Рішення

від 24.11.2014 по справі 908/3652/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/97/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2014 Справа № 908/3652/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" (04119 м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьінтерекспо" (69035 м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15)

про стягнення 28 386 грн. 75 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Михайловський І.В., дов. № 2291/1 від 31.10.2014р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьінтерекспо", м. Запоріжжя про стягнення 23 319 грн. 96 коп. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 946 грн. 43 коп. пені, 1 175 грн. 58 коп. 30% річних, 155 грн. 72 коп. втрат від інфляції, 2 789 грн. 06 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 29.09.2014р., справу № 908/3652/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 30.09.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3652/14, присвоєно справі номер провадження 27/97/14 та призначено судове засідання на 03.11.2014р.

Ухвалою суду від 03.11.2014р. розгляд справи відкладався на 03.11.2014р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідача.

24.11.2014р. продовжено судовий розгляд справи № 908/3652/14.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 24.11.2014р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 23 319 грн. 96 коп. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 946 грн. 43 коп. пені, 1 175 грн. 58 коп. 30% річних, 155 грн. 72 коп. втрат від інфляції, 2 789 грн. 06 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 03.11.2014р. та 24.11.2014р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, юридичною адресою відповідача є: 69035 м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання надіслано на юридичну адресу відповідача: 69035 м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15, зазначену у позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьінтерекспо", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що 28.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південьінтерекспо" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 140528-55/ФЛ-Ю-А.

Відповідно до п. 1.1 договору лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у додатку "Графік сплати лізингових платежів" та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Згідно до п. 3.3 договору приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту.

Відповідно до п. 2.4 загальних умов договору лізингу визначено, що всі чергові лізингові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує у число сплати, що визначається в порядку п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору (Приклад 1: дата підписання Сторонами Акту - 05 липня 2013 року. Черговий лізинговий платіж: 1-го періоду лізингу сплачується 20 липня 2013 року. Наступні чергові лізингові платежі кожного 20 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу. Приклад 2: дата підписання Сторонами Акту - 11 липня 2013 року. Черговий лізинговий платіж: 1-го періоду лізингу сплачується 5 серпня 2013 року. Наступні чергові лізингові платежі кожного 5-го числа календарного місяця-протягом усього строку лізингу. Приклад 3: дата підписання Сторонами Акту - 26 липня 2013 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 20 серпня 2013 року. Наступні чергові лізингові платежі кожного 20-го числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Пунктом до п. 2.1.7 загальних умов договору лізингу встановлено, що число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1 загальних умов договору.

Згідно до п. 2.1.7.1 загальних умов договору лізингу у випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 1-го по 9-те число місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 10-го по 25-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту.

Відповідно до п. 2.1.8 загальних умов договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту.

Акт - це акт приймання-передачі предмета лізингу в лізинг (п. 2.1.6 загальних умов договору лізингу).

Договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1).

Згідно з Специфікацією (Додаток до договору фінансового лізингу) предметом лізингу є автомобіль Renault, 2014 року випуску, в кількості 1 одиниці вартістю 278 906 грн. 00 коп. разом з ПДВ.

Відповідно до Акта прийому-передачі предмета лізингу в користування від 30.05.2014р. за договором № 140528-55/ФЛ-Ю-А від 28.05.2014р. предмет лізингу було передано лізингоодержувачу.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав в користування відповідачу предмет лізингу на підставі підписаного 30.05.2014р. сторонами акту прийому-передачі майна.

Отже, відповідно до п.2.1.7.1 загальних умов договору лізингу відповідач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 20 числа кожного місяця (наприклад 20 червня 2014 р.; 20 липня 2014 р. і т.д.) в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів, тобто: періоди лізингу № 1 - 20.06.2014 р., № 2 - 20.07.2014р., № 3- 20.08.2014 р., № 4 -20.09.2014р. і т.д.).

Відповідач всупереч прийнятих на себе зобов'язань за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів, жодного чергового лізингового платежу не сплатив, внаслідок чого за період з червня по серпень 2014р. виникла заборгованість в розмірі 23 319 грн. 96 коп., а саме: з 20.06.2014 р. (1 період лізингу) існує заборгованість в розмірі 7 773 грн. 32 коп. з 18.07.2014 р. (2 період лізингу) збільшилась заборгованість на 7 773 грн. 32 коп. з 20.08.2014 р. (3 період лізингу) збільшилась заборгованість на 7 773 грн. 32 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Приписами ч. 7 ст. 292 ГК України встановлено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пункт 3 ч. 2 ст. 11 та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" зобов'язує лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі в порядку, встановленому договором.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьінтерекспо", м. Запоріжжя 23 319 грн. 96 коп. простроченої заборгованості за лізинговими платежами.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 175 грн. 58 коп. 30% річних, 155 грн. 72 коп. втрат від інфляції, 2 789 грн. 06 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна. Період прострочення з 21.06.2014р. по 19.09.2014р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться відсотки річних та втрати від інфляції.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 загальних умов договору лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «Довідка» до договору. Жодного разу звіт в установленій формі відповідач не надавав.

Пунктом 7.1.3 загальних умов договору передбачено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при повернені (вилучені) предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, порушення умов пунктів 2.17, 4.1.2, 5.2, 10.2 загальних умов - лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу.

Пунктом 2.1.5 загальних умов договору визначено, що остаточна загальної вартості предмету лізингу - вартість предмету лізингу, вказана в Акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмету лізингу, направленому лізингодавцем.

Остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 30.05.2014р. становить - 278 906 грн. 00 коп.

Штраф за неподання звітності за квартал складає 1% від вартості майна, звіти не подавались протягом 4-х кварталів, сума штрафу становить 2 789 грн. 06 коп.

Відповідно до п. 2.7 загальних умов договору, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст. 625 ЦК України сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьінтерекспо", м. Запоріжжя 1 175 грн. 58 коп. 30% річних, 155 грн. 72 коп. втрат від інфляції, 2 789 грн. 06 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 946 грн. 43 коп. пені за період з 21.06.2014р. по 19.09.2014р.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.1.1 Договору лізингу передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домоились, що нарахування пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Відповідно до п. 7.1.1 загальних умов договору позивачем нарахована до стягнення пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 140528-55/ФЛ-Ю-А від 28.05.2014р. у розмірі 946 грн. 43 коп. не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьінтерекспо", м. Запоріжжя 23 319 грн. 96 коп. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 946 грн. 43 коп. пені, 1 175 грн. 58 коп. 30% річних, 155 грн. 72 коп. втрат від інфляції, 2 789 грн. 06 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 24.11.2014року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьінтерекспо", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьінтерекспо" (69035 м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15, код ЄДРПОУ 37591361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" (04119 м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, код ЄДРПОУ 33880354) 23 319 (двадцять три тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 96 коп. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 946 (дев'ятсот сорок шість) грн. 43 коп. пені, 1 175 (одна тисяча сто сімдесят п'ять) грн. 58 коп. 30% річних, 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 72 коп. втрат від інфляції, 2 789 (дві тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 06 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 28.11.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.