Рішення

від 25.11.2014 по справі 914/4007/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2014 р. Справа №914/4007/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотест», м.Хмельницький

до відповідача: Державного підприємства «Воютицький спиртовий завод», с.Воютичі Самбірського району Львівської області

про стягнення 105577грн. 00коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Кузнєцова Д.О. - представник (довіреність б/н від 25.11.2014р.);

від відповідача: Харечко У.Л. - представник (довіреність б/н від 07.05.2014р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представників сторін в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотест» до Державного підприємства «Воютицький спиртовий завод» про стягнення боргу в сумі 105577грн. 00коп.

Ухвалою суду від 13.11.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.11.2014р.

25.11.2014р. представник позивача, через канцелярію суду (вх.№51044/14) подав додаткові пояснення на обґрунтування правової позиції у справі, в яких зазначив, що на дату укладення договору купівлі-продажу №53 від 16.03.2010р. у відповідача існувала заборгованість за вже поставлений товар за попереднім договором, а тому наступні оплати які надходили від відповідача зараховувались позивачем в рахунок існуючої заборгованості. Тому, зважаючи на вказані обставини, визначення існуючої заборгованості можливо шляхом зарахування кожних наступних оплат по вже існуючим зобов'язанням (згідно видаткових накладних). Так, Договір №53 укладений 16.03.2010р. (далі-Договір). На дату укладення Договору - станом на 16.03.2010р., згідно Акту звірки взаєморозрахунків за період з 16.03.2010р. (дати укладення договору) у відповідача існувала заборгованість за вже поставлений йому товар у сумі 153200,00грн., тому платежі, які підтверджуються банківськими виписками: БВ-0000061, БВ-0000073, БВ-0000081, БВ-0000084, БВ-0000086, БВ-0000099, БВ-0000101, БВ-0000105, БВ-0000108, БВ-0000118, БВ-0000119, БВ-0000122, БВ-0000123, БВ-0000128 за період з 30.03.10р. по 22.06.10р. на суму 152000,00грн. та частково платіж із суми 20000,00грн. на суму 1200,00грн.-банківська виписка БВ-0000133 від 30.06.10р., були зараховані на погашення вже існуючої заборгованості. Загальна сума поставок за договором - 487377,00грн., з врахуванням боргу, який існував на дату укладення договору - 487377,00грн.+153200,00грн. = 640577,00грн. Загальна сума оплати, яка поступила від відповідача з 16.03.2010р. і складає 535000,00грн. Таким чином, як стверджує позивач, станом на день звернення позивача до суду із даним позовом заборгованість відповідача становить 105577,00грн. Як зазначив позивач, зважаючи на вищевказане, заборгованість у сумі 105577,00грн. виникла у відповідача по поставкам відповідно до наступних видаткових накладних: видаткова накладна РН-0002535 від 22.12.10р. на суму 21207,00грн.; видаткова накладна РН-0002510 від 09.12.10р. на суму 29817,00грн.; видаткова накладна РН-2489 від 25.11.10р. на суму 51051,00грн; видаткова накладна РН-2463 від 11.11.10р. частково неоплачена в сумі 3502,00грн. Існування даної заборгованості, крім вказаних видаткових накладних та довіреностей до них підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, які підписані представниками сторін та скріплених печатками: від 17.02.2011р., 03.01.2012р., 05.09.14р., а також випискою по рахунку №26007880119031 за період з 16.03.2010р. до 31.03.2011р.

В судове засідання 25.11.2014р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити. Крім цього, представник позивача, через канцелярію суду (вх.№51124/14 від 25.11.2014р.) подав уточнення до додаткових пояснень від 25.11.2014р., в яких зазначив, що у зв'язку із технічною помилкою при написані додаткових пояснень, представник позивача вважає за необхідне уточнити в абзаці 4 на стор. 2 додаткових пояснень, рядок 3 зверху, де слід читати: накладна №2489 від 25.11.2010р. на суму 51051грн. 00коп., така ж технічна помилка міститься і в акті звірки взаєморозрахунків від 05.09.2014р. та від 22.11.2014р.

