Рішення

від 19.11.2014 по справі 916/3794/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р.Справа № 916/3794/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвої К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Котлярова Т.І. за довіреністю від 20.09.2014р.

Від відповідача: Дябло Г.С. за довіреністю від 11.11.2014р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Максіма Мгел Групп" до товариства з обмеженою відповідальністю „Отрада" про стягнення 15 604,64 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Максіма Мгел Групп" (далі по тексту - ТОВ „Максіма Мгел Групп") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Отрада" (далі по тексту - ТОВ „Отрада") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 15 285,06 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 12 783,71 грн., трьох відсотків річних в сумі 383,50 грн. та пені в сумі 2 117,85 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № 01/13 від 13.09.2013р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Під час розгляду даної справи позивач неодноразово уточнював заявлені позовні вимоги. Так, згідно із заявою від 19.11.2014р. позивач просив суд стягнути із ТОВ „Отрада" заборгованість в загальному розмірі 15 604,64 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 10 804,06 грн., збитків від інфляції в сумі 2 237,15 грн., трьох відсотків річних в сумі 445,58 грн. та пені в сумі 2 117,85 грн. Вказана редакція позовних вимог була прийнята судом до розгляду як остаточна.

Відповідач заперечує проти позову в частині стягнення пені в сумі 2 117,85 грн., посилаючись на порушення ТОВ „Максіма Мгел Групп" вимог ч. 6 ст. 232 ГК України при здійсненні нарахування вказаної штрафної санкції. Крім того, посилаючись на скрутний фінансовий стан, ТОВ „Отрада" просило суд надати йому розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців шляхом щомісячного внесення платежів рівними частинами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

13.09.2013р. між ТОВ „Максіма Мгел Групп" (Продавець) та ТОВ „Отрада" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 01/13, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого Продавець зобов'язується передати товари народного споживання, далі по тексту договору - „товар", та супровідні документи у власність Покупця, а Покупець зобов'язується оглянути товар, поставлений Продавцем, прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування, ціна, кількість, асортимент товару, що поставляється Продавцем Покупцю за даним договором, обумовлюється сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п. 4.1 договору купівлі-продажу № 01/13 від 13.09.2013р. право власності на товар виникає у Покупця з моменту отримання товару. Передача товару Постачальником та отримання товару Покупця оформлюється шляхом проставлення уповноваженою особою Покупця на примірнику видаткової накладної власноручного підпису та відтиску печатки (штампу) Покупця.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу № 01/13 від 13.09.2013р. позивачем було передано у власність ТОВ „Отрада" товар вартістю 12 783,71 грн., що підтверджується накладною № 1 від 13.09.2013р., підписаною представниками сторін та скріпленою відповідними печатками. Факт отримання товару за вказаною накладною був визнаний відповідачем.

Згідно з п. 2.2.3 договору купівлі-продажу № 01/13 від 13.09.2013р. Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику повну ціну кожної поставленої за даним договором окремої партії товару протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання товару Покупцем. Під „окремою партією товару" за даним договором сторони розуміють весь обсяг (кількість) товару, переданого Постачальником Покупцю за окремою видатковою накладною.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було оплачено вартість придбаного у позивача товару лише частково на суму 1 979,65 грн., що є порушенням покладених на ТОВ „Отрада" умовами договору купівлі-продажу № 01/13 від 13.09.2013р. грошових зобов'язань, в результаті чого, за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед ТОВ „Максіма Мгел Групп" в сумі 10 804,06 грн., факт наявності якої був визнаний відповідачем.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Максіма Мгел Групп" в частині стягнення з ТОВ „Отрада" заборгованості за придбаний товар в сумі 10 804,06 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних в сумі 445,58 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань у спірних правовідносинах. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із ТОВ „Отрада" трьох відсотків річних в сумі 445,58 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем також було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 2 237,15 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань, перевіривши розрахунок яких, господарський суд доходить висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, яка укладається в наступному.

За змістом положень листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р. для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця - червня.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, за період прострочення з жовтня 2013 року по вересень 2014 року позивачем було використано значення сукупного індексу інфляції в розмірі „1,175", в той час як сукупний індекс інфляції даного періоду, визначений шляхом помноження між собою щомісячних індексів, складає „1,1746615753", що свідчить про завищення ТОВ „Максіма Мгел Групп" значення даного індексу для необґрунтованого завищення розміру збитків від інфляції.

Таким чином, правильним розрахунком збитків від інфляції у спірних правовідносинах має бути:

12 783,71 грн. * 1,1746615753 - 12 783,71 = 2 232,83 грн.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги в частині стягнення із ТОВ „Отрада" збитків від інфляції підлягають задоволенню частково на суму 2 232,83 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 5.1 договору купівлі-продажу № 01/13 від 13.09.2013р. передбачено, що при несплаті або несвоєчасній оплаті товару у відповідності до умов даного договору Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої на відповідний період прострочення.

