Рішення

від 20.11.2014 по справі 906/1383/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" листопада 2014 р. Справа № 906/1383/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Малярчук Т.П. - довіреність №08/18144-007052 від 26.12.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український вірусологічний центр"

про стягнення 3349,61 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2953,91 грн. боргу за активну електроенергію, 61,91 грн. - 3% річних, 333,79 грн. - інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях. Ухвали господарського суду від 17.10.14р. та 04.11.14р., направлені на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та в Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи: 10007, м. Житомир, вул. Вересівський шлях, 15, ід. код 36004654), повернута поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача: 10007, м. Житомир, вул. Вересівський шлях, 15, ід. код 36004654, на цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2010 року між Житомирським РЕМ, який є виробничим підрозділом ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український вірусологічний центр" укладено договір №574 про постачання електричної енергії споживачам (договір), (а.с. 7-11).

Згідно п.п. 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго", Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго".

Відповідно до п.1 договору, постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно п.п. 2.2.3. договору, споживач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 11 числа по 10 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Відповідно до п.п. 7.2. договору, розрахунки за спожиту електричну енергію, реактивну енергію, лімітів споживання і потужності та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються за діючими тарифами відповідно до класів напруги, показників лічильників та тарифних груп кожної точки обліку.

Згідно п.п. 7.3. договору остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість за січень 2014 року перед позивачем, яка станом на день звернення до суду з даним позовом та на день розгляду справи становить 2953,91 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (ГК України), за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 (надалі - ПКЕЕ), передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим до стягнення заборгованість за активну електроенергію в сумі 2953,91 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 61,91 грн. - 3% річних та 333,79грн. - інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача (а.с. 14-15), та перевіреного судом, розмір 3% річних та інфляційних складає 61,91 грн. та 333,79 грн. відповідно (а.с.3).

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду доказів на спростування позовних вимог в повному обсязі (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український вірусологічний центр" (10007, м. Житомир, вул. Вересівський шлях, 15, ід. код 36004654)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська 32/8; ідентифікаційний код: 22048622) 2953,91 грн. боргу за активну електроенергію, 61,91 грн. - 3% річних, 333,79 грн. - інфляційних, а також 1827,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.11.14

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2- відповідачу (рек. з повід.)