Рішення

від 24.11.2014 по справі 911/4574/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р.                                                             Справа № 911/4574/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/4574/14

за позовом прокурора Макарівського району Київської області, місцезнаходження: 08000, Київська обл., смт. Макарів, вул. Фрунзе, 66, в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області, ідентифікаційний код: 38760797, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14,

до Відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА НАДІЯ", ідентифікаційний код: 30937738, місцезнаходження: 08074, Київська обл., Макарівський р-н, с. Чорногородка, вул. Леніна, буд. 68,

про визнання недійсними державних актів та витребування земельної ділянки,

за участю представників учасників судового процесу:

прокурор: Шукайло О.І., службове посвідчення № 029267, видане 01.10.2014 року;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

прокурор Макарівського району Київської області (далі за текстом: Прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області (далі за текстом: Позивач) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА НАДІЯ" (далі за текстом: Відповідач), про визнання недійсними державних актів та витребування земельної ділянки.

Позовні вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що Відповідач протиправно отримав у власність належну державі землю в зв'язку з тим, що підстава для видачі державних актів скасована, як незаконна, внаслідок чого Прокурор просить державні акти визнати недійсними та витребувати з незаконного володіння земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2014 року порушено провадження у справі № 911/4574/14 та розгляд останньої призначено на 24.11.2014 року.

24.11.2014 року в судове засідання з'явився Прокурор, який виконав вимоги ухвали суду від 29.10.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Позивач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач вимоги ухвали суду від 29.10.2014 року не виконав та в судове засідання не з'явився подавши при цьому до суду через відділ діловодства клопотання від 21.11.2014 року (вх. № 26142/14 від 21.11.2014 року), в якому просив відкласти розгляд справи з тих підстав, що позбавлений в судове засідання направити свого представника. Суд розглянувши дане клопотання Відповідача відмовляє в задоволенні останнього з тих підстав, що Відповідач не позбавлений можливості направити в судове засідання будь-якого іншого представника, не позбавлений можливості самостійно з'явитись в судове засідання та Відповідач не надав суду доказів поважності причин неможливості направити в судове засідання свого представника.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Прокурора, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 24.11.2014 року.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Позивач та Відповідач належним чином повідомлені про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Позивача і Відповідача, суд дійшов висновку, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Детально розглянувши матеріали справи, врахувавши пояснення Прокурора, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою Макарівського району Київської області проведено перевірку щодо дотримання на території Макарівського району Київської області вимог земельного законодавства України, за наслідками якої виявленні значні порушення зазначеної галузі законодавства, що грубо порушують державні інтереси з наступних підстав.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 10.01.2007 року встановлено факт передачі у власність ТОВ «Агрофірма Надія» земельної ділянки, загальною площею 35,645 га, який давав право отримати Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

На підставі вказаного судового рішення Відповідачем 22.10.2007 року отримано наступні державні акти на право власності на землю:

-           серії ЯЕ за №814743 з кадастровим номером 3222788900:05:008:0049 щодо земельної ділянки, площею 6,573 га, в с. Яблунівка по вул. Радянська, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020733000002;

-          серії ЯЕ за №814742 з кадастровим номером 3222788900:04:021:0023 щодо земельної ділянки, площею 12,195 га, в с. Яблунівка по вул. Радянська, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020733000004;

-          серії ЯЕ за №814741 з кадастровим номером 3222788900:04:020:0007 щодо земельної ділянки, площею 0,544 га, в с. Яблунівка по вул. Радянська, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020733000001;

-          серії ЯЕ за №814744 з кадастровим номером 3222788900:05:011:0029 щодо земельної ділянки, площею 10,673 га, в с. Яблунівка по вул. Радянська, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020733000003.

Відповідно до висновку про ринкову вартість земельної ділянки, розробленого ФОП «Завалідров СК», ринкова вартість масиву зазначеної земельної ділянки становить 5067465 грн. (п'ять мільйонів шістдесят сім тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень 00 коп.).

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 15.01.2009 року рішення Макарівського районного суду від 10.01.2007 року скасовано, як незаконне, а заяву Відповідача про встановлення юридичного факту залишено без розгляду.

Суд погоджується з позицією Прокурора, що за таких обставин правова підстави для видачі Відповідачу вищевказаних державних актів на право власності на землю скасована, як незаконна.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Прокурором доведено суду за допомогою належних і допустимих доказів у вигляді наявної в матеріалах справи копії технічної документації та витягу з проекту формування території сільської ради, відповідно до яких вказаний масив земельної ділянки знаходиться за межами населеного пункту с. Яблунівка, внаслідок чого в силу вимог ст. 118 Земельного кодексу України її розпорядником виступає Головне управління Держземагенства в Київській області.

Судом береться до уваги, що згідно правової позиції, викладеної в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 23.10.2013 року у справі №6-93цс-13, слідує, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядуванню або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, оскаржувані державні акти видано Відповідачу на підставі судового рішення, в зв'язку з чим правомірність його видачі також залежить від законності судового рішення.

Земельний кодекс України в ст. 153 передбачає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Суд погоджується з позицією Прокурора з приводу того, що для відновлення прав та законних інтересів держави щодо майна у вигляді земельної ділянки становища, державний акт на право приватної власності на землю, виданий Відповідачу, підлягає визнанню недійсним.

Закон України «Про землеустрій» в ст. 20 визначає, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі вилучення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Одночасно в ході розгляду справи при вивченні технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність Відповідача встановлено, що всупереч вимогам ст. 50 Закону України "Про землеустрій", ст. 198 Земельного кодексу України відсутні довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, та матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Аналогічна правова позиція закріплена у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 16 квітня 2014 р. у справі № 6-146цс13; від 11 червня 2014 року у справі № 6-52цс14.

