Рішення

від 09.10.2014 по справі 914/3144/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2014 р. Справа № 914/3144/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі Д.Зубкович розглянув матеріали справи

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Львів;

до відповідача: Головного управління Держсанепідемслужби у Львівській області, м. Львів;

про: стягнення 14 244 грн. 73 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Романяк Н.Б. - представник на підставі довіреності № 903 від 11.12.2013 року;

відповідача: Ониськів М.І. - представник на підставі довіреності №1 від 14.01.2014 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 04.09.2014 року порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Головного управління Держсанепідемслужби у Львівській області про стягнення 14 244 грн. 73 коп. Розгляд справи призначено на 23.09.2014 року.

У судовому засіданні 23.09.2014 року представник позивача подав клопотання про припинення провадження у зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем. Представник відповідача подав пояснення стосовно позовної заяви з додатками. Судом відкладено розгляд справи на 09.10.2014 року.

У судове засідання 09.10.2014 року представник відповідача подав копії платіжних доручень, які надсилав державному казначейству для проведення оплати за надані позивачем послуги. Представник позивача подав клопотання про часткове припинення провадження у справі у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем.

Представникам сторін, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

У судовому засіданні 09.10.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання телекомунікаційних послуг. Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (надалі по тексту рішення - позивач, Укртелеком згідно з договором) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держсанепідемслужби у Львівській області (надалі по тексту рішення - відповідач, абонент згідно з договором) про стягнення 14 244 грн. 73 коп. заборгованості, з яких 10 861 грн. 02 коп. основна заборгованість, 673 грн. 65 коп. 3 % річних, 2 710 грн. 06 коп. інфляційних втрат.

На підставі укладеного договору позивач надавав відповідачу загальнодоступні телекомунікаційні послуги. Відповідач у свою чергу зобов'язався оплачувати надані послуги у визначені договором терміни, однак протягом січня 2013 року - липня 2014 року неналежним чином виконував свої зобов'язання, в результаті чого у нього виникла заборгованість в описаному вище розмірі.

Відповідач проти позовних вимог не заперечив, у процесі розгляду справи частково заборгованість погасив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 01.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі провідного фахівця з обслуговування споживачів відділення «Телекомсервіс» Центру продажу послуг та обслуговування споживчів Львівської філії та Головним управлінням Держсанепідемслужби у Львівській області було укладено договір № 15610 про надання телекомунікаційних послуг (надалі по тексту рішення - договір).

Відповідно до п. 1 вказаного договору Укртелеком зобов'язався надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно з переліком та в обсягах, замовлених абонентом, а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Договором сторони визначили взаємні права та обов'язки. Зокрема, абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі (п. 3.4.2).

Відповідно до п. 4 договору сторони визначили форму розрахунків - безготівкова; систему розрахунків - за надсиланням рахунків; розрахунковий період - один календарний місяць. Рахунок за отримані послуги оплачується абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування авансової оплати. У разі застосування попередньої (авансової) оплати абонент зобов'язаний до 20 числа поточного місяця здійснити оплату послуг в розмірі, не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді (пп. пп. 4.15, 4.16).

На виконання умов укладеного між сторонами договору Укртелеком належним чином надавав абоненту відповідні послуги. Однак, всупереч умовам договору щодо порядку здійснення розрахунків у період з січня 2013 року по липень 2014 року відповідач виконував зобов'язання по оплаті у неповному обсязі, у зв'язку з чим за вказаний період у нього виникла заборгованість в розмірі 10 861 грн. 02 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості, долученим до позовної заяви, та не заперечується представником відповідача.

Сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким станом на 17.09.2014 року заборгованість за телекомунікаційні послуги становить 7 948 грн. 57 коп., пеня - 1 220 грн. 11 коп. Представником позивача подано платіжні доручення на загальну суму 11 229 грн. 40 коп., а саме, № 444 від 08.09.2014 року на суму 4 281 грн. 50 коп. із призначенням платежу «оплата за телекомунікаційні послуги за 07.12, дог. 15610», № 443 від 09.09.2014 року на суму 1 706 грн. 10 коп. із призначенням платежу «оплата за телекомунікаційні послуги за 06.14, дог. 15610», № 470 від 24.09.2014 року на суму 1 190 грн. 46 коп. із призначенням платежу «оплата за телекомунікаційні послуги згідно акту звірки 17.09.14, дог. 15610», № 470 від 24.09.2014 року на суму 4 051 грн. 34 коп. із призначенням платежу «оплата за телекомунікаційні послуги за 08.14, викл.фахів, дог. 15610», що є підтвердженням часткового погашення заборгованості.

Відтак, станом на момент прийняття рішення, несплаченими залишаються суми 3 % річних та інфляційних втрат.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Між сторонами виникли взаємні зобов'язання у зв'язку з укладенням договорів про надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Як випливає з укладених між сторонами договорів, відповідач повинен був оплачувати надані послуги до 20 числа поточного місяця. Такий обов'язок передбачений також п. 116 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. N 295. Матеріалами справи підтверджено, відповідачем не заперечувався факт несвоєчасного та неповного здійснення оплати за телекомунікаційні послуги.

Як зазначалося вище, 08.09.2014 року, 09.09.2014 року, 24.09.2014 року, тобто після порушення провадження у справі, відповідачем сплачено 11 229 грн. 40 коп., що підтверджується належними доказами, дослідженими та описаними вище (платіжними дорученнями з відміткою «оплачено» та витягом з картки абонента). Відповідно до призначення платежу, вказаного у платіжних дорученнях, сплачені кошти зараховані в погашення суми основного боргу, тому, не зважаючи на розмір основного боргу (10 861 грн. 02 коп.), що заявлявся до стягнення, і фактично сплачену суму, позивач просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Беручи до уваги наведене та клопотання позивача про часткове припинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи здійснення відповідачем оплати боргу у процесі розгляду справи двічі, представник позивача двічі звертався з клопотаннями про часткове припинення провадження у справі. Згідно з клопотанням від 09.10.2014 року вх. № 43061 позивач просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, тобто 10 861 грн. 02 коп. та стягнути решту суми заборгованості: 673 грн. 65 коп. 3 % річних, 2 710 грн. 06 коп. інфляційних втрат. Суд вважає за необхідне задоволити подане клопотання і припинити провадження в частині стягнення основного боргу.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено порушення відповідачем умов договору про надання телекомунікаційних послуг в частині розрахунків.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 4, 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Відповідно до п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Здійснивши перерахунок сум 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки здійснені позивачем математично правильно, підстави нарахування зазначених сум правомірні. Від представника відповідача заяви про зарахування суми переплачених коштів в погашення інфляційних втрат і 3 % річних не надходило, що не дає підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем. Відтак 2 710 грн. 06 коп. інфляційних втрат і 673 грн. 65 коп. 3 % річних підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як зазначено в абз. 2 п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору. Відтак, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Головного управління Держсанепідемслужби у Львівській області (79005, Львівська обл., місто Львів, вул. Зелена, будинок 12, код ЄДРПОУ 38287610) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, Шевченківський район, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (79044, місто Львів, вул. Дорошенка, будинок 43, Код ЄДРПОУ ВП: 01186030) 2 710 грн. 06 коп. інфляційних втрат, 673 грн. 65 коп. 3 % річних, 1 827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 10 861 грн. 02 коп. основного боргу припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 14.10.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.