Рішення

від 17.11.2014 по справі 922/3671/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р.Справа № 922/3671/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Кисівське", с. Дмитрівка до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-АБРІС ГРУП", м. Київ, 2. ФОП ОСОБА_2, с. Дмитрівка про стягнення 267482,47 грн. за участю представників сторін:

позивача - Запорізька С.П. (дов. від 22.10.2014 року);

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач 01.09.2014 р. звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з солідарно з ТОВ "КИЇВ-АБРІС ГРУП" та ФОП ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти у розмірі 267482,47 грн., які набуті першим відповідачем без достатньої правової підстави. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ст. 15, 16, 712, 1212 ЦК України та ст. 180 ГК України. Судові витрати просить суд покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2014 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3671/14 та розгляд справи призначено на 24.09.2014 р. о 12:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р. розгляд справи № 922/3671/14 було відкладено на 07.10.2014 р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2014 р. розгляд справи № 922/3671/14 було відкладено на 03.11.2014 р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2014 р. розгляд справи № 922/3671/14 було відкладено на 11.11.2014 р. о 12:30 год. Цією ж ухвалою строк вирішення даного спору було продовжено за межами, визначеними ч.1 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 16 листопада 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2014 р. розгляд справи № 922/3671/14 було відкладено на 17.11.2014 р. об 11:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Надана представником позивача з супровідним листом (вх. 40787) виписка по рахунку, досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

Відповідачі своїх повноважних представників у судове засідання не направили, про час та місце судового засідання були повідомлений належним чином за юридичними адресами зазначеними позивачем у позовній заяві.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04 серпня 2014 року першим відповідачем було виставлено позивачу до сплати рахунок-фактуру № КАГ-4191 на суму 267482,47 грн., на підставі якого позивачем було перераховано зазначену суму, що підтверджується платіжним дорученням № 151 від 05.08.2014 р., із зазначенням платежу: сплата за труби згідно рахунку-фактури № КАГ-4191 від 04.08.2014 року, копія якого залучена до матеріалів справи.

При цьому, як зазначив позивач, жодних договорі із першим відповідачем позивач не підписував та жодних попередньо оплачених матеріальних цінностей від ТОВ "КИЇВ-АБРІС ГРУП" не отримував.

Позивачем на адресу ТОВ "КИЇВ-АБРІС ГРУП" було направлено лист-вимогу № 47 від 12.08.2014 року, який було отримано адресатом 19.08.2014 року з вимогою про повернення грошової суми в розмірі 268482,47 грн., перерахованої платіжним дорученням № 151 від 05.08.2014 р.

Першим відповідачем, зазначена вимога Приватного сільськогосподарського підприємства "Кисівське" була залишена без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України унормовано, що, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував першому відповідачу, відповідно до платіжного доручення № 151 від 05.08.2014р. грошові кошти в сумі 267482,47 грн., зазначивши призначення платежу: "оплата за труби згідно рахунку-фактури № КАГ-4191 від 04.08.2014 року"

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано першим відповідачем у справі, зазначеного договору, на підставі якого були перераховані відповідачу грошові кошти, між сторонами даного спору не укладалось.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що здійснення оплати за договором, який не укладався між сторонами - є безпідставним, в зв'язку з чим, факт наявності заборгованості ТОВ "КИЇВ-АБРІС ГРУП" перед Приватним сільськогосподарським підприємством "Кисівське" в сумі 267482,47 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а тому позовна вимога в частині стягнення з першого відповідача на користь позивача 267482,47 грн. безпідставно отриманих коштів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Обґрунтовуючи свої вимоги до другого відповідача (ФОП ОСОБА_2), позивач посилається на договір поруки, укладений 05.08.2014 року між позивачем та другим відповідачем, відповідно до умов якого другий відповідач поручився перед ПСП "Кисівське" за виконання ТОВ "КИЇВ-АБРІС ГРУП" грошових та інших зобов'язань, які виникли та виникатимуть в подальшому з договору поставки від 05.08.2014 р., що буде укладено між позивачем та першим відповідачем в межах суми, що дорівнює 1000 грн.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 2 договору поруки, поручитель (другий відповідач) відповідає перед кредитором (позивачем) за порушення зобов'язання боржника (першого відповідача) за договором 05.08.2014 року в межах 1000,00 грн. , включаючи штрафні санкції та відшкодування збитків.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що другим відповідачем було забезпечено виконання зобов'язання першого відповідача частково, а саме лише у сумі 1000,00 грн., а також, враховуючи, що позивачем не надано доказів звернення до ФОП ОСОБА_2, як до поручителя, з вимогою про сплату заборгованості, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з другого відповідача - ФОП ОСОБА_2 слід відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на першого відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 5349,65 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-АБРІС ГРУП" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 122; ідент. код 39086656) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Кисівське" (63120, Харківська область, Коломацький район, с. Дмитрівка, вул. Дідоренка, 33; ідент. код 35328884) безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 267482,47 грн. та 5349,65 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині позовних вимог до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в позові відмовити.

Повне рішення складено 24.11.2014 р.

Суддя М.І. Шатерніков