Постанова

від 25.11.2014 по справі 826/6894/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6894/14 Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В.

Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Межевича М.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2014 року у справі за його позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарня Вольф» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарня Вольф» про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, передбачених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України", у розмірі 25 363, 96 грн. та 205, 47 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явились в засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.14 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Вольф" подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність працівників облікового складу відповідача становила 111 осіб, з яких були працевлаштовано 2 інвалідів.

Виходячи з середньооблікової чисельності працівників облікового складу відповідача чотирьохвідсотковий норматив працевлаштованих інвалідів повинен складати чотири особи.

У зв'язку з недотриманням відповідачем вказаного нормативу працевлаштування інвалідів у 2013 р. позивач звернувся до суду з позовом про застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, в порядку ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України", що становить 25 363, 96 грн.

Крім того, відповідачу нараховано 205, 47 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протягом 2013 р. вживалися заходи для працевлаштування інвалідів на підприємстві, проте, власними силами працевлаштувати інвалідів не вдалося; уповноваженими органами інваліди для працевлаштування на підприємстві не направлялися.

В даному випадку апеляційна інстанція не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі-Закон) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до п. 3 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи, з вимог статті 18 цього Закону.

При цьому, виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту ч. 5 ст. 19 Закону вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Стаття 19 Закону встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною п'ятою пункту 1 статті 7 зазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Чинне законодавство не передбачає прямого обов'язку на підприємства самостійно здійснювати пошук інвалідів для виконання нормативу по створенню робочих місць, проте чинне законодавство не покладає такого обов'язку і на органи державної служби зайнятості. З аналізу наведених правових норм обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається, як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації, як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідачем протягом 2013 р. подано лише один звіт за формою 3 - ПН у жовтні 2013 року на 3 вакансії для інвалідів, що не можна вважати систематичним звітуванням про наявність вакансій, у даному випадку, для осіб з обмеженими можливостями.

Право Державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності інвалідів не звільняє відповідача від обов'язку виконувати визначений чинним законодавством норматив та не звільняє від відповідальності за його невиконання.

Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".

Згідно звіту за формою 10-ПІ відповідач вказав, що середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2013 році становила 111 осіб, відповідно до 4-х відсоткового нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 4 особи з інвалідністю, але відповідачем було працевлаштовано 2 особи з обмеженими можливостями. Таким чином, не було працевлаштовано 2 особи з інвалідністю, за що відповідачу було нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 25 363.96 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми санкцій у розмірі 205.47 грн., що в загальному складає 25 569.43 грн.

Як зазначає Вищий Адміністративний Суду України, в довідці про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - результатом працевлаштування відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України є укладання трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства, або уповноваженим ним органом. Тобто, безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцями.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у позові, оскільки відповідачем не було працевлаштовано відповідну кількість інвалідів на роботу, тому він має нести відповідальність відповідно до ст.20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно ст. ст. 198, 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160, 161, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2014 року - скасувати.

Постановити нову постанову, якою позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарня Вольф» про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарня Вольф» ( код 38050351) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік у розмірі 25 363,96 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми санкцій у розмірі 205,47 грн., що в загальному складає 25 569,43 грн.

Заборгованість стягнути до дохідної частини Державного бюджету України на р/р 31219230700001 ГУ ДКСУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37993783, код призначення платежу 50070000;01 адміністративно-господарська (штрафна) санкція за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2013 рік. Без ПДВ.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 28.11.2014 року

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.