Рішення

від 19.11.2014 по справі 916/4123/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р.Справа № 916/4123/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Берчатова Л.В. за довіреністю № 2551-К-О від 23.07.2014р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Акцент-Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю „Мускат-Т" про стягнення 39 977,46 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Акцент-Банк" (далі по тексту - ПАТ „А-Банк") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Мускат-Т" (далі по тексту - ТОВ „Мускат-Т") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 39 977 грн. 46 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 26 000 грн., процентів за користування кредитом в сумі 8 607,80 грн., пені в сумі 3 263,66 грн. та заборгованості з комісії за користування кредитом в сумі 2 106,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, наданого відповідачу згідно поданої ним заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки від 27.03.2012р. та згідно з Умовами та Тарифами надання банківських послуг, затвердженими ПАТ „А-Банк".

Відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи господарським судом, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду, проте жодного разу представник ТОВ „Мускат-Т" в судові засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. Оскільки відповідачем не було подано відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

27.03.2012р. ТОВ „Мускат-Т" було подан до ПАТ „А-Банк" заяву про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, відповідно до якої позивач зобов'язався при наявності вільних грошових коштів здійснювати обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк сповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка з клієнтом. Порядок встановлення, зміну ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.a-bank.ua, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Згідно з п. 3.11.1.1. Умов та тарифів надання банківських послуг кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Відповідно до п. 3.11.1.3 вказаних Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Пунктом 3.11.1.8 Умов та тарифів надання банківських послуг визначено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до „Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - „Угода").

Відповідно до п. 3.11.1.16 зазначених Умов та тарифів надання банківських послуг при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до „Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта відповідно до п. 3.11.6.1. Умов здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг"(або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідно до п. 3.11.4.1 Умов та тарифів надання банківських послуг за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Так, пунктом 3.11.4.1.1. Умов та тарифів надання банківських послуг встановлено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.11.4.1.2. Умов).

При цьому у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Згідно з п. 3.11.4.9 Умов та тарифів надання банківських послуг розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Крім того, згідно п. 3.11.4.4. Умов та тарифів надання банківських послуг клієнт зобов'язався сплачувати банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Так, як стверджує ПАТ „А-Банк", ним були належним чином виконані прийняті на себе зобов'язання за договором кредиту, факт укладення якого підтверджується поданням відповідачем заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки від 27.03.2012р. та прийняття її до виконання позивачем, шляхом надання ТОВ „Мускат-Т" кредитного ліміту в сумі 26 000 грн., про що свідчить виписка по рахунку.

З правового аналізу умов укладеного шляхом підписання відповідачем заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки від 27.03.2012р. договору банківського обслуговування, правовідносини сторін за яким регламентуються Умов та тарифів надання банківських послуг, які розміщені в мережі Інтернет на сайті www.a-bank.ua, вбачається, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитних договорів, є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного між сторонами 27.03.2012р. договору банківського обслуговування позивач зобов'язався надавати клієнту кредитні кошти в межах суми встановленого кредитного ліміту, а відповідач як клієнт зобов'язався повертати ПАТ „А-Банк" отримані кредитні кошти, сплачувати відсотки за користування кредитом та комісію (винагороду) в строки та в розмірі, визначеному в п.п. 3.11.4.1.1.-3.11.4.1.3., 3.11.4.4. Умов та тарифів надання банківських послуг, а також виконувати інші зобов'язання, що передбачені Умовами.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 ЦК України укладений сторонами договір банківського обслуговування б/н від 27.03.2012р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, а також належні до сплати банку інші платежі, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Як вбачається з наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості за договором б/н від 27.03.2012р. /а.с. 57-58/ та виписки з поточного рахунку № 26008060900269 /а.с. 59/ протягом періоду з 27.03.2012р. по 20.08.2014р. відповідачем було отримано від банку кредитні кошти в межах встановленого ліміту 26 000,00 грн., але не погашено у повному обсязі згідно умов договору банківського обслуговування б/н від 27.03.2012р. Відтак, відповідач протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, не здійснив погашення кредиту, у зв'язку з чим зазначений кредит, починаючи з 91-го дня в силу п. 3.11.4.1.3 Умов, вважається простроченим з 03.02.2014 р. Таким чином, станом на 20.08.2014р. за ТОВ „Мускат-Т" рахується заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 26 000,00 грн.

В свою чергу, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання останній сплачує банку відсотки за користування кредитом за підвищеною ставкою у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості згідно п. 3.11.4.1.3. Умов, що станом на 13.08.2014р. складають за розрахунком позивача 8 607,80 грн.

Також згідно п. 3.11.4.4. Умов відповідач зобов'язався сплачувати банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

З наданої до суду позивачем виписки з поточного рахунку № 26008060900269 та з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 20.08.2014р. за відповідачем рахується заборгованість. зі сплати комісії, що розрахована в порядку п. 3.11.4.4 Умов та правил надання банківських послуг, в розмірі 2 106,00 грн.

Відмовою повернути отримані кредитні кошти за вищевказаним договором та сплатити нараховані проценти за користування кредитним коштами і комісію відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 ЦК України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку.

Так, станом на момент розгляду справи згідно наданого позивачем розрахунку, за ТОВ „Мускат-Т" рахується прострочена заборгованість перед ПАТ „А-Банк" за договором банківського обслуговування б/н від 27.03.2012р. щодо погашення суми отриманого кредиту в розмірі 26 000 грн., сплати відсотків за користування кредитом в сумі 8 607,80 грн. та сплати комісії за користування кредитом в сумі 2 106,00 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 3.11.5.1. Умов та тарифів надання банківських послуг встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.11.2.2.2, 3.11.4.1, 3.11.4.2, 3.11.4.3 Умов, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.11.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п.3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Разом з тим, п. 3.11.5.4. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачений п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3 Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

З посиланням на п.п. 3.11.5.1 та 3.11.5.4 Умов та тарифів надання банківських послуг позивачем було здійснено нарахування відповідачу до сплати пені в сумі 3 263,66 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань у спірних правовідносинах за період з 20.08.2012р. по 20.08.2014р. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд визнає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Мускат-Т" перед ПАТ „А-Банк" в загальному розмірі 39 977,46 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 26 000 грн., процентів за користування кредитом в сумі 8 607,80 грн., пені в сумі 3 263,66 грн. та заборгованості з комісії за користування кредитом в сумі 2 106 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Мускат-Т" суми основного боргу в розмірі 26 000,00 грн., процентів за користування кредитом в сумі 8 607,80 грн., пені в сумі 3 263,66 грн. та заборгованості з комісії за користування кредитом в сумі 2 106,00 грн. відповідно до ст.ст. 11, 14, 202, 204, 509, 525, 526, 530, 549, 610- 612, 617, 625, 626, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 173- 175, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 2, 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 204, 509, 525, 526, 530, 549, 610- 612, 617, 625, 626, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 173- 175, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 2, 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Мускат-Т" /68500, Одеська область, Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Дзержинського, буд. 54, кв. 2, код ЄДРПОУ 34243187/ на користь публічного акціонерного товариства „Акцент-Банк" /49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080/ суму основного боргу в розмірі 26 000 грн. 00 коп. /двадцять шість тисяч грн. 00 коп./, проценти за користування кредитом в сумі 8 607 грн. 80 коп. /вісім тисяч шістсот сім грн. 80 коп./, пеню в сумі 3 263 грн. 66 коп. /три тисячі двісті шістдесят три грн. 66 коп./, заборгованість з комісії за користування кредитом в сумі 2 106 грн. 00 коп. /дві тисячі сто шість грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп. /одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 24.11.2014р.

Суддя С.П. Желєзна