Рішення

від 18.11.2014 по справі 914/3388/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2014 р. Справа № 914/3388/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротакс", м. Калуш, Івано-Франківська область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні автомобільні перевезення", м. Львів;

про: стягнення 25 748 грн. 95 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Дорошенко Б. М. - представник на підставі довіреності №23 від 14.10.2014 року;

відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 25.09.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротакс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні автомобільні перевезення" про стягнення 25 748 грн. 95 коп. Розгляд справи призначено на 21.10.2014 року.

У судовому засіданні 21.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав довідку з ЄДРПОУ на позивача. Відповідач явки представника у судове засідання не забезпечив, повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу станом на момент судового засідання не повернулося. Розгляд справи відкладено на 04.11.2014 року.

У судовому засіданні 04.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Вимоги попередніх ухвал суду сторонами не виконано. Розгляд справи відкладено на 18.11.2014 року.

У судовому засіданні 18.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник відповідача не з`явився, конверт, адресований відповідачу, повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.11.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Представнику позивача, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з порушенням, на переконання позивача, відповідачем умов договору про надання послуг з організації перевезень вантажів у міжнародному сполученні та транспортно-експедиторське обслуговування. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ротакс» (надалі по тексту рішення - позивач, відповідно до договору - перевізник) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні автомобільні перевезення" (надалі по тексту рішення - відповідач, відповідно до договору - експедитор) про стягнення 25 748 грн. 95 коп. заборгованості, з яких 22 849 грн. 00 грн. основного боргу, 445 грн. 11 коп. 3 % річних та 2 454 грн. 84 коп. інфляційних втрат.

Договір № VN041213, укладений між сторонами 04.12.2013 року, регулює взаємини сторін при виконанні перевізником доручень експедитора по плануванні, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів у міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги.

Умови договору позивачем виконано належним чином, надано обумовлені сторонами послуги по перевезенню, натомість відповідачем договірних зобов'язань належним чином не виконано, що стало підставою для вирішення спору в судовому порядку.

Відповідач явки представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 04.12.2013 року сторони уклали договір № VN041213 про надання послуг з організації перевезень вантажів у міжнародному сполученні та транспортно-експедиторське обслуговування (надалі по тексту рішення - договір), відповідно до якого, зокрема, визначені права та обов'язки сторін договору. Так експедитор зобов'язався забезпечити завантаження, розвантаження вантажу, своєчасне і повне оформлення в установленому порядку товарно-транспортних, митних та інших вантажо-супровідних документів протягом нормативного часу; оформити попереднє повідомлення і повідомити перевізнику інформацію не пізніше, ніж за дві години до прибуття автомобіля на митницю України. Обов'язками перевізника, серед інших, є доставка товару в пункт призначення в термін, вказаний в заявці, забезпечуючи його цілісність і збереження з моменту затвердження для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу.

У відповідності до договору перевізник на підставі транспортного замовлення від 04.12.2013 року № N/N011213, копія якого долучена до позовної заяви, доставив вантаж у пункт призначення - м. Обухів, Україна (СМR-накладна в копії долучена до матеріалів справи), оформив з експедитором акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-12-0024 на суму 23 849 грн. (копія долучена до матеріалів справи). На виконання умов договору перевізником виписано відповідачу рахунок-фактуру № СФ-12-0024 від 11.12.2013 року на суму 23 849 грн. 00 коп. Вказані документи були надіслані відповідачу та отримані останнім 27.12.2013 року, підтвердженням чого є відмітка про вручення поштового відправлення на повідомленні про вручення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.1. договору експедитор оплачує рахунки перевізника шляхом безготівкового переказу протягом 20 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, СМR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлене у транспортному замовленні. Згідно з умовами транспортного замовлення умовами оплати є отримання експедитором пакету документів: оригінал рахунку, два оригінали актів виконаних робіт, оригінал СМR-накладної, підтверджене мокрою печаткою перевізника дане транспортне замовлення, два екземпляри договору, підтверджені мокрою печаткою перевізника. У день розвантаження обов'язково надіслати на електронну пошту читабельну скановану копію СМR-накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем. У матеріали справи не подано доказів надіслання чи ненадіслання на електронну пошту читабельну скановану копію СМR-накладної.

Як підтверджується платіжним дорученням № 37 від 11.03.2014 року, по рах. СФ-12-0024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародні автомобільні перевезення" здійснено платіж на суму 1 000 грн. Докази здійснення оплати у повному розмірі відсутні.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 9 від 23.06.2014 року (копія долучена до позовної заяви) про необхідність погашення заборгованості в розмірі 22 849 грн. Станом на 23.06.2014 року сторони підписали акт звірки, відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні автомобільні перевезення" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ротакс" становить 22 849 грн. 00 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір № VN041213 про надання послуг з організації перевезень вантажів у міжнародному сполученні та транспортно-експедиторське обслуговування від 04.12.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Як підтверджено матеріалами справи (описаними вище транспортним замовленням, актом виконаних робіт (надання послуг), міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), рахунком-фактурою), на виконання умов договору, позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання по здійсненню перевезення. Зазначені документи оформлені належним чином, містять відповідні підписи та відтиски печаток.

У відповідності з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з п. 4.1 договору, протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналів необхідних документів експедитор зобов'язаний оплатити рахунки перевізника.

Судом вище встановлено, що пакет документів, які свідчать про виконання умов договору перевізником, були отримані відповідачем 27.12.2013 року, тобто включно до 28.01.2014 року відповідач зобов'язаний був оплатити надані перевізником послуги. Однак, як підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, експедитор здійснив лише часткову оплату у розмірі 1 000 грн. 11.03.2014 року, у зв'язку з чим станом на дату звернення з позовом до суду та станом на момент прийняття рішення судом неоплаченою та заборгованою є сума 22 849 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи здійснення відповідачем оплати на суму 1 000 грн. 11.03.2014 року, суд приходить до висновку, що відповідачем оплачено надані послуги з простроченням термінів, вказаних у договорі та транспортному замовленні (28.01.2014 року), та не у повному обсязі (23 849 грн.), а, відтак, вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведені положення, позивач за прострочення відповідачем виконання зобов'язання просить стягнути з боржника 3 % річних у розмірі 445 грн. 11 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2 454 грн. 84 коп. Вирішуючи вказані вимоги, суд виходить з наступного.

У силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 4, 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Стосовно стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що відповідно до абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Відповідно до здійснених судом перерахунків у відповідності до зазначених вище вимог законодавства стягненню підлягають 2 454 грн. 84 коп. інфляційних втрат і 431 грн. 31 коп. 3 % річних.

Підсумовуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд вважає позовні вимоги доведеними, підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні автомобільні перевезення" (79014, Львівська обл., місто Львів, вул. Збаразька, будинок 4, код ЄДРПОУ 38582760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротакс» (77300, Івано-Франківська обл., місто Калуш, вул. Долинська, будинок 1, код ЄДРПОУ 22191638) 22 849 грн. основного боргу, 431 грн. 31 коп. 3 % річних та 2 454 грн. 84 коп. інфляційних втрат та 1 808 грн. 73 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 13 грн. 18 коп. 3 % річних.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 24.11.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.