Прокурором доведено та Відповідачем не спростовано, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави з порушенням вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння Відповідача на користь держави на підставі ст. ст. 387, 388, 396 Цивільного кодексу України.

Таким чином, для відновлення становища, яке існувало до порушення, також підлягає визнанню недійсним державний акт на право приватної власності на землю, який виданий Відповідачу на підставі скасованого незаконного судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в суді), прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді.

Згідно ст. 361 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Конституція України в ст. 14 передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Прокурором доведено та Відповідачем не спростовано те, що отримання у власність та використання Відповідачем земель з порушенням встановлених чинним земельним законодавством вимог, порушує державні інтереси, захист яких Законом України «Про прокуратуру» покладено на органи прокуратури України.

Обґрунтовано та вірно прокурор на підставі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду на захист інтересів держави в особі Головного управління Держземагенства в Київській області.

Суд погоджується з позицією Прокурора, що необґрунтована передача земельних ділянок без законних на те підстав будь-кому, негативно позначається на авторитеті держави та її органів, чим порушуються державні інтереси та інтереси територіальної громади, що відповідно до ст. 121 Конституції України, покладає на прокурора обов'язок по їх захисту в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Так, на підставі ст. 152 Земельного кодексу України підлягають визнанню недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, які видавались на підставі скасованого, як незаконного, судового рішення.

Статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Державою у ст.ст. 13, 14 Конституції України встановлено основні принципи регулювання земельних відносин в Україні, які деталізовано у ст. 5 Земельного кодексу України,

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України, одним із завдань земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення раціонального використання та охорони земель.

У зв'язку з наведеним Прокурором вірно обрано спосіб та метод захисту і відновлення інтересів держави відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" шляхом пред'явлення відповідного позову в порядку господарського судочинства.

Є доведеною та обґрунтованою позиція Прокурора, що у сфері земельних відносин загальносуспільні інтереси переважають над приватними інтересами окремих власників, у зв'язку з чим порушення принципу законності не допускається.

Цивільний кодекс України у ст. 386 передбачає, що на державу покладений обов'язок забезпечувати рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Господарський кодекс України у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Абзацом 1 п. 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнання недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 року за N 02-5/35 з послідуючими змінами та доповненням визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вищевказані оспорюванні державні акти в силу вимог ст.ст. 21, 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України порушують публічний порядок через те, що спрямовані на протиправне вилучення з власності держави земельної ділянки, в зв'язку з чим позовні вимоги Прокурора є обґрунтованими і доведеними, внаслідок чого підлягають задоволенню судом в повному обсязі шляхом визнання недійсними державних актів та витребування земельної ділянки.

Крім того, суд приходить до висновку, що Відповідач не намагався вживати заходів щодо усунення виявлених в ході проведеної органами прокуратури перевірки вищевказаних порушень вимог земельного законодавства.

У судовому засіданні, надані Прокурором докази, спростовані не були та не заперечувались Відповідачем в ході розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Прокурором суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 49 Господарського кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

В зв'язку з викладеним, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов прокурора Макарівського району Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА НАДІЯ" про визнання недійсними державних актів та витребування земельної ділянки, - задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії ЯЕ за №814743 з кадастровим номером 3222788900:05:008:0049 щодо земельної ділянки, площею 6,573 га, ринковою вартістю 1110837,00 грн. (один мільйон сто десять тисяч вісімсот тридцять сім гривен 00 коп.) в с. Яблунівка по вул. Радянська, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020733000002.

3.          Визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії ЯЕ за №814742 з кадастровим номером 3222788900:04:021:0023 щодо земельної ділянки, площею 12,195 га, ринковою вартістю 2060955,00 грн. (два мільйони шістдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривен 00 коп.) в с. Яблунівка по вул. Радянська, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020733000004.

4.          Визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії ЯЕ за №814741 з кадастровим номером 3222788900:04:020:0007 щодо земельної ділянки, площею 0,544 га, ринковою вартістю 91936,00 грн. (дев'яносто одна тисяча дев'ятсот тридцять шість гривен 00 коп.) в с. Яблунівка по вул. Радянська, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020733000001.

5.          Визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії ЯЕ за №814744 з кадастровим номером 3222788900:05:011:0029 щодо земельної ділянки, площею 10,673 га, ринковою вартістю 1803737,00 грн. (один мільйон вісімсот три тисячі сімсот тридцять сім гривен 00 коп.) в с. Яблунівка по вул. Радянська, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020733000003.

6.          Витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Надія», ідентифікаційний код: 30937738, місцезнаходження: 08074, Київська обл., Макарівський р-н, с. Чорногородка, вул. Леніна, буд. 68, на користь держави в особі Головного управління Держземагенства в Київській області, ідентифікаційний код: 38760797, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, земельні ділянки, загальною площею 35,645 га, в с. Яблунівка по вул. Радянська, вул. Польовій та в с. Леонівка по вул. Бородіна, загальною ринковою вартістю 5067465,00 грн.(п'ять мільйонів шістдесят сім тисяч чотириста шістдесят п'ять гривен 00 коп.).

7.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Надія», ідентифікаційний код: 30937738, місцезнаходження: 08074, Київська обл., Макарівський р-н, с. Чорногородка, вул. Леніна, буд. 68, в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.).

8.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                             П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 28 листопада 2014 року