Рішення

від 28.11.2014 по справі 923/1321/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2014 р. Справа № 923/1321/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Черковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Тайрос", м.Херсон

до: Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м.Херсон

про стягнення 25 762 грн. 11 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Хмаро А.С., представник за дорученням від 21.08.2014 р.;

від відповідача: Токузан С.Ж., представник за дорученням № 9-358-9/21 від 13.06.2014р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Тайрос" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Херсонської міської ради (відповідач) про стягнення інфляційних витрат у сумі 13 790 грн. 42 коп. та три відсотки річних у сумі 11 971 грн. 69 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі, з підстав, викладених у позові.

Відповідач проти позову заперечує, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

У судовому засіданні від 09.10.2014р. оголошено перерву до 21.10.2014р.

Ухвала господарського суду Херсонської області від 10.11.2014 року, за клопотанням відповідача, в порядку статті 69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 20.11.2014 року, за клопотанням відповідача, первісного відповідача Херсонську міську раду замінено на належного, а саме на Управління комунальної власності Херсонської міської ради.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

На підстав рішення господарського суду Херсонської області від 10.10.2011 року по справі № 5024/1614/2011, було видано накази господарського суду Херсонської області від 06.12.2011 року на стягнення 64 190 грн. 40 коп. та 101 211 грн. 60 коп., загальною сумою 165 401 грн. 80 коп.

07.12.2012 року, старшим державним виконавцем Головного управління юстиції у Херсонській області, Андрійченко А.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вищезазначених наказів.

Станом на 14.05.2014 року на користь позивача стягнуто 55 579 грн. 92 коп., що підтверджується матеріалами справи (67-73), несплаченою залишається заборгованість у сумі 109 822 грн. 08 коп.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним згідно із статтею 526 ЦК України є виконання, що відповідає умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховані відповідачу 3% річних у сумі 11 971 грн. 69 коп. та інфляційні витрати у сумі 13 790 грн. 42 коп. відповідно до розрахунку (а.с.4-5), у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, за змістом зазначеної норми права боржник повинен повернути не лише суму основного боргу, а і додаткову суму, як інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочки.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу , суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини несвоєчасно сплачених грошей.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника , оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотка річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та річних за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивачу на підставі ст.49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Управління комунальної власності Херсонської міської ради (73000, м.Херсон, пр.Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 37465469, р/р 3718005006900 в УДКСУ у м.Херсоні Херсонської області, МФО 852010) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Тайрос" (73000, м.Херсон, вул.Леніна, 18, код ЄДРПОУ 21292159, п/р 26001071691001 в ПАТ "Банк Національний кредит" Херсонське відділення № 2, МФО 320702) інфляційні втрати у сумі 13 790 грн. 42 коп. , 3% річних у сумі 11 971 грн. 69 коп. та 1 827 грн. 00 коп . витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 01.12.2014р.

Суддя В.В.Литвинова