2013.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеними контрактами позивачем надано до суду: акти звірки розрахунків, картки рахунку, акти виконаних робіт за контрактами, виписки банку про оплату наданих робіт (послуг) (т. 1, арк. 43-73, 79-97).

Крім того, на підтвердження понесених позивачем витрат на гарантійне обслуговування та у відповідності до Порядку обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.12.2012 № 1263, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2012 р. за № 2158/22470, дочірнє підприємство "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" надало до суду копії книг обліку витрат на гарантійне обслуговування за 2011, 2012, 2013 роки (т. 1, арк. 132-196).

Крім іншого, суд звертає увагу відповідача на Узагальнюючу податкову консультацію щодо витрат на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, затвердженої наказом Міндоходів 01 липня 2014 року № 366.

Відповідно до вищенаведеної податкової консультації № 366 вбачаються наступні роз'яснення Міндоходів, а саме: витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, по яких оприлюднено зобов'язання продавця щодо їх гарантійного обслуговування, враховуються платником податку - продавцем при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за умови належного ведення обліку покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з ремонту (обслуговування), незалежно від їх статусу (фізичні або юридичні особи) та підтвердження таких витрат належним чином оформленими первинними документами.

Відтак, суд прийшов до висновку, що дочірнє підприємство "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" в установленому порядку підтвердило факт господарського характеру витрат на гарантійне обслуговування обладнання, згідно контрактів укладених з фірмою «АБПЛАНАЛП ИНЖИНИРИНГ АГ».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи між дочірнім підприємством "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" (клієнт) та ТОВ «МК-Брок Груп» (виконавець) було укладено договір на митно-брокерське обслуговування від 26.02.2010 № 39 (т. 1, арк. 98).

Згідно умов даного договору вбачається, що виконавець бере на себе зобов'язання по митно-брокерському обслуговуванню клієнта, діючи від його імені та в його інтересах.

Відповідно до п. 2.1 договору, виконавець зобов'язується представляти інтереси клієнта при митно-брокерському обслуговуванню в зоні дії Київської регіональної, Київської обласної, Центральної спеціалізованої, Енергетичної регіональної та Бориспільської митниці.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: податкові накладні (т. 1, арк. 99-102) та митні декларації (т. 1, арк. 127-131).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 416 Митного кодексу України, митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний брокер провадить митну брокерську діяльність у будь-якому органі доходів і зборів України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дочірнє підприємство "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" в установленому порядку підтвердило факт надання ТОВ «МК-Брок Груп» послуг щодо митно-брокерського обслуговування, оскільки, згідно рядку 14 митної декларації (декларант/представник) вбачається, що саме ТОВ «МК-Брок Груп» здійснювало митне оформлення товару, одержувачем якого було дочірнє підприємство "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" (рядок 8 митної декларації).

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що податковий орган, не дослідивши належним чином первинні документи позивача, дійшов хибного висновку, що дочірнє підприємство "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" неправомірно віднесло до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати щодо послуг митно-брокерського обслуговування в розмірі 13005,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «МК-Брок Груп» та в розмірі 209883,00 грн. щодо здійснення дочірнім підприємством "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" гарантійного обслуговування обладнання, що стало наслідком заниження податку на прибуток в загальній сумі 45089,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2014 № 0009562203 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов дочірнього підприємства "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.09.2014 № 0009562203.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "АБПЛАНАЛП УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 24724151) понесені судові витрати в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 листопада 2014 року.