Ухвала

від 18.11.2014 по справі 804/458/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2014 рокусправа № 804/458/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецька фірма «Трюфф Роял» до державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Українсько-німецька фірма «Трюфф Роял» звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому, просило визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки ТОВ «Українсько-німецька фірма «Трюфф Роял», за результатами якої складено акт від 19.09.2013р. №462/22-02/33564589 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Українсько-німецька фірма «Трюфф Роял» (код ЄДРПОУ 33564589) щодо підтвердження здійснення господарських відносин з ТОВ «Крохмалепродукт» (код ЄДРПОУ 30166874) та поновити їх відображення в податковому обліку за грудень 2012року»; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002692202, №0002682202 від 10.01.2013р..

В обґрунтування позовних вимог посилається, на безпідставність висновків податкового органу викладених в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентом мали реальний характер. Правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських операцій з контрагентами зазначеними в акті перевірки підтверджуються податковими накладними та іншими первинним документами. Крім того дії податкового органу під час проведення перевірки не узгоджуються з нормами ПК України, які регламентують порядок проведення перевірки, оскільки перевірку розпочато ще до дати винесення наказу, який до початку проведення перевірки підприємству вручений не був.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року позов задоволений.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Українсько-німецька фірма «Трюфф Роял» просило відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, представник ТОВ «Українсько-німецька фірма «Трюфф Роял» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.09.2013р. № 191, згідно з п.п. 20.1.4, п.20.1, ст. 20, п.75.1, ст.75, п.п. 78.1.1, п.78.1, ст. 78 , ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Українсько-німецька фірма «Трюфф Роял» (код ЄДРПОУ 33564589) щодо підтвердження здійснення господарських відносин з ТОВ «Крохмалепродукт» (код ЄДРПОУ 30166874) та поновити їх відображення в податковому обліку за грудень 2012 року».

За результатам перевірки складений акт від 19.09.2013р. за №462/22-02/33564589., яким встановлено наступні порушення: - п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого ТОВ «Українсько-німецька фірма «Трюфф Роял» занижено податок на додану вартість за грудень 2012р. на суму 61983,00 грн.; - ст.134, п.137.10 ст.137, п.п 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.п 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого ТОВ "Українська німецька фірма «Трюфф Роял» занижено податок на прибуток у 4 кварталі 2012 року на загальну суму 65082,15 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 10.10.2013р. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення:

1) № 0002692202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77478,75 грн., з яких 61983,00грн. за основним платежем, 16207,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) № 0002682202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 81352 грн. 50 коп., з яких 65082,00 грн. за основним платежем, 16207,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Види перевірок передбачені у п.75.1 ст. 75 ПК України , за приписами якої органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначаються статтею 79 Податкового кодексу України , зокрема п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

За приписами п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для проведення перевірки був пп. 78.1.1. п.78.1 ст. 78 ПК України . Передумовою для прийняття податковим органом державної податкової служби рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків з посиланням на пп. 78.1.1. п.78.1 ст. 78 ПК України є факт ненадання таким платником пояснень та їх документальне підтвердження на письмовий запит контролюючому органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В той же час обов'язковий письмовий запит податковим органом на адресу позивача не надсилався.

Крім того, перевірка проводилась з 12.09.2013р. по 13.09.2013р., а згідно наказу від 13.09.2013р. повинна була розпочатись тільки з 16.09.2013р., що також вбачається і з повідомлення від 13.09.2013р. № 37/10/22-119.

Відповідно до ч. 2 статті 79 Податкового Кодексу України - документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

При цьому, згідно із п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З системного аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що документальна невиїзна перевірка здійснюється органом державної податкової служби за наявності виключних підстав для її проведення та за умови доведення до платника податку рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, про проведення такої перевірки.

При цьому, вказаний наказ, на адресу позивача взагалі не надсилався, крім того перевірка проведена ще до видання наказу.

За таких обставин судом першої інстанції зроблено вірний висновок про протиправність дій податкового органу при проведенні перевірки позивача.

Також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Крохмалепродукт" укладено: - договір куплі-продажу №27/12/12 від 27.12.12, за яким ТОВ «Українсько-німецька компанія «Трюфф Роял» замовляє товар в усній або письмовій формі, а ТОВ «Крохмалепродукт» зобов'язане поставити товар арахіс, в асортименті, якості, кількості, та на інших умовах визначених у додатковій угоді або накладній, а ТОВ «Українсько-німецька фірма «Трюфф Роял» зобов'язане прийняти і оплатити товар на умовах даного договору. Асортимент, кількість та ціна товару у кожній конкретній партії визначаються у відповідних накладних на товар.

Додатковою угодою від 31.12.2012р. № 01 до договору купівлі-продажу №27/12/12 від 27.12.12р. доповнено пункт договору 4.2.3 таким змістом: зберігати товар у випадку, якщо право власності переходить до покупця раніше дати передачі (відвантаження) товару. Вартість зберігання товару на складі продавця входить до вартості товару. Якщо товар не вивезено на протязі 30 днів покупець сплачує подальше зберігання за домовленою сторонами ставкою.

Оплата за отриманий товар між суб'єктами господарювання проведена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями

ТОВ «Армопром-Д» автопідприємство, що здійснювало перевезення товару, виписало відповідні товарно-транспортні накладні відповідно до яких автопідприємство - ТОВ «Армопром-Д», замовник (платник) - ТОВ «Українсько-німецька фірма «Трюфф Роял», вантажовідправник - ТОВ «Крахмалепродукт», вантажоодержувач - ТОВ «Українсько-німецька фірма «Трюфф Роял», автомобіль БАЗ НОМЕР_1, водій ОСОБА_1, пункт навантаження - м. Кривий Ріг, вул. Окружна 3Б, пункт розвантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34, товар арахіс у загальній кількості 19400,00кг, на суму 371898,00 грн., кожна партія товару (всього чотири партії) у кількості 4850,00кг, на суму 92974,50 грн.

02.01.2013р. між ТОВ «Українсько-німецька фірма «Трюфф Роял» та ТОВ «Армопром-Д» укладено договір про відповідальне зберігання з правом користування, за яким ТОВ «Армопром-Д» прийняло на відповідальне зберігання наступне майно (матеріали, речі): арахіс сировина у кількості 19400кг (дев'ятнадцять тонн чотириста килограм) на виконання умов договору між сторонами складено відповідні акти прийому-передачі сировини.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України , витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача податкових накладних, видаткових накладних на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, ТОВ «Українсько-німецька фірма «Трюфф Роял» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що наявність доказів оплати за поставлений контрагентом позивача товар свідчать про зміну стану та структури активів платника податків, крім того належним чином оформленні первинні документи свідчать про реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами, зазначеними в акті перевірки.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне отримання позивачем товарів, що відображено в бухгалтерському обліку та інших документах, які наявні в матеріалах справи.

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 21 листопада 2014 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова