Рішення

від 24.11.2014 по справі 910/21319/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21319/14 24.11.14

За позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юрбудконсалт»

про стягнення 1 545,54 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Переходько В.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юрбудконсалт», в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 545,54 грн. за договором про надання послуг охорони майна № 1123-Д об/2014/Сол. від 16.05.2014р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг наданих позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21319/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.10.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 29.10.2014р. представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з перебуванням повноважного представника у відпустці, яке судом задоволено в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та повернуті до Господарського суду міста Києва.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 24.11.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2014р. між Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юрбудконсалт» укладено договір про надання послуг охорони майна № 1123-Д об/2014/сол., відповідно до умов якого позивач зобов'язується здійснити охорону майна відповідача на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті.

Відповідно до п. 2.2. договору, періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереження до зняття її з-під спостереження.

Пунктом 3.1. передбачено, що розпрхунок вартості послуг виконавця за договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження договірної ціни.

Оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно до 10-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку, на рахунок виконавця (п. 3.2. договору).

У випадку ненадходження оплати у встановлений п. 3.2. договору строк виконавець направляє замовнику письмове повідомлення з вимогою оплатити заборгованість протягом 10-ти днів та попередженням про припинення надання послуг у випадку нездійснення оплати в зазначений строк (п.3.3. договору).

Договір, відповідно до п. 9.1., набирає чинності з 16.05.2014р. та є чинним протягом 3-х місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 1 545,54 грн., про що сторонами складено та підписано акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг, а саме: № С4-0002964 за травень 2014р. на суму - 320,94 грн., № С4-0003383 за червень 2014р. на суму - 629,10 грн. та № С4-0003983 за липень 2014р. на суму - 595,50 грн., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

08.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 24/18-583/Св. про сплату вартості наданих послуг за договором № 1123-Доб/2014/Сол. від 16.05.2014 р. у розмірі 1 545,54 грн.

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вказану претензію або сплати грошових коштів матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором № 1123-Доб/2014/Сол. від 16.05.2014 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 545,54 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Приймаючи до уваги, що за змістом договору № 010а-03/13 від 12.03.2013 р. акт приймання-передачі послуг є підставою для їх оплати, суд дійшов висновку що строк виконання відповідачем грошових зобов'язань на час розгляду спору є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не надав, доказів належного виконання грошових зобов'язань не надав, обґрунтованих причин неможливості їх виконання не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юрбудконсалт» заборгованості у сумі 1 545,54 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги, що відповідачем заявлені до нього вимоги не спростовані, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Управління Державної служби охорони при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юрбудконсалт» (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, б. 21, кв. 228, код ЄДРПОУ 35806770), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ 08596920) заборгованість у сумі 1 545,54 (одна тисяча п'ятсот сорок п'ять грн. 54 коп.) грн. та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.11.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.