Рішення

від 21.11.2014 по справі 910/23365/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23365/14 21.11.14 Суддя Отрош І.М. розглянувши матеріали справи

за позовомЗаступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доСтруктурного осередку «Німецько-Польсько-Українського Товариства» в Україні провнесення змін до договору оренди земельної ділянки Представники сторін:

від прокуратури: Колесник О.О. - представник на підставі посвідчення № 019418 від 07.08.2013;

від позивача: Новак Є.Л. - представник за довіреністю № 225-КР-1396 від 31.10.2014;

від відповідача: Пісарєва С.Г. - представник за довіреністю № 86 від 12.11.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогами до Структурного осередку «Німецько-Польсько-Українського Товариства» в Україні про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 06.12.2007 (запис № 66-6-00442 від 14.12.2007 у книзі записів державної реєстрації договорів), укладеного між Київською міською радою та Структурним осередком «Німецько-Польсько-Українського Товариства» в Україні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України", відповідно до якого орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. Так, зміна розміру відсотків від грошової оцінки землі є підставою для внесення змін до договору в частині орендної плати, в той час як відповідач із відповідною заявою до Київської міської ради не звертався, у зв'язку з чим Заступник прокурора Дніпровського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогою про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 06.12.2007 № 66-6-00442, укладеного між Київською міською радою та Структурним осередком «Німецько-Польсько-Українського Товариства» в Україні, а саме, викласти п. 4.2 договору в наступній редакції: «річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 порушено провадження у справі № 910/23365/14, розгляд справи призначено на 14.11.2014.

У судовому засіданні 14.11.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 21.11.2014.

20.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.11.2014 представник прокуратури подав клопотання про уточнення позовної заяви, відповідно до якого просив суд зобов'язати відповідача внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 06.12.2007 № 66-6-00442, укладеного між Київською міською радою та Структурним осередком «Німецько-Польсько-Українського Товариства» в Україні, а саме, викласти п. 4.2 договору в наступні редакції: «річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки».

У судовому засіданні 21.11.2014 представники прокуратури та позивача надали усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.11.2014 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 21.11.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 № 723/1384 вирішено передати Структурному осередку «Німецько-Польсько-Українського Товариства» в Україні на 10 років земельну ділянку загальною площею 1,2503 га для експлуатації та обслуговування Центру захисту безпритульних дітей у м. Києві «Наші Діти» за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, просп. П. Тичини, 28.

На підставі вказаного рішення Київської міської ради 06.12.2007 між Київською міською радою (орендодавець) та Структурним осередком «Німецько-Польсько-Українського Товариства» в Україні (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації за № 66-6-00442 від 14.12.2007.

Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Об'єктом оренди, відповідно до п. 2.1 Договору, є земельна ділянка, яка розташована за адресою: просп. Павла Тичини, 28-б у Дніпровському районі м. Києва, загальною площею 1,2503 га; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування Центру захисту безпритульних дітей у м. Києві «Наші Діти»; кадастровий номер: 8000000000:90:137:0018.

Згідно з витягом з технічної документації № ІО-00108/2007 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 06.09.2007 року № 10 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 7475704 грн. 24 коп. (п. 2.2 Договору).

Договір укладено на 10 років (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1 (одного) відсотка від нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнта індексації, визначених законодавством.

Згідно з п. 4.5 Договору, розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

Відповідно до п. 4.9 Договору, розмір орендної плати може переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік.

Згідно з п. 6.1 Договору, передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього Договору.

Судом встановлено, що 14.12.2007 між Київською міською радою та Структурним осередком «Німецько-Польсько-Українського Товариства» в Україні складено акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого відповідач прийняв у своє володіння і користування ділянку, яка розташована за адресою: просп. Павла Тичини, 28-б у Дніпровському районі м. Києва, загальною площею 1,2503 га; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування Центру захисту безпритульних дітей у м. Києві «Наші Діти»; кадастровий номер: 8000000000:90:137:0018

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення договору) орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом (ч.5 ст.19 Закону України "Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення договору).

На момент укладання договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (чинного на момент укладання договору оренди землі), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (ст. 288 Податкового кодексу України).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (ст. 288.5.1 Податкового кодексу України).

За ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до п. 4.9 Договору, розмір орендної плати може переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік.

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України". Відповідно до вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів, зокрема, Структурний осередок«Німецько-Польсько-Українського Товариства» в Україні зобов'язано забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договору оренди земельних ділянок.

Згідно з п. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Проаналізувавши положення законодавства України, суд дійшов висновку, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Відповідно до п. 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, де визначено, що надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

Аналогічної позиції додержується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.10.2014 року по справі № 922/1915/14.

Враховуючи вищевикладене, оскільки рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" в судовому порядку не скасовано, суд зобов'язаний при розгляді даного спору брати до уваги відповідне рішення Київської міської ради та затверджений ним розмір орендної плати за оренду земельної ділянки.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради з листом вих. № 88 від 17.11.2014, в якому звернувся з проханням внести зміни до п. 4.2 укладеного між сторонами договору відповідно до п. 288.5 Податкового кодексу України та який був отриманий позивачем 17.11.2014 за вх. № 057/13420.

Однак, на дату прийняття рішення у даній справі Структурним осередком «Німецько-Польсько-Українського Товариства» в Україні не надано суду доказів внесення змін до п. 4.2 Договору оренди земельної ділянки від 06.12.2007 (запис № 66-6-00442 від 14.12.2007 у книзі записів державної реєстрації договорів), що свідчить про невиконання обов'язку щодо оформлення внесення змін до Договору оренди з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, а також те, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, суд приходить висновку про наявність підстав зміни договору у частині, що стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому позовні вимоги Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позовні вимоги Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволені в повному обсязі, судовий збір в розмірі 1218 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 06.12.2007, укладеного між Київською міською радою та Структурним осередком «Німецько-Польсько-Українського Товариства» в Україні та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблений запис від 14 грудня 2007 року за № 66-6-00442 у книзі записів державної реєстрації договорів, а саме викласти п. 4.2 договору в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки».

3. Стягнути з Структурного осередку «Німецько-Польсько-Українського Товариства» в Україні (02152, м. Київ, просп. Тичини, буд. 28-Б; ідентифікаційний код: 33492085) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 26.11.2014

Суддя І.М. Отрош