З посиланням на п. 5.1 договору купівлі-продажу № 01/13 від 13.09.2013р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 2 117,85 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань. Проаналізувавши здійснений позивачем перевіривши розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, яка укладається у наступному.

Так, позивачем не було враховано зміст положень ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно із якими нарахування пені у спірних правовідносинах припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки умови укладеної між сторонами по справі угоди не містять застережень про зворотнє. Таким чином, з урахуванням застосованих позивачем вихідних даних та положень ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд дійшов висновку, що правильним розрахунком пені у спірних правовідносинах має бути:

12 783,71 грн. * 183 (кількість днів прострочення з 17.09.2013р. по 18.03.2014р. включно) * 0,13 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 = 833,22 грн.

Таким чином, суд доходить висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати пені в сумі 833,22 грн.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Отрада" перед ТОВ „Максіма Мгел Групп" в загальній сумі 14 315,69 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 10 804,06 грн., трьох відсотків річних в сумі 445,58 грн., збитків від інфляції в сумі 2 232,83 грн. та пені в сумі 833,22 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Наведені обставини були визнані відповідачем під час розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог частково на суму 14 315,69 грн. Таким чином, із ТОВ „Отрада" слід стягнути на користь ТОВ „Максіма Мгел Групп" суму основного боргу в розмірі 10 804,06 грн., три відсотки річних в сумі 445,58 грн., збитки від інфляції в сумі 2 232,83грн. та пеню в сумі 833,22 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст. 49 ГПК України.

При цьому, розглянувши клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання судового рішення на 12 місяців, суд зазначає наступне.

Так, згідно із вказаним клопотанням відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду по даній справі на один рік шляхом покладення на ТОВ „Отрада" обов'язку здійснювати погашення присудженої до стягнення заборгованості щомісячними рівними платежами. В обґрунтування вказаного клопотання ТОВ „Отрада" посилається виключно на скрутний фінансовий стан, на підтвердження чого відповідачем було надано суду договори оренду приміщень, які використовуються ТОВ „Отрада" у власній господарській діяльності, звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за період з січня 2013 року по вересень 2014 року, а також ліцензії на право здійснення господарської діяльності зі продажу тютюнових виробів та алкогольних напоїв.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи , зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проаналізувавши документи та докази, надані відповідачем в обґрунтування наявності підстав для надання розстрочки виконання даного судового рішення, суд зазначає, що вказані документи не підтверджують скрутну фінансову неспроможність ТОВ „Отрада" та наявність істотних та виняткових обставин в розумінні ст. 121 ГПК України. Більше того, протягом періоду з вересня 2013 року (момент виникнення у ТОВ „Отрада" обов'язку оплати товару у спірних правовідносинах) по вересень 2014 року відповідачем, згідно наданих ним звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій було отримано грошові кошти в загальній сумі 535 858,77 грн., що, за переконанням суду, повністю спростовує доводи щодо неможливості погашення заборгованості перед ТОВ „Максіма Мгел Групп", беручи до уваги її незначний розмір.

Крім того, суд зауважує, що отримання ліцензій на право здійснення господарської діяльності зі продажу тютюнових виробів та алкогольних напоїв потребує витрачання значного обсягу коштів, у зв'язку з чим, доводи ТОВ „Отрада" про неможливість погашення спірної суми заборгованості слід визнати неспроможними.

Суд зауважує, що надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду, в даному випадку, може призвести до істотного порушення майнових прав позивача як кредитора у спірних правовідносинах через інфляційні процеси в економіці та, як наслідок, частково звільнить відповідача від майнової відповідальності, що є неприпустимим.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду по даній справі, у зв'язку з чим, відповідне клопотання ТОВ „Отрада" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 121 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Отрада" /65011, м. Одеса, вул. Базарна, 40, код ЄДРПОУ 31428484/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Максіма Мгел Групп" /65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд.. 1А, офіс 203, код ЄДРПОУ 38849466/ суму основного боргу в розмірі 10 804 грн. 06 коп. /десять тисяч вісімсот чотири грн. 06 коп./, три відсотки річних в сумі 445 грн. 58 коп. /чотириста сорок п'ять грн. 58 коп./, збитки від інфляції в сумі 2 232 грн. 83 коп. /дві тисячі двісті тридцять дві грн. 83 коп./, пеню в сумі 833 грн. 22 коп. /вісімсот тридцять три грн. 22 коп./, судовий збір в сумі 1 676 грн. 09 коп. /одна тисяча шістсот сімдесят шість грн. 09 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 24.11.2014р.

Суддя С.П. Желєзна