Рішення

від 27.11.2014 по справі 909/1163/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 р. Справа № 909/1163/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного підприємства "Сатурн і К", вул.Гріга,2, м.Тернопіль,46002

до відповідача: приватного підприємства "Газ імпекс Україна", вул.Галицька,25 , м.Івано-Франківськ, поштова адреса: вул. Мазепи,35/61, м.Івано-Франківськ,76018

про стягнення 169452,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальчук Л.М. - директор підприємства, (паспорт серія МС №927913 від 09.10.02)

від відповідача: Мушинський В.Т. - представник, (довіреність №18/11 від 18.11.14)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Сатурн і К" звернулося в суд з позовом до приватного підприємства "Газ імпекс Україна" про стягнення 169452,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов"язань щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні основний борг визнав, проти нарахованих штрафних санкцій заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов вх.№18696/14 від 25.11.14 та підтримав заяву щодо застосування позовної давності до стягнення штрафу в сумі 27137,00 грн.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

18.08.11 між сторонами даного спору укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов"язався передати у власність покупця, а покупець оплатити та прийняти автотехніку наступної модифікації: екскаватор VOLVO EC 420, заводської комплектації, в кількості однієї одиниці (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.3 договору , загальна сума цього договору з урахуванням ПДВ 20% складає 542740,00 грн.

Згідно розділу 3 даного договору "Порядок розрахунку", розрахунок між сторонами здійснюється шляхом безготівкового перерахування покупцем грошей на банківський рахунок продавця, згідно рахунку, який подається продавцем протягом десяти робочих днів з моменту підписання цього договору і є невід"ємною його частиною. Оплата за товар здійснюється: передплата 50% від вартості товару, зазначеного в рахунку, здійснюється покупцем на банківський рахунок продавця; повна оплата на протязі 3 (трьох) місяців з дня отримання товару.

Пунктом 10 договору купівлі- продажу від 18.08.11 встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов"язків.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивачем передано відповідачу товар - екскаватор VOLVO EC 420 вартістю 542740,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладної №2 від 14 жовтня 2011 року та Актом №2 приймання - передачі автотехніки від 14 жовтня 2011 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

В порушення визначеного умовами договору обов"язку сплатити вартість товару в установлені терміни та у визначеному порядку, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, на момент винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 132740,00 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Граничний термін виконання відповідачем зобов"язання щодо оплати поставленого позивачем товару, згідно п.3.2.2. договору та Акта №2 приймання - передачі автотехніки від 14.10.11 - 14 січня 2012 року.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем своїх зобов"язань, вимога позивача щодо стягнення 132740,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк її нарахування: в разі порушення умов п.3.2.1., 3.2.2., п.4.1. та п.4.2 цього договору, боржник сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 0,1% від суми боргу, за кожний день прострочення.

У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати поставленого товару, відповідно до п.6.2. договору від 18.08.11 позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 50,19 грн.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що сума пені розрахована згідно умов договору не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, перевірено правильність її нарахування, що згідно розрахунку суду становить 49,82 грн. та підлягає до задоволення. В решті суми пені слід відмовити.

Вимога позивача про стягнення пені в сумі 9525,42 грн. нарахованої на підставі п.6.3 договору купівлі-продажу від 18.08.11 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6.3. договору, у випадку порушення термінів, передбачених цим договором, продавець сплачує покупцеві пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (діючої на перший день прострочення) від вартості товару за кожен день прострочення.

Оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості за поставлений товар, а продавцем у даному випадку є позивач, то даним пунктом договору передбачено відповідальність позивача перед відповідачем за порушення термінів встановлених договором, тому у суду відсутні правові підстави для стягнення неустойки.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 27137,00 грн. слід зазначити наступне.

Пунктом 6.5. договору, сторони погодили, що за невиконання своїх обов"язків за вимогою кредитора, на боржника накладається штраф в розмірі 5% від загальної вартості цього договору.

25.11.14 відповідачем до винесення рішення судом, подано відзив на позов вх.№18696/14 в якому просить суд про застосування спеціальної позовної давності щодо стягнення штрафу нарахованого позивачем за неоплату поставленого товару .

Приписами ч.1 ст.223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи з договірних умов щодо строку виконання зобов'язання, перебіг позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу) розпочався 15.01.12 та у відповідності до положень ст. 258 Цивільного кодексу України закінчився 15.01.13, а отже, звертаючись до суду з позовом 13.10.14 , позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення штрафу.

Положеннями статті 267 Цивільного кодексу України визначено наслідки спливу позовної давності, відповідно до п.3 якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За наведених обставин та правових норм, беручи до уваги відзив на позов вих.№1/11 від 25.11.14 (вх.№18696/14 від 25.11.14), у якому відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності лише щодо стягнення штрафу та відсутність наведених позивачем поважних причин їх пропущення, з урахуванням того, що господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд відмовляє в позовній вимозі про стягнення штрафу у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 132789,82 грн., з яких 132740,00 грн. - основного боргу та 49,82 грн. - пені.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст.11, 256, 258, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 610, 612, 614, 629, 655 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 218, 223, 216, 230, 231, 343 Господарського кодексу України Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-7, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного підприємства "Сатурн і К" до приватного підприємства "Газ імпекс Україна" про стягнення 169452,61 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Газ імпекс Україна", вул.Галицька,25, м.Івано-Франківськ, 76018, поштова адреса вул. Мазепи,35/61, м.Івано-Франківськ, 76018(код 32726703) на користь приватного підприємства "Сатурн і К", вул.Гріга,2, м.Тернопіль, 46002 (код 33866340) - 132740,00 (сто тридцять дві тисячі сімсот сорок гривень) - основного боргу, 49,82 (сорок дев"ять гривень вісімдесят дві копійки) - пені та 2656,54 (дві тисячі шістсот п"ятдесят шість гривень п"ятдесят чотири копійки ) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в сумі 36662,79 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"