Постанова

від 17.11.2014 по справі 826/14901/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2014 року № 826/14901/14

Суддя Окружний адміністративний суд міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термодистиляція РВ" до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термодистиляція РВ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Термодистиляція РВ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003712206 від 19 травня 2014 року.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що у період відвантаження обладнання з митної території України 31 жовтня 2013 року Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» був закріплений 180-ий строк для зарахування виручка резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках, а тому підстави для нарахування пені за порушення цього строку оскаржуваним податковим повідомленням - рішення у відповідача відсутні.

Відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Зауважив, що висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а відповідно до постанов Правління Національного Банку України від 16 листопада 2012 року №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», від 14 травня 2013 року №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» та від 14 листопада 2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі листа уповноваженого банку ПАТ «ВТБ Банк» від 05 лютого 2014 року №763/1-2, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 квітня 2014 року №454, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Термодистиляція РВ» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 08 липня 2013 року №15-13/Д, за результатами якої складено акт від 22 квітня 2014 року № 1641/26-56-22-06-10/38092407 (далі по тексту - Акт перевірки).

У зв'язку з виявленням під час здійснення контрольного заходу несвоєчасного надходження на рахунки суб'єкта господарювання валютної виручки за контрактом №15/13/Д з компанією Государственное предприятие «Академфарм» (Республіка Білорусь) від 08 липня 2013 року, податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Термодистиляція РВ» статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України від 23.09.1994р. №185/94-ВР).

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, платником податків були подані заперечення, за результатами розгляду яких листом від 14 травня 2014 року №4340/10/26-56-22-06-08 висновки Акту перевірки залишено без змін.

Висновки, викладені в Акті перевірки стали підставою для винесення 19 травня 2014 року податкового повідомлення - рішення №0003712206, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, згідно зі статтею 4 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 9919,71 грн.

Не погоджуючись з названим податковим повідомленням - рішенням ТОВ «Термодистиляція РВ» звернулось зі скаргами до Головного управління Міндоходів у м. Києві та до Державної фіскальної служби України. Проте, за результатами розгляду скарг платника податків у їх задоволенні відмовлено, а податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з виявленим порушенням та нарахованою пенею, ТОВ «Термодистиляція РВ» звернулось з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 3 названої статті також закріплено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

На реалізацію наведеної бланкетної норми, Правлінням Національного банку України 16 листопада 2012 року прийнято постанову №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», 14 травня 2013 року постанову №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» та 14 листопада 2013 року постанову №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», яким встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до змісту названих постанов у період з 19 листопада 2012 року - дати набрання чинності постанови №475 по 17 травня 2014 року - дата втрата чинності постанови №453 Національним Банком України було встановлено строкове обмеження на здійснення розрахунків за операціями з експорту терміном 90 днів.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечує позивач, експорт товару на виконання контракту №15-13/Д від 08 липня 2013 року проведено 31 жовтня 2013 року, що підтверджується копією ВМД, наявною в матеріалах справи.

Останнім днем для проведення розрахунку за названим контрактом було 29 січня 2014 року.

Однак, розрахунок проведено Государственным предприятием «Академфарм» (Республіка Білорусь) 20 листопада 2013 року на суму 102885 євро та 18 лютого 2014 року - 15200 євро.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтовано нарахував пеню на суму 15200 євро, які надійшли позивачу із порушенням встановленого законодавством України строку на 20 днів.

Посилання позивача на встановлення статтею 1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР 180-денного строку для проведення розрахунків на момент здійснення ним поставки до контракту, суд до уваги не приймає, оскільки на день відвантаження товару діяла постанова Правлінням Національного банку України від 14 травня 2013 року постанову №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», яка встановлювала 90-денний строк для проведення розрахунків.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 182,70 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Термодистиляція РВ» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термодистиляція РВ» (код ЄДРПОУ 38092407) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник