Рішення

від 21.11.2014 по справі 910/20599/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20599/14 21.11.14 За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецекчплуатація"

До Державного архіву міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про стягнення 7 410,79 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Глотова С.О. - представник

Від відповідача Баценко Г.Є.- представник

Суть спору:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецекчплуатація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного архіву міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 7 410,79 грн.

Ухвалою суду від 29.09.2014 порушено провадження у справі № 910/20599/14 та призначено розгляд справи на 17.10.2014.

16.10.2014 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі.

17.10.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву відповідно до якого , просить позов задовольнити частково, у стягнені пені в розмірі 659,15 грн. відмовити.

В судовому засіданні 17.10.2014 оголошено перерву до 21.11.2014.

04.11.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання

В судове засідання 21.11.2014 представник позивача з'явився, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 21.11.2014 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення по справі.

У судовому засіданні 21.11.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 10/3789 від 21.07.2011 року.

Предметом Договору визначено, що на підставі рішення Київської міської ради від 16 вересня 2010 р. № 26/4838 додаток 2 пункт 4 та листа Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07 грудня 2007 № 29/283-1013 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно ( нежитлові приміщення) за адресою: вул. Котовського будинок № 33 А літ. А для розміщення органів місцевого самоврядування м. Києва та районів м. Києва, їх виконавчих органів. Договір визначає відносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди.

Відповідно до п. 3.1 Договору , за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28 вересня 2006 року № 34/91, та за липень 2011 становить:

02 грн. 75 коп. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає:

1377 грн. 52 коп.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.6 Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 9.1 Договору, договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 21.07.2011 р. до початку реконструкції але не більше ніж 2 роки по 21.07.2013 р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем грошове зобов'язання зі сплати орендних платежів виконано не належним чином, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем за період з 01 червня 2013 по 30 вересня 2013 виникла заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 6511,17 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи , позивач на виконання умов укладеного договору виконав свої зобов'язання. Відповідач свої обов'язки щодо своєчасної та повної сплати відповідно до договору не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість у розмірі 6511,17 грн. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов надання спірних послуг, крім того, відповідач у відзиві зазначив, що визнає позовні вимоги в частині основного боргу.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що фактично отримані та спожиті відповідачем послуги підтверджені матеріалами справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі в розмірі 6 511,17 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 659,15 грн., 3% річних у розмірі 240,47 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 6.2 Договору № 10/3789 за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 659,15 грн. Відповідач заперечив проти стягнення пені в звязку із пропуском позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем у відзиві № 05-31/836 від 16.10.2014 було заявлено про застосування строків позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із розрахунку пені наданої позивачем, нарахування позивачем розпочато з 15.03.2014 - 15.09.2014. За перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 659,15 грн. Проте враховуючи тяжке фінансове становище відповідача та клопотання відповідача від 03.11.2014 № 05-31/890, в якому просить зменшити до мінімального розмір нарахованої позивачем пені та суми відповідальності за порушення грошового зобов'язання у розмірі 3% річних.

У відповідності до частини 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача частково та про можливість зменшення розміру пені.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 6,59 грн. (1 % від заявленої позивачем суми неустойки).

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 240,47 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити частково.

2 Стягнути із Державного архіву міста Києва виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) (04060, м. Київ, вул.. Олени Теліги, 23, код ЄДРПОУ 03494327) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул.. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) заборгованість з орендної плати в розмірі 6 511 ( шість тисяч п'ятсот одинадцять) грн.. 17 коп, пеню в розмірі 6 ( шість) грн.. 59 коп., 3% річних у розмірі 240 (двісті сорок) грн.. 47 коп., судовий збір у розмірі 1662 ( одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн.. 57 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання

повного рішення 27.11.2014.

Суддя Л.В. Прокопенко