Ухвала

від 26.11.2014 по справі 826/5283/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5283/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна будівельно-виробнича компанія «Укрреставрація» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 грудня 2013 року № 0005592203 і № 0005602203,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 26 грудня 2013 року № 0005592203 і № 0005602203.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «СНРБВК «Укрреставрація» (далі - позивач) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Компанія ІКС» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 09.12.2013р. №2275/26-56-22-03-09/37571406 (далі - Акт перевірки).

26.12.2013р. ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 09.12.2013р. №2275/26-56-22-03-09/37571406 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0005602203, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України цього Кодексу, за порушення вимог пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1. ст. 137, п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «СНРБВК «Укрреставрація» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 56635,00 грн., в т.ч. 45308,00 грн. - основний платіж, 11327,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0005592203, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, за порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «СНРБВК «Укрреставрація» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53937,00 грн., в т.ч. 43150,00 грн. - основний платіж, 10787,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з серпня по грудень 2012 року між ТОВ «СНРБВК «Укрреставрація» (Покупець) і ТОВ «Компанія ІКС» (Продавець) існували договірні відносини щодо придбання будівельних матеріалів.

Так, на підставі рахунків - фактур №У-00000138 від 01.08.2012р., №У-00000215 від 25.09.2012р., №У-0000263 від 30.10.2012р. та №У-000387 від 04.12.2012р. ТОВ «Компанія ІКС» позивачем було проведено часткову оплату вартості будівельних матеріалів.

На підставі названих рахунків, контрагентом позивача було оформлено видаткові накладні №205 від 06.08.2012р. на суму 10400,64 грн. (в т.ч. ПДВ 1733,44 грн.), №219 від 25.09.2012р. на суму 59640,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9940,00 грн.), №НТ-0000267 від 30.10.2012р. на суму 104544,38 грн. (в т.ч. ПДВ 17424,07 грн.) та №У-000398 від 04.12.2012р. на суму 42000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7000,00 грн.), а також податкові накладні №601 від 06.08.2012р., №2501 від 25.09.2012р., №3002 від 30.10.2012р. та №401 від 04.12.2012р. на аналогічні суми.

На підтвердження факту виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки будівельних матеріалів та відповідно оплати їх вартості) позивачем, крім названих вище документів, були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №3 від 06.08.2012р. №11 від 25.09.2012р., №17 від 30.10.2012р., №23 від 04.12.2012р., №24 від 12.12.2012р.;

- товарно-транспортних накладних від 12.12.2012р. на транспортування будівельних матеріалів згідно видаткової накладної №У-001125 та від 30.10.2012р. на транспортування будівельних матеріалів згідно видаткової накладної №НТ-0000267 від 30.10.2012р.;

- матеріальних звітів за серпень, вересень, жовтень та грудень 2012 року щодо використання будівельних матеріалів під час виконання будівельних робіт.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «СНРБВК «Укрреставрація» надало суду наступні документи, які підтверджують факт використання придбаного товару в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії договорів №07-07-12 від 13.07.2012р. та №116/6 від 20.09.2012р., копії акта приймання виконаних робіт за серпень 2012р. з підсумковою відомістю ресурсів, акта №13-09 приймання виконаних робіт за вересень 2012р. з підсумковою відомістю ресурсів, акта №1, №2, №3 та №4 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012р. з підсумковими відомостями ресурсів, актів №1-12-12, №5-12-12 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012р. з підсумковими відомостями ресурсів, в яких зазначені придбані у ТОВ «Компанія ІКС» будівельні матеріали із зазначенням відповідних об'ємів та вартості, копії ліцензій на здійснення господарської діяльності у будівництві та дозволу Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві на виконання небезпечних робіт, копії договорів оренди приміщень та копії наказів та штатного розкладу на підтвердження наявності у позивача в штаті працівників для виконання реставраційних робіт.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент виконання вищевказаних договірних відносин, зокрема того, що вказане підприємство не були зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Також відповідачем не доведено облік контрагентом позивача операцій, які мають на меті отримання економічної вигоди за рахунок уникнення податкового навантаження. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за серпень - грудень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 01.12.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.