21.11.2014р. представник відповідача, через канцелярію суду (вх.№50677/14) подав заяву про застосування строків позовної давності, в якій, посилаючись на ст.ст.256, 257, 261, 267 ЦК України, стверджує, що відповідно до п.3.2. договору №53 від 16.03.2010р. оплата за кожну партію товару мала здійснюватися протягом 60 календарних днів після поставки. Так, відповідач впродовж 2010-2011р.р. частинами погашав заборгованість. Останній розрахунок за товар був здійснений 31.03.2011р. На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що вимоги позивача знаходяться за межами строку загальної позовної давності і просить суд застосувати при вирішенні спору у даній справі положення ЦК України щодо спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання 25.11.2014р. представник відповідача явку забезпечив, проти позову заперечив, з підстав викладених у заяві (вх.№50677/14 від 21.11.2014р.) про застосування строків позовної давності і просить суд застосувати при вирішенні спору у даній справі положення ЦК України щодо спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

16.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біотест» (продавець) та Державним підприємством «Воютицький спиртовий завод» (покупець) укладено договір №53.

Пунктом 1.1 договору №53 від 16.03.2010р. сторони встановили, що продавець зобов'язується продати, а покупець купити ферментні препарати: BRENNALCO GAL, TEGAMYL FAL, TEGAZYME RT75L (в подальшому товар).

Згідно із п.п.2.1-2.3. договору №53 від 16.03.2010р. кількість товару: BRENNALCO GAL - 4750кг, TEGAMYL FAL - 1000кг, TEGAZYME RT75L - 300кг. Ціна одного кг товару в т.ч. ПДВ: BRENNALCO GAL - 52,00грн., TEGAMYL FAL - 159,00грн., TEGAZYME RT75L - 177,00грн. Загальна сума договору 459100,00грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.3.2. договору №53 від 16.03.2010р. оплата також за кожну партію, згідно рахунків продавця, протягом 60 календарних днів після поставки.

За умовами п.5.6. договору №53 від 16.03.2010р. термін дії договору до 31.12.2010р.

Як вбачається із матеріалів справи, із врахуванням поданих позивачем додаткових пояснень (вх.№51044/14 від 25.11.2014р.), на виконання умов договору №53 від 16.03.2010р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 122310грн. 00коп., що підтверджується накладними: №2463 від 11.11.2010р. на суму 20235грн. 00коп. (з ПДВ); №2489 від 25.11.2010р. на суму 51051грн. 00коп. (з ПДВ); №2510 від 09.12.2010р. на суму 29817грн. 00коп. (з ПДВ); №2535 від 22.12.2010р. на суму 21207грн. 00коп. (з ПДВ).

На виконання своїх зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору №53 від 16.03.2010р., відповідач неналежним чином здійснював оплату за отриманий товар, оплачуючи лише частково, що підтверджується виписками банківських рахунків, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 105577грн. 00коп., що не заперечив позивач, та підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання відповідачем товару і видаткові накладні, подані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. №12/5026/556/2012, Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 105577грн. 00коп., що не заперечує відповідач.

Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 3 ст.267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Правила переривання перебігу позовної давності згідно положень ст.264 Цивільного кодексу України застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Досліджуючи обставини, пов'язані із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, за умовами ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України, необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Пунктом 4.4.1. Постанови Пленуму ВГС України №10 від 29.05.13 визначено, що до дії, що свідчить про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

З матеріалів справи вбачається, що про переривання строків позовної давності свідчить підписання відповідачем актів звірки взаєморозрахунків від 17.02.2011р., від 03.01.2012р. та від 05.09.2014р. в яких відповідач підтвердив суму основного боргу в розмірі 105577грн. 00коп. Дані акти звірки були складені в межах 3-го строку позовної давності.

Зважаючи на наведене, у даному випадку мало місце визнання боргу актами звірки від 03.01.2012р. та від 05.09.2014р., що у відповідності з нормами ст.264 ЦК України свідчить про переривання строків позовної давності.Відтак, позивачем при зверненні із даним позовом не допущено пропуску строку позовної давності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з Державного підприємства «Воютицький спиртовий завод» (81453, Львівська область, Самбірський район, с.Воютичі, код ЄДРПОУ 00374781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотест» (29000, м.Хмельницький, вул.Володимирська, 65/2, код ЄДРПОУ 32402430) 105577грн. 00коп. - основного боргу та 2111грн. 54коп. - судового збору. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 28.11.2